КОПІЯ
Справа №2-2408/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И
14 липня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого Рудюка О.Д.
при секретарі Пономаренко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про зобов’язання щодо проведення перерахунку та виплати пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що протягом 01.10.2006р. – 31.05.2010р. він отримував пенсію у розмірах, які є суттєво меншими, ніж передбачено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому просить визнати дії відповідача щодо призначення пенсії у розмірі, який не відповідає вимогам ст.ст.50,54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, зобов’язати відповідача з 01.06.2010р. провести перерахунок пенсії та стягнути з відповідача недоплачену суму державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю.
У судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі та позивачем з приводу виплати пенсії.
При вирішенні цієї справи суд застосує Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Конституцію України.
Суд при розгляді цієї справи, виходить з принципів верховенства права й законності, відповідно до яких органи державної влади, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Встановлено, що позивач є інвалідом 2 групи від захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, тобто суб’єктом, визначеним у ч.1 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», проти чого відповідач, у свою чергу, не заперечує.
Суд зазначає, що відповідно до ст.ст.21,22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зазначено у рішеннях № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року та № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.
У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів ст.22 Конституції України не допускається.
Згідно ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.
За висновком Конституційного Суду України зупинення законом України про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України не відповідає ст.ст.1,3, ч.2 ст.6, ч.2 ст.8, ч.2 ст.19, стст.21,22, п.1 ч.2 ст.92, ч.ч.1-3 ст.95 Конституції України.
При цьому, зазначено й те, що Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо недоплати позивачу пенсії є неправомірними, оскільки не відповідає вимогам ст.50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст.ст.1,2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсій за віком, та який щорічно затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет на відповідний рік.
При цьому прожитковий мінімум є базовим соціальним стандартом (ч.3 ст.46 Конституції України, ст.6 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»), який визначається виключно законами України.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими у частині визнання дій відповідача протиправними щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії.
Разом з тим, відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позивач звернувся до суду 12.05.2010р.
Оскільки Конституційний Суд України рішеннями від 09.07.2007р. та від 22.05.2008р визнав неконституційним зупинення Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій громадянам згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав у липні 2007 року.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню частково з врахуванням позовної давності.
Крім того, вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача здійснювати нарахування пенсії з визначенням розміру, який відповідає вимогам ч.4 ст.54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.06.2010р. задоволенню не підлягають, оскільки порушення прав позивача у цій частині ще не відбулося.
Керуючись ст.ст.22,46 ч.2, ст.152 Конституції України, ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», 159-163,99 КАС України, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру, встановленого ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» - неправомірними.
Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області перерахувати на користь ОСОБА_1 розмір пенсії, передбачений ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р по 30.04.2010р.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Рішення може бути оскаржене у порядку ст.294 ЦПК України.
Суддя підпис О.Д.Рудюк
Згідно з оригіналом,
Суддя О.Д.Рудюк