КОПІЯ
Справа №2-1973/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И
11 червня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого Рудюка О.Д.
при секретарі Пономаренко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про стягнення недоотриманих сум доплати до пенсії дітям війни, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що протягом 2006-2010р.р. вона не отримувала або отримувала розмірах, які є суттєво меншими, ніж передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» суми доплати до пенсії дітям війни, а тому просить стягнути з відповідача недоплачені кошти за 2006 – 2010 роки в сумі 5 367,75грн.
У судовому засіданні позивачка позов підтримала та просила його задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з’явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, просить розглянути справу у її відсутності. На попередньому судовому засіданні представником відповідача було надано суду заперечення стосовно пред’явленого позову.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі та позивачкою з приводу виплати державної соціальної допомоги на дітей війни.
Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору необхідно застосовувати положення Конституції України, як норми прямої дії, та Закон України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності 01.01.2006р. і є чинним на час розгляду справи (далі Закон).
Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни – особою, яка є громадянином України і якій на час закінчення (02.09.1945р.) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується відповідним посвідченням серії АДРЕСА_1. Позивачка перебуває на обліку у відповідача як пенсіонер, що має право на державну соціальну підтримку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, запроваджену ч.1 ст.6 Закону.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
У 2006-2010р.р. така допомога позивачці не виплачувалась або виплачувалась у розмірах, які є суттєво меншими від належних, внаслідок зупинення дії ст.6 Закону та Законів України «Про державний бюджет на відповідні роки».
Суд при вирішенні спору керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ст.ст.21, 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
Згідно ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України в своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а отже постанови КМУ не повинні суперечити нормативним актам, які мають вищу юридичну силу.
Крім того, інтереси і права громадян є основоположними факторами чинного законодавства, а тому твердження про обмеженість бюджетних асигнувань не може слугувати підставою для порушення цих прав.
Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітей війни встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, законність вимоги позивачки про визнання її права як дитини війни на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% пенсії за віком підтверджується також рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп та від 22.05.2008р. №10-рп, якими визнано неконституційним зупинення Законом України про державний бюджет України дію інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до законів, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж вже передбачено законами.
У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів ст. 22 Конституції України не допускається.
За висновками Конституційного Суду України зупинення законом України Про Державний бюджет України, дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст.ст.1,3 ч.2 ст.6, ч.2 ст.8, ч.2 ст.19, ст.ст.21,22, п.1 ч.2 ст. 92, ч.ч.1,2,3 ст.95 Конституції України.
При цьому зазначено й те, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Згідно ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таки чином, суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачці доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком необхідно визнати неправомірними, оскільки такі дії не відповідають вимогам ст. 6 вищезазначеного Закону.
Суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Оскільки Конституційний Суд України рішенням від 09.07.2007р. визнав неконституційним зупинення Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій громадянам згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - позивачка повинна була дізнатися про порушення своїх прав у липні 2007 року.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так як позивачка звернулась до суду про захист своїх прав після 09 липня 2007 року, а саме у 2010 році, то вона пропустила трирічний строк позовної давності, тому її вимоги підлягають задоволенню частково – з 09.07.2007р.по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.03.2010р.
На підставі викладеного, керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.92,22 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп та від 22.05.2008р. №10-рп, ст.16 ЦК України, ст.ст.88, 213-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі нарахувати ОСОБА_1 недоотриману щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 березня 2010 року.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України у В вишгородському районі на користь ОСОБА_1 120,00грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 53,68грн. державного мита, а всього 173,68грн.
Рішення може бути оскаржене у порядку, передбаченому ст.294 ЦПК України.
Суддя підпис О.Д.Рудюк
Згідно з оригіналом,
Суддя О.Д.Рудюк