КОПІЯ
Справа №2-1940/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И
11 червня 2010 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
головуючого Рудюка О.Д.
при секретарі Пономаренко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області про зобов’язання проведення перерахунку та виплату пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що протягом 01.10.2006р.-31.03.2010р.р. він отримував пенсію у розмірах, які є суттєво меншими, ніж передбачено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому просить визнати дії відповідача по відмові у здійсненні перерахунку пенсії неправомірними; зобов’язати останнього провести перерахунок пенсії з 01.01.2010р. відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та стягнути з відповідача недоплачену суму державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю за період з 01.10.2006р. по 31.03.2010р.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача до суду не з’явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проти позову заперечує, просить розглянути справу у її відсутності.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.
З матеріалів справи вбачаються спірні правовідносини, що виникли між Управлінням Пенсійного фонду України у Вишгородському районі та позивачем з приводу виплати пенсії.
Суд дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору необхідно застосовувати положення Конституції України, як норми прямої дії, та Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон).
Судом встановлено, що позивач з 01.04.1991р. мав статус постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС 2 категорії, а з 30.07.1996р. – І категорії (захворювання, пов’язане з аварією на ЧАЕС), тобто суб’єктом, визначеним у ч.1 ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», проти чого відповідач, у свою чергу, не заперечує.
У 2006-2010р.р. позивач фактично отримував пенсію, розмір якої значно менший, ніж передбачено Законом, внаслідок зупинення дії ст.54 цього Закону та Законів України «Про державний бюджет на відповідні роки».
Суд при вирішенні спору керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ст.ст.21, 22 Конституції України конституційні права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
Згідно ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України в своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а отже постанови КМУ не повинні суперечити нормативним актам, які мають вищу юридичну силу.
Крім того, інтереси і права громадян є основоположними факторами чинного законодавства, а тому твердження про обмеженість бюджетних асигнувань не може слугувати підставою для порушення цих прав.
Крім того, законність вимоги позивача про визнання її права як постраждалого внаслідок аварії на ЧАЕС на отримання підвищеного розміру пенсії підтверджується також рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп та від 22.05.2008р. №10-рп, якими визнано неконституційним зупинення Законом України про державний бюджет України дію інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до законів, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж вже передбачено законами.
У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів ст. 22 Конституції України не допускається.
За висновками Конституційного Суду України зупинення законом України Про Державний бюджет України, дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає ст.ст.1,3 ч.2 ст.6, ч.2 ст.8, ч.2 ст.19, ст.ст.21,22, п.1 ч.2 ст. 92, ч.ч.1,2,3 ст.95 Конституції України.
При цьому зазначено й те, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Згідно ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України, а тому питання визначення розрахункової величини, що використовується для підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є також предметом виключно законів України.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст.54 Закону.
Таки чином, суд вважає, що дії відповідача щодо недоплати позивачу пенсії необхідно визнати неправомірними, оскільки такі дії не відповідають вимогам ст. 54 Закону.
Суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Оскільки Конституційний Суд України рішенням від 09.07.2007р. визнав неконституційним зупинення Законами України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій громадянам згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав у липні 2007 року.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Так як позивач звернувся до суду про захист своїх прав після 09 липня 2007 року, а саме у 2010 році, то він пропустив трирічний строк позовної давності, тому його вимоги підлягають задоволенню частково – з 09.07.2007р.по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 30.03.2010р.
Крім того, вимога позивача в частині зобов’язання відповідача з 01.04.2010р. провести перерахунок пенсії та визначити її у розмірі, який відповідає ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п.2 ч.1 ст.50 цього Закону та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» задоволенню не підлягає, оскільки порушення прав позивача у цій частині ще не відбулося.
На підставі викладеного, керуючись ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.92,22 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп та від 22.05.2008р. №10-рп, ст.16 ЦК України, ст.ст.213-215 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру, встановленого ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» - протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України у Вишгородському районі Київської області перерахувати на користь ОСОБА_1 розмір пенсії, передбачений ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по 31.03.2010р.
У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Стягнути з управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на користь ОСОБА_1 120,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з управління пенсійного фонду України у Вишгородському районі Київської області на користь держави 8,50грн. державного мита.
Рішення може бути оскаржене у порядку, передбаченому ст.294 ЦПК України.
Суддя підпис О.Д.Рудюк
Згідно з оригіналом,
Суддя О.Д.Рудюк