Справа № 22-9498 Головуючий у 1 інстанції –
Волков С.А.
Доповідач – Семенюк Т.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2010 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого – Семенюк Т.А.
Суддів – Прокопчук Н.О., Пікуль А.А.
при секретарі – Шевчук О.В.,
розглянувши в порядку ст. 304№ ЦПК України у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про зобов’язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2009 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з нарахуванням підвищення як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 22.05.2008 року.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України у Оболонському районі м. Києва звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що 19 грудня 2008 року позивач звернувся з адміністративним позовом до УПФУ в Оболонському районі м. Києва про зобов`язання здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі передбаченому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2009 роки, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що зазначені надбавки йому не виплачувались.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 має статус дитини війни, що підтверджується відповідним посвідченням.
Судом встановлено, що нарахування та виплата доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ОСОБА_2 не здійснювалася, у зв’язку з чим він звернувся до суду з відповідним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що перерахунок пенсії з підвищенням її розміру, як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» призначалася з 01.01.2006 року, а позивач звернувся до адміністративного суду за захистом прав з порушенням річного строку звернення 19 грудня 2008 року.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, у відповідності до вимог ст. 100 КАС України, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову, в зв’язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсі, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік»від 28.12.2007 р. в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.2008 року за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».
Рішення Конституційного суду є обов’язковим до виконання на всій території України. В п. 5 вищезазначеного рішення зазначено, що дане рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни, і, з часу прийняття цього рішення у позивача відновилося право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог в частині визначення кінцевої дати періоду перерахування виплат, оскільки це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, зазначивши, що перерахунок пенсії проводиться на строк, на який призначена пенсія, що визначається відповідачем у розпорядженні при здійснені перерахунку, а тому суд визначає лише дату, з якої позивач має право на зазначений перерахунок.
Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального чи процесуального права, які призвели, або могли призвести до неправильного вирішення спору.
В решті постанова суду не оскаржувалась.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва відхилити.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 13 травня 2009 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді