Р і ш е н н я

І м е н е м    У к р а ї н и

Справа №2-359/2010

22 жовтня 2010 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

Судді              - Овчаренко Н.Г.,

при секретареві    - Волошиній Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах чоловіка  ОСОБА_2, сина ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – Дніпропетровська міська рада, про визнання права користування кімнатою у гуртожитку за родиною ОСОБА_3, зобов’язання відповідача видати на родину позивача належним чином оформлений ордер, зобов’язання відповідача укласти з позивачем, як з основним квартиронаймачем типовий договір найму у запропонованій позивачем редакції, покласти на Дніпропетровську міську раду обов’язок засвідчити типовий договір найму, встановлення розміру та порядку оплати житлово-комунальних послуг за тарифами, встановленими для будинків державного житлового фонду, про зобов’язання відповідача укласти договори про участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території, про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодною та гарячою водою, зобов’язання відповідача погодити тарифи з надання житлово-комунальних послуг,-

В с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача, мотивуючи свої вимоги тими обставинами, що їй та членам її родини у 1990 році було надано підприємством ВАТ "Дніпропетровський домобудівний комбінат №2" ордер на вселення до кімнати АДРЕСА_1, який належав ВАТ "Дніпропетровський домобудівний комбінат №2". Проживання сім"ї у гуртожитку підтверджується наявністю реєстрації у паспортах всіх членів родини.

Після ліквідації ВАТ "Дніпропетровський домобудівний комбінат №2"  на підставі договору купівлі-продажу від 18.10.2002 власником гуртожитку став відповідач, але всі мешканці залишилися проживати у ньому.

З моменту придбання гуртожитку відповідач всіляко намагається ущемити права позивачки та членів її сім"ї на проживання у гуртожитку, встановлюючи на свій розсуд оплату за проживання, яка не обґрунтована ніякими нормами та тарифами. На неодноразові звернення до відповідача з вимогою укласти договір найму житлового приміщення з урахуванням тарифів, встановлених Дніпропетровською міською радою, відповідач відмовляється, що й потягло за собою подачу позову до суду.

Відповідач розраховує розмір оплати за житлово-комунальні послуги, виходячи з койко-місця, в той час, як родина позивача проживає у відокремленій кімнаті, а тому відповідно до Положення про гуртожитки, має вносити плату за користування житловою площею та за комунальні послуги по ставках квартирної плати, встановленої для будинків державного та громадського житлового фонду.

Навіть зміна власника не позбавляє родину позивача від права на житло, у якому відповідач фактично намагається своїми діями родині відмовити.

Просить суд визнати за родиною ОСОБА_3 право користування житловим приміщенням – кімнатою АДРЕСА_1, зобов’язати відповідача видати на родину позивача належним чином оформлений ордер, зобов’язати відповідача укласти з позивачем, як з основним квартиронаймачем типовий договір найму у запропонованій позивачем редакції, покласти на Дніпропетровську міську раду обов’язок засвідчити типовий договір найму, встановити розмір та порядок оплати житлово-комунальних послуг за тарифами, встановленими для будинків державного житлового фонду, зобов’язати відповідача укласти договори про участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території, надати послуги з централізованого опалення, постачання холодною та гарячою водою, зобов’язати відповідача погодити тарифи з надання житлово-комунальних послуг.

У судовому засіданні позивачка повністю підтримала заявлені позовні вимоги та, посилаючись на підстави позову, просила суд їх задовольнити у повному обсязі.

 Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, проти позову заперечує, просить суд в його задоволенні відмовити.

Представник третьої особи до суду не з"явився, що не перешкоджає суду розглянути справу по суті.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач з членами його родини згідно з даними про реєстрацію зареєстровані у гуртожитку по АДРЕСА_1 з жовтня 1990 року.

За своєю юридичною природою реєстрація особи у певному місці є підтвердженням її права користування житловим приміщенням саме у цьому місці, тому суд вважає, що позивачка з членами родини з 1990 року набули права користування житловим приміщенням у гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1.

Зміна власника гуртожитку не змінила статусу гуртожитку та і відповідач належними доказами не довів, що придбана ним будівля перестала бути гуртожитком.

Відповідно до ст.129 ЖК України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Так як позивачка та члени її родини вселилися у займані ними приміщення ще у 1990 році, для зобов’язання відповідача до видачі додатково ордеру, як документу, що дає право на вселення до цих приміщень, немає передбачених законом підстав, а тому позовні вимоги про визнання права користування житловим приміщенням та зобов’язання відповідача видати ордер задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що між позивачкою та відповідачем укладений договір найму, який неодноразово доповнювався, кімнати 125 у гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_1, та встановлені за домовленістю сторін розміри оплати, що підтверджується підписами позивачки під цими документами. Як вбачається з вищенаведених документів, розмір плати поступово збільшувався, та на ці умови позивачка погоджувалася.

У 2008 році позивачка не погодилася з розміром плати, запропонованої відповідачем, та зробила відповідачеві пропозицію щодо укладення договору найму житлових приміщень на умовах, які передбачають оплату житлово-комунальних послуг за тарифами, встановленими міською радою для будинків державного житлового фонду.

Відповідач у своїй відповіді позивачці не погодився з пропозицією позивачки та виклав свої аргументи щодо неможливості укладення договору на умовах позивача, так як відповідач є балансоутримувачем та власником всіх приміщень, що розташовані за адресою - АДРЕСА_1, та уклав з відповідними постачальними організаціями договори на поставку житлово-комунальних послуг у приміщення, та які він сам же за цими договорами і оплачує.

Суд вважає, що відповідач, як власник приміщень та платник за договорами постачання комунальних послуг, має право встановлювати плату мешканцям за фактично спожиті послуги та користування житловою площею.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.66 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 квадратного метра на одну особу.

Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

З рахунків на оплату, які відповідач виставляє позивачці, вбачається, що вони відповідно до ст.ст.66-67 ЖК України містять плату за користування житловим приміщенням та за фактично спожиті комунальні послуги.

Позивачка же не надала суду доказів на підтвердження того, що відповідач, встановлюючи їй розмір плати за проживання та користування житлово-комунальними послугами, порушив встановлені тарифи.

Суд вважає, що позивачка належними доказами не довела позовні вимоги про зобов’язання відповідача укласти з позивачкою, як з основним квартиронаймачем типовий договір найму у запропонованій позивачем редакції, покласти на Дніпропетровську міську раду обов’язок засвідчити типовий договір найму, встановлення розміру та порядку оплати житлово-комунальних послуг за тарифами, встановленими для будинків державного житлового фонду, а тому у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.

Так як вимоги про зобов'язання відповідача укласти договори про участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території, про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодною водою та гарячою водою, зобов'язання відповідача погодити тарифи з надання житлово-комунальних послуг є похідними від вимог про зобов'язання відповідача видати на родину позивача належним чином оформлений ордер, зобов'язання відповідача укласти з позивачем, як з основним квартиронаймачем типовий договір найму у запропонованій позивачем редакції, покласти на Дніпропетровську міську раду обов'язок засвідчити типовий договір найму, встановлення розміру та порядку оплати житлово-комунальних послуг за тарифами, встановленими для будинків державного житлового фонду, які судом не задоволені, ці похідні вимоги також задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.66-67,129 ЖК України, ст.212-215 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах чоловіка  ОСОБА_2, сина ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа – Дніпропетровська міська рада, про визнання права користування кімнатою у гуртожитку за родиною ОСОБА_3, зобов’язання відповідача видати на родину позивача належним чином оформлений ордер, зобов’язання відповідача укласти з позивачем, як з основним квартиронаймачем типовий договір найму у запропонованій позивачем редакції, покласти на Дніпропетровську міську раду обов’язок засвідчити типовий договір найму, встановлення розміру та порядку оплати житлово-комунальних послуг за тарифами, встановленими для будинків державного житлового фонду, про зобов’язання відповідача укласти договори про участь у витратах по утриманню будинку і прибудинкової території, про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодною та гарячою водою, зобов’язання відповідача погодити тарифи з надання житлово-комунальних послуг, – відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                    Н.Г.Овчаренко