Р і ш е н н я

І м е н е м    У к р а ї н и

Справа №2-361/2010

22 жовтня 2010 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

Судді              - Овчаренко Н.Г.,

при секретареві    - Волошиній Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Дніпропетровська міська рада, про визнання права користування кімнатою у гуртожитку, зобов’язання відповідача видати на позивача належним чином оформлений ордер, зобов’язання відповідача укласти з позивачем типовий договір найму у запропонованій позивачем редакції, покласти на Дніпропетровську міську раду обов’язок засвідчити типовий договір найму, встановлення розміру та порядку оплати житлово-комунальних послуг за тарифами, встановленими для будинків державного житлового фонду, про зобов’язання відповідача укласти договори про участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території, про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодною та гарячою водою, зобов’язання відповідача погодити тарифи з надання житлово-комунальних послуг,-

В с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тими обставинами, що їй у 1993 році було надано підприємством ВАТ «Дніпропетровський домобудівний комбінат №2» ордер на вселення до кімнати АДРЕСА_1, який належав ВАТ «Дніпропетровський домобудівний комбінат №2». Проживання позивачки у гуртожитку підтверджується наявністю реєстрації у паспорті.

Після ліквідації ВАТ «Дніпропетровський домобудівний комбінат №2»  на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2002 власником гуртожитку став відповідач, але всі мешканці залишилися проживати у ньому.

З моменту придбання гуртожитку відповідач всіляко намагається ущемити права позивачки на проживання у гуртожитку, встановлюючи на свій розсуд оплату за проживання, яка не обґрунтована ніякими нормами та тарифами. На неодноразові звернення до відповідача з вимогою укласти договір найму житлового приміщення з урахуванням тарифів, встановлених Дніпропетровською міською радою, відповідач відмовляється, що й потягло за собою подачу позову до суду.

Відповідач розраховує розмір оплати за житлово-комунальні послуги, виходячи з койко-місця, в той час, як позивачка мешкає у відокремленій кімнаті, а тому відповідно до Положення про гуртожитки, має вносити плату за користування житловою площею та за комунальні послуги по ставках квартирної плати, встановленої для будинків державного та громадського житлового фонду.

Навіть зміна власника не позбавляє позивачку від права на житло, у якому відповідач фактично намагається своїми діями позивачці відмовити.

Просить суд визнати за нею право користування житловим приміщенням – кімнатою АДРЕСА_1, зобов’язання відповідача видати на позивача належним чином оформлений ордер, зобов’язання відповідача укласти з позивачем, як з основним квартиронаймачем типовий договір найму у запропонованій позивачем редакції, покласти на Дніпропетровську міську раду обов’язок засвідчити типовий договір найму, встановлення розміру та порядку оплати житлово-комунальних послуг за тарифами, встановленими для будинків державного житлового фонду, про зобов’язання відповідача укласти договори про участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території, про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодною та гарячою водою, зобов’язання відповідача погодити тарифи з надання житлово-комунальних послуг.

У судове засідання позивачка не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, проти позову заперечує в повному обсязі, просить суд в його задоволенні відмовити.  

Представник третьої особи до суду не з»явився, що не перешкоджає суду розглянути справу по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивачка згідно з даними про реєстрацію зареєстрована у гуртожитку по АДРЕСА_1 з листопада 1997 року.

За своєю юридичною природою реєстрація особи у певному місці є підтвердженням її права користування житловим приміщенням саме у цьому місці, тому суд вважає, що позивачка з 1997 року набула права користування житловим приміщенням у гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1.

Зміна власника гуртожитку не змінила статусу гуртожитку та і відповідач належними доказами не довів, що придбана ним будівля перестала бути гуртожитком.

Відповідно до ст.129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Так як позивачка вселилася у займане нею приміщення ще у 1993 році, для зобов»язання відповідача до видачі додатково ордеру, як документу, що дає право на вселення до цього приміщення, немає передбачених законом підстав, а тому позовні вимоги про визнання права користування житловим приміщенням та зобов»язання відповідача видати ордер задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що  між позивачкою та відповідачем укладалися договори найму кімнати 142 у гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1, та встановлені за домовленістю сторін розміри оплати, що підтверджується підписами позивачки під цими документами. Як вбачається з вищенаведених документів, розмір плати поступово збільшувався, та на ці умови позивачка погоджувався.

У 2008 році позивачка не погодилась з розміром плати, запропонованої відповідачем, та зробила відповідачеві пропозицію щодо укладення договору найму житлових приміщень на умовах, які передбачають оплату житлово-комунальних послуг за тарифами, встановленими міською радою для будинків державного житлового фонду (а.с.38).

Відповідач у своїй відповіді позивачці не погодився з пропозицією позивачки та виклав свої аргументи щодо неможливості укладення договору на умовах позивачки, так як відповідач є балансоутримувачем та власником всіх приміщень, що розташовані за адресою - АДРЕСА_1, та уклав з відповідними постачальними організаціями договори на поставку житлово-комунальних послуг у приміщення, та які він сам же за цими договорами і оплачує.

Суд вважає, що відповідач, як власник приміщень та платник за договорами постачання комінальних послуг, має право встановлювати плату мешканцям за фактично спожиті послуги та користування житловою площею.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.66 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 квадратного метра на одну особу.

Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

З рахунків на оплату, які відповідач виставляє позивачці, вбачається, що вони відповідно до ст.ст.66-67 ЖК України містять плату за користування житловим приміщенням та за фактично спожиті комунальні послуги.

Позивачка ж не надала суду доказів на підтвердження того, що відповідач, встановлюючи їй розмір плати за проживання та користування житлово-комунальними послугами, порушив встановлені тарифи.

Суд вважає, що позивачка належними доказами не довела позовні вимоги про зобов’язання відповідача укласти з позивачем, як з основним квартиронаймачем типовий договір найму у запропонованій позивачем редакції, покласти на Дніпропетровську міську раду обов’язок засвідчити типовий договір найму, встановлення розміру та порядку оплати житлово-комунальних послуг за тарифами, встановленими для будинків державного житлового фонду, а тому у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Так як вимоги про зобов’язання відповідача укласти договори про участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території, про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодною водою та гарячою водою, зобов’язання відповідача погодити тарифи з надання житлово-комунальних послуг є похідними від вимог про зобов’язання відповідача видати позивачці належним чином оформлений ордер, зобов’язання відповідача укласти типовий договір найму у запропонованій позивачем редакції, покласти на Дніпропетровську міську раду обов’язок засвідчити типовий договір найму, встановлення розміру та порядку оплати житлово-комунальних послуг за тарифами, встановленими для будинків державного житлового фонду, які судом не задоволені, ці похідні вимоги також задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.66-67,129 ЖК України, ст.212-215 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Дніпропетровська міська рада, про визнання права користування кімнатою у гуртожитку, зобов’язання відповідача видати на позивача належним чином оформлений ордер, зобов’язання відповідача укласти з позивачем типовий договір найму у запропонованій позивачем редакції, покласти на Дніпропетровську міську раду обов’язок засвідчити типовий договір найму, встановлення розміру та порядку оплати житлово-комунальних послуг за тарифами, встановленими для будинків державного житлового фонду, про зобов’язання відповідача укласти договори про участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території, про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодною та гарячою водою, зобов’язання відповідача погодити тарифи з надання житлово-комунальних послуг, – відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                    Н.Г.Овчаренко