Справа №2 «А»-283/2010р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И
15 березня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого Рудюка О.Д.
при секретарі Пономаренко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області, про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що протягом 2006-2009р.р. вона не отримувала або отримувала розмірах, які є суттєво меншими, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а тому просить стягнути з відповідача недоплачені кошти за 2006 – 2009 роки в сумі 4 846,65грн.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі та позивачкою з приводу виплати державної соціальної щомісячної допомоги на дітей війни.
При вирішенні цієї справи суд застосує Закон України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності 01 січня 2006 року і є чинним на час розгляду справи (далі Закон) та Конституцію України.
Згідно ст.ст.8,19 Конституції України та ст.9 КАС України, суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що позивачка згідно ст.1 Закону є дитиною війни, яка знаходиться на обліку відповідача як пенсіонер що має право на державну соціальну підтримку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, запроваджену з 01 січня 2006 року ст.6 цього ж Закону.
У 2006-2008р.р. така допомога позивачці не виплачувалась внаслідок зупинення дії ст.6 Закону п.17 ст.77 та ст.110 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік» та п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік».
Суд зазначає, що відповідно до ст.ст.21, 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітей війни встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Загальновизнаним є правило, згідно якого сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. Конституційний принцип правової держави вимагає від неї утримуватися від обмеження загальновизнаних прав і свобод людини і громадянина, в тому числі прав дітей війни на отримання соціальних виплат у вказаних вище розрахункових величинах.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11.10.2005р. та №6-рп/2007 від 09.07.2007р.), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
До них зокрема, належать й діти війни, яким призначається доплата до пенсії за спеціальним законом про їх статус.
У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів ст. 22 Конституції України не допускається.
Згідно ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.
За висновками Конституційного Суду України зупинення законом України Про Державний бюджет України, дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст.ст.1,3 ч.2 ст.6, ч.2 ст.8, ч.2 ст.19, ст.ст.21,22, п.1 ч.2 ст. 92, ч.ч.1,2,3 ст.95 Конституції України.
При цьому зазначено й те, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Таки чином, суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачці доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст. 6 Закону.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі щодо відмови у виплаті позивачці недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі нарахувати ОСОБА_1 недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни за період з липня 2007 року по грудень 2009 року.
Постанова може бути оскаржена у порядку ст.186 КАС України.
СУДДЯ