2-7772/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇН
6 жовтня 2010 року м.Шахтарськ
Шахтарський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді -Кобаль М.І.,
при секретарі -Коваленко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю ?НВІК” до постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА», третя особа: ОСОБА_1 про визнання рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА» по справі № 08/11/01 недійсним, суд
ВСТАНОВИВ:
До Шахтарського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю ?НВІК” до постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА», третя особа: ОСОБА_1 про визнання рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА» по справі № 08/11/01 недійсним.
В обґрунтування позову позивач посилається на те що, у 2009 році до постійно діючого третейського суду «Факт» ОСОБА_1 подав позовну заяву до ТОВ «ІНВІК», про визнання дій ТОВ «ІНВІК» неправомірними та про зобов’язання вчинити певні дії.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що 01.10.2008 року на підставі біржового договору № 2 - Б, далі по тексту біржовий договір, придбав у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4 об’єкт нерухомості: 2/4 житлового будинку цегляного, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, жилою площею 235 кв.м.
На підставі п.2 біржового договору ОСОБА_1 придбав об’єкти нерухомості за 830000( вісімсот тридцять тисяч) грн.
Відповідно до п.3 біржового договору, він зобов’язалася негайно з моменту підписання біржового договору розплатитися з продавцем у повному обсязі. Свої обов'язки виконав у повному обсязі.
На підставі п.4 біржового договору Продавець нерухомого майна зобов’язався протягом трьох днів з моменту підписання біржового договору передати йому у власність об’єкти нерухомості до складу яких входять 2/4 житлового будинку цегляного, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 жилою площею 235 кв.м. а також підписати акт прийомки –передачі об’єктів нерухомості. Свої обов’язки продавець нерухомості виконав у повному обсязі.
Відповідно до правил біржової торгівлі товарної біржі «Даліса», приймати участь у біржових торгах продавець та покупець особисто не можуть, а тільки через брокерські контори, у зв’язку з чим, ОСОБА_1 повинен був підписати з брокерською конторою ТОВ “ІНВІК” договір доручення № 2-п від 16.09.2008 року, відповідно до якого товариство взяло на себе зобов’язання від імені, та за рахунок ОСОБА_1 придбати на біржових торгах, які проводила товарна біржа «Даліса», далі по тексту третя особа, об’єкт нерухомості: 2/4 житлового будинку цегляного, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, жилою площею 235 кв.м.
На підставі п.2.5 договору доручення № 2 - П позивач взяв на себе зобов’язання нотаріально посвідчити біржовий договір № 2 - Б, від 01.10.2008 року, підписаного між ОСОБА_1 та продавцем нерухомості, а також взяв на себе зобов’язання зареєструвати право власності на об’єкт нерухомості: 2/4 житлового будинку цегляного, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, жилою площею 235 кв.м.
Після цього ОСОБА_1 прибув до офісу позивача з проханням нотаріально посвідчити біржовий договір № 2 - Б, на що йому відповіли, що цього зробити не зможуть з причин того, що продавець даного об’єкта нерухомості не передав усіх документів, на підставі яких позивач зміг би нотаріально посвідчити біржовий договір № 2 – Б.
08.11.2008 року постійно діючим третейським судом «Факт» було розглянуто спір між ОСОБА_1 і брокерською конторою ООО «ІНВІК» про визнання права власності на об'єкти нерухомості: 2/4 житлового будинку цегляного, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, жилою площею 235 кв.м.
Третейський суд вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 12.02.2002 року Державним департаментом США, проживає за адресою АДРЕСА_2 добросовісним набувачем майна, придбаного за біржовим договором від 01.10.2008 року за № 2 – Б, а саме об’єкт нерухомості: житловий будинок № 35, житловою площею 235, 6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 12.02.2002 року Державним департаментом США, проживає за адресою АДРЕСА_2 право власності на нерухоме майно, а саме на об’єкти нерухомості: житловий будинок № 35, житловою площею 235, 6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати дійсним біржовий договір № 2-Б від 01. 10. 2008 р., укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмежаною відповідальністю “Вера” , яке діяло на підставі доручення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4, з приводу продажу об’єкта нерухомості – житлового будинку № 35, за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач вважає, що рішення винесене відповідачем по справі № 08/11/01 є незаконним, та підлягає скасуванню відповідно ст.51 ч.1, ст.6 ч. 7 Закону України «Про третейські суди».
Представник третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 — ОСОБА_5 подав зустрічний позов, оскільки вважає, що задоволення такого позову зачіпає інтереси його довірителя і вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Стаття 3 Закону України «Про третейські суди» встановлює: «Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону». Крім того, відповідно до статті 5 Закону України «Про третейські суди» «Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.»
На думку ОСОБА_1 посилання позивача на частину 7 статті 6 Закону України «Про третейські суди», доповнену згідно із Законом N 1076-VI від 05.03.2009 р. безпідставно, оскільки на час прийняття рішення постійно діючим третейським судом по справі № 08/11/01 , тобто за станом на 01.11.2008 р., дане доповнення не діяло і воно набрало юридичної сили тільки 31 березня 2009 р. Теж саме стосується і доповнень до статті 51 Закону України «Про третейські суди».
Також третя особа просила суд визнати її добросовісним набувачем майна, придбаного за біржовим договором від 01.10.2008 року за № 2 – Б, а саме об’єкт нерухомості: 2/4 житлового будинку цегляного, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, жилою площею 235 кв.м.
Визнати за ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 12.02.2002 року Державним департаментом США, проживає за адресою АДРЕСА_2 право власності на нерухоме майно, а саме на об’єкти нерухомості: 2/4 житлового будинку цегляного, розташованого за адресою : АДРЕСА_1, жилою площею 235 кв.м.
В судове засідання сторони по справі не з’явилися, але надіслали клопотання про розгляд справи без їх участі.
Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, зробив висновки про наступне:
Спір було розглянуто постійно діючим третейським судом «Факт» відповідно до угоди про передачу спору до третейського суду від 01.10.2008 року, укладеної між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю ?НВІК”.
Третейський суд вирішив:
Визнати ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 12.02.2002 року Державним департаментом США, проживає за адресою АДРЕСА_2 добросовісним набувачем майна, придбаного за біржовим договором від 01.10.2008 року за № 2 – Б, а саме об’єкт нерухомості: житловий будинок № 35, житловою площею 235, 6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 12.02.2002 року Державним департаментом США, проживає за адресою АДРЕСА_2 право власності на нерухоме майно, а саме на об’єкти нерухомості: житловий будинок № 35, житловою площею 235, 6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати дійсним біржовий договір № 2-Б від 01. 10. 2008 р., укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмежаною відповідальністю “Вера”, яке діяло на підставі доручення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4, з приводу продажу об’єкта нерухомості – житлового будинку № 35, за адресою: АДРЕСА_1.
Позивач вважає, що рішення винесене відповідачем по справі № 08/11/01 є незаконним, та підлягає скасуванню відповідно ст.51 ч.1, ст.6 ч. 7 Закону України «Про третейські суди».
Представник третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 — ОСОБА_5 подав зустрічний позов, оскільки вважає, що задоволення такого позову зачіпає його інтереси і вважає, що позов не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Стаття 3 Закону України «Про третейські суди» встановлює: «Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону». Крім того, відповідно до статті 5 Закону України «Про третейські суди» «Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.»
На думку ОСОБА_1 посилання позивача на частину 7 статті 6 Закону України «Про третейські суди», доповнену згідно із Законом N 1076-VI від 05.03.2009 р. безпідставно, оскільки на час прийняття рішення постійно діючим третейським судом по справі № 08/11/01 , тобто за станом на 01.11. 2008 р., дане доповнення не діяло і воно набрало чинності тільки 31 березня 2009 р. Теж саме стосується і доповнень до статті 51 Закону України «Про третейські суди».
Суд розглянувши обставини справи, дійшов висновку про наступне:
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України «Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.»
Відповідно до ст..203 Цивільного кодексу України « Зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.»
Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.»
Відповідно до ст.205 ч.1 Цивільного кодексу України «Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.»
Відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України «Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.»
Відповідно до ст..208 Цивільного кодексу України « У письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами; правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 Цивільного Кодексу; правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 Цивільного Кодексу; інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.»
Відповідно до ст..209 Цивільного кодексу України «Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 Цивільного Кодексу. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.»
Згідно ст..209 Цивільного кодексу України, договір, підписаний між ОСОБА_1 та позивачем повинен бути посвідчений нотаріально.
Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України «Про третейські суди» до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Стаття 3 Закону України «Про третейські суди» встановлює: «Завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону». Крім того, відповідно до статті 5 Закону України «Про третейські суди» «Юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.»
Посилання позивача на частину 7 статті 6 Закону України «Про третейські суди», доповнену згідно із Законом N 1076-VI від 05.03.2009 р. безпідставно, оскільки на час прийняття рішення постійно діючим третейським судом по справі № 08/11/01 , тобто за станом на 01.11.2008 р., дане доповнення не діяло і воно набрало юридичної сили тільки 31 березня 2009 р. Теж саме стосується і доповнень до статті 51 Закону України «Про третейські суди».
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, на підставі вище викладеного, та керуючись ст.ст. 15, 16, ч.1 ст. 328, ч.1,3 ст.344, ч.1 ст.386, ст.387, ст.391, ст.392 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10,11,209,212,214-215,224, 225,226, 367-368 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю ?НВІК” , до постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА», третя особа: ОСОБА_1 про визнання рішення постійно діючого третейського суду при товарній біржі «ДАЛІСА» по справі № 08/11/01 недійсним , залишити без задоволення.
2. Зустрічний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 12.02.2002 року Державним департаментом США, проживає за адресою АДРЕСА_2 добросовісним набувачем майна, придбаного за біржовим договором від 01.10.2008 року за № 2 – Б, а саме об’єкт нерухомості: житловий будинок № 35, житловою площею 235, 6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 12.02.2002 року Державним департаментом США, проживає за адресою АДРЕСА_2 право власності на нерухоме майно, а саме на об’єкти нерухомості: житловий будинок № 35, житловою площею 235, 6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1.
Визнати дійсним біржовий договір № 2-Б від 01. 10. 2008 р., укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмежаною відповідальністю “Вера” , яке діяло на підставі доручення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ОСОБА_4, з приводу продажу об’єкта нерухомості – житлового будинку № 35, за адресою: АДРЕСА_1.
1. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення суду і судовий збір покласти на ТОВ «ІНВІК»
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області. Апеляційна скарга на рішення Шахтарського міськрайонного суду Донецької області подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Шахтарського міськрайонного суду
Донецької області М.І.Кобаль