КОПІЯ
Справа №2-2471/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И
21 липня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого Рудюка О.Д.
при секретарі Пономаренко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про стягнення недоотриманих сум щомісячної грошової доплати непрацюючому пенсіонеру у зоні посиленого радіологічного контролю та стягнення недоотриманих сум підвищення до пенсії як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що протягом 2007-2010р.р. вона не отримувала або отримувала розмірах, які є суттєво меншими, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суми доплати до пенсії дітям війни, а тому просить стягнути з відповідача недоплачені кошти за 2007 – 2010 роки в сумі 5 367,75грн. Крім того, вона недоотримала кошти щомісячної доплати непрацюючому пенсіонеру у зоні посиленого радіологічного контролю в сумі 29542,40грн., яку також просить стягнути з відповідача.
У судове засідання позивачка не з’явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Позов підтримує, просить розглянути справу у її відсутності.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував.
Заслухавши пояснення представнику відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі та позивачкою з приводу виплати державної соціальної допомоги на дітей війни та щомісячної грошової доплати непрацюючому пенсіонеру у зоні посиленого радіологічного контролю.
Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору необхідно застосовувати положення Конституції України, як норми прямої дії, Закон України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності 01.01.2006р. і є чинним на час розгляду справи, та Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни – особою, яка є громадянином України і якій на час закінчення (02.09.1945р.) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується відповідним посвідченням. Позивачка перебуває на обліку у відповідача як пенсіонер, що має право на державну соціальну підтримку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, запроваджену ч.1 ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.1 ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
У 2007-2010р.р. така допомога позивачці не виплачувалась або виплачувалась у розмірах, які є суттєво меншими від належних, внаслідок зупинення дії ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та Законів України «Про державний бюджет на відповідні роки».
Крім того, позивачка є потерпілою внаслідок аварії на ЧАЕС 4 категорії, а отже - суб’єктом, визначеним у ст.39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено виплата та отримання щомісячної грошової доплати непрацюючому пенсіонеру у зоні посиленого радіологічного контролю в сумі однієї мінімальної заробітної плати.
Щомісячна доплата непрацюючому пенсіонеру в зоні посиленого радіологічного контролю виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної плати визначається на момент виплати.
Суд при вирішенні спору керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ст.ст.21, 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
Згідно ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України в своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а отже постанови КМУ не повинні суперечити нормативним актам, які мають вищу юридичну силу.
Крім того, інтереси і права громадян є основоположними факторами чинного законодавства, а тому твердження про обмеженість бюджетних асигнувань не може слугувати підставою для порушення цих прав.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітей війни встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, законність вимоги позивачки про визнання її права як дитини війни на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% пенсії за віком та доплати непрацюючому пенсіонеру підтверджується також рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп та від 22.05.2008р. №10-рп, якими визнано неконституційним зупинення Законом України про державний бюджет України дію інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до законів, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж вже передбачено законами.
У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів ст. 22 Конституції України не допускається.
За висновками Конституційного Суду України зупинення законом України Про Державний бюджет України, дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст.ст.1,3 ч.2 ст.6, ч.2 ст.8, ч.2 ст.19, ст.ст.21,22, п.1 ч.2 ст. 92, ч.ч.1,2,3 ст.95 Конституції України.
При цьому зазначено й те, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Згідно ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та ст.39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таки чином, суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачці доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та доплати непрацюючому пенсіонеру у зоні посиленого радіологічного контролю необхідно визнати неправомірними, оскільки такі дії не відповідають вимогам ст. 6 ЗУ «Про захист дітей війни» та ст.39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Оскільки Конституційний Суд України рішенням від 09.07.2007р. визнав неконституційним зупинення Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій громадянам - позивачка повинна була дізнатися про порушення своїх прав у липні 2007 року.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так як позивачка звернулась до суду про захист своїх прав після 09 липня 2007 року, а саме у 2010 році, то вона пропустила трирічний строк позовної давності, тому її вимоги підлягають задоволенню частково – з 09.07.2007р.по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.05.2010р.
На підставі викладеного, керуючись ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст.39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст.92,22 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп та від 22.05.2008р. №10-рп, ст.16 ЦК України, ст.ст.88, 213-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі нарахувати ОСОБА_1 недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 травня 2010 року.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоотриманих сум щомісячної доплати як непрацюючому пенсіонеру, що мешкає у зоні посиленого радіологічного контролю відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду у Вишгородському районі нарахувати ОСОБА_1 недоотриману доплату непрацюючому пенсіонеру, який мешкає у зоні посиленого радіологічного контролю з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 травня 2010 року.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України у В вишгородському районі на користь ОСОБА_1 120,00грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене у порядку, передбаченому ст.294 ЦПК України.
Суддя підпис О.Д.Рудюк
Згідно з оригіналом,
Суддя О.Д.Рудюк