Справа №2-1939/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21 червня 2010р.  Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

   головуючого                                      судді       Мельника О.О.

   при секретарі                                                     Швачко     О.О.

   представників сторін                                        ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бориспіль справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про стягнення грошових коштів, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним,

В С Т А Н О В И В:

     ОСОБА_3 звернувся до суду, з вищезазначеним позовом до ОСОБА_4, і в судовому засіданні його представник підтвердив письмовий текст уточненої позовної заяви про те, що між сторонами по справі, 16.04.2009р. був укладений договір позики, за яким, відповідачка взяла в борг у позивача грошову суму в розмірі 170000 грн., яку зобов»язалась повернути до 23.07.2009р., однак покладені на неї договірні зобов»язання відповідачка, у встановлений договором строк, не виконала. За умовами даного договору, у разі не повернення грошових коштів відповідачкою, в обумовлені даним правочином строки, позивач, має право подати даний договір до стягнення, в т.ч. з наслідками, передбаченими ст.ст.625,1050 ЦК України, на підставі виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду. Тому, внаслідок прострочення з боку відповідачки виконання даного договірного зобов»язання, вважає, що відповідачка повинна повернути позивачеві загальну суму боргу, розмір якої становить 189 411 грн. 98 коп., з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що складає 15713 грн. 38 коп., а також 3 % річних від простроченої суми в розмірі 3698 грн. 60 коп. та просить стягнути вищевказану загальну суму заборгованості з відповідачки на користь позивача, а також просить стягнути з першої на користь позивача понесені ним судові витрати. Зустрічну позовну заяву не визнає, вважає її безпідставною та необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, посилаючись на те, що грошові кошти дійсно були передані відповідачці на виконання умов договору позики, який був посвідчений нотаріально та відповідав власній волі відповідачки. Остання повідомила позивача про неможливість повернення позичених нею грошових коштів та запропонувала продати свій будинок, з проханням допомогти їй в оформленні документів та знайденні покупців, і в зв»язку з цим, вона надала позивачеві довіреність. Коли покупці були знайдені, відповідачка змінила своє наміри та в присутності нотаріуса скасувала видану на ім»я позивача довіреність, що вказує на відсутність тяжких життєвих обставин у відповідачки, на які вона посилається. Позивач ніколи не мав з відповідачкою спільного бізнесу, не приймав від неї ніякої продукції, не погрожував її життю та не чинив тиск на неї щодо вчинення з її боку юридичних дій. Заяву до правоохоронних органів щодо погроз з боку позивача на її адресу вона не подавала.

     Позивач в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, свої інтереси доручає представляти своєму представнику.

      Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та підтримав письмовий текст зустрічного позову, в якому просить визнати спірний договір позики недійсним, з підстав його укладення відповідачкою під впливом тяжкої життєвої обставини, внаслідок застосування до останньої психічного тиску з боку позивача, вслід чого укладення правочину не відповідало внутрішній волі відповідачки та з підстав фіктивності даного договору, тобто такого, який був укладений без наміру настання юридичних наслідків, оскільки при укладенні правочину гроші не передавались, і позивач самостійно нарахував суму відсотків на заборгованість та змусив відповідачку її визнати, і маючи з відповідачкою спільний бізнес, примусив відповідачку укласти даний договір позики, залякуючи та погрожуючи її здоров»ю та життю, а також її родини, оскільки хотів безпідставно отримати грошові кошти за парфумерну продукцію, що їй передавалась на зберігання для подальшої реалізації та була начебто знищена під час пожежі на складському приміщенні з вини відповідачки. Крім того, він примусив її укласти довіреність на його ім»я на розпорядження її нерухомим майном та незаконно заволодів правовстановлювальними документами на  належні відповідачці будинок та земельну ділянку.

       Відповідачка в судове засідання не з»явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, свої інтереси доручає представляти своєму представнику.

       Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши і оцінивши в сукупності докази по справі, прийшов до висновку, що позов обгрунтований і підлягає  задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

       Встановлено, що 16 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір позики, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за № 69, за умовами якого ОСОБА_3, при укладенні договору, передав у власність ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 170 000 гривень, а відповідачка їх прийняла, із зобов”язанням повернути таку суму, без нарахування процентів, до 23.07.2009р.

       Належних та допустимих доказів, які б вказували на укладення даного договору без передачі грошових коштів, під психологічним тиском на відповідачку з боку позивача та без волевиявлення останньої, суду не надано.

       В порушення вказаної умови договору, відповідачка, у встановлені договором строки, покладені на неї грошові зобов”язання не виконала, не повернувши позивачу загальну суму боргу в розмірі 170 000 грн., з 23.07.2009р. до 13.04.2010р.

       Пункт 5 даного договору надає позивачеві право подати цей договір до стягнення, у разі не повернення йому грошових коштів, з наслідками, визначеними ст.ст.625,1050 ЦК України, які передбачають відповідальність за порушення договірних грошових зобов»язань у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, що, виходячи з суми боргу за даним договором, становить 15713 грн. 38 коп., а також 3 % річних від простроченої суми, в розмірі 3698 грн. 60 коп.

        Вищенаведене підтверджується даними копії спірного договору позики (а.с.6), розрахунку заборгованості (а.с.5), копій постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.11.2009р., від 05.01.2010р. та від 25.02.10р.(а.с.17-21) та даними  досліджених в судовому засіданні відмовних матеріалів № 5211 від 27.11.2009р., № 39 від 05.01.2010р. та № 543 від 25.02.10р., а також показами свідка ОСОБА_6

        Так, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що він є другом позивача. Зі слів останнього йому відомо, що відповідачка ОСОБА_4, в присутності нотаріуса, взяла в борг у ОСОБА_3 грошові кошти. З якою метою та в якому розмірі він не знає. Він (свідок) також неодноразово позичав гроші ОСОБА_4 за проханням своїх друзів.

        Відповідно до ст.526, 625, 1046, 1049, 1050 ЦК України зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві суму позики (грошові кошти) в такій самій сумі та в порядку та у строк, встановлені договором, що є укладеним з моменту передання грошей, і якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, і боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання.

         Тому, враховуючи, що відповідачка своєчасно не повернула суму позики, тим самим прострочила виконання покладених на неї договірних грошових зобов»язань, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача слід стягнути загальну суму позики в розмірі 170000 грн., суму інфляції за весь час прострочення даного грошового зобов”язання, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць прострочення виконання зобов»язань, а саме з 23.07.2009р. до 13.04.2010р., що становить за липень 2009р. – 99,9%, за серпень 2009р. – 99,8%, за вересень 2009 р. – 100,8%, за жовтень 2009р. – 100,9 %, за листопад 2009р. -  101,1 %, за грудень 2009р. – 100,9 %, за січень 2010р. -  101,8 %, за лютий 2010р. - 101,9 % та за березень 2010р. -  100,9 %), а тому сума боргу з урахуванням  встановлених індексів інфляції, що підлягає стягненню, складає 15713 грн. 38 коп.(170000 х 0,999 х 0,998 х 1,008 х 1,009 х 1,011 х 1,009 х 1,018 х 1,019 х 1,009 х 1,009 = 15713,38 грн.) та відповідно 3% річних від позиченої суми, що складають 3698 грн. 60 коп. (170000грн. х (3:365:100) х 265 днів прострочення виконання зобов»язання = 3698 грн. 60 коп.), а всього стягнути 189 411 грн. 98 коп. боргу.

        Підстав для визнання договору позики недійсним суд не вбачає, оскільки докази на підтвердження фіктивності спірного правочину, його укладення з боку відповідачки під психологічним тиском, за відсутності її волевиявлення та під впливом тяжких життєвих обставин, суду не надані, а з матеріалів справи, в т.ч. з досліджених відмовних матеріалів вбачається, що при укладенні договору гроші були передані відповідачці, і остання їх прийняла, на що відповідачка сама вказує в своїх письмових поясненнях, і що підтвердив в судовому засіданні свідок по справі. Посилання ж представника відповідачки на матеріали перевірки, як на доказ незаконності укладення правочину, суд оцінює критично, оскільки перевірка проводилась з приводу заяв щодо незаконного заволодіння правовстановлювальними документами на належне позивачці майно, а не з приводу незаконності укладення спірного правочину, який є чинним, ніким із сторін не оспорювався.

        Оскільки рішення винесено не на користь відповідачки, з останньої слід стягнути, на користь позивача, понесені ним судові витрати у вигляді сплаченого державного мита та  витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

       Керуючись ст.ст.526, 625, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 57, 60, 62, 64, 212-215  ЦПК України,

суд,

В И Р І Ш И В:

    Позов задовольнити повністю.

    Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 189 411 грн. 98 коп. боргу та 1820 грн. судових витрат, а всього стягнути 191 231 грн. 98 коп.

     В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договору позики недійсним – відмовити.

      Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київскої області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення з подальшою подачею апеляційної скарги на рішення протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                                                                      Суддя    підпис   О.О.Мельник

З оригіналом вірно:  Суддя                   О.О.Мельник