ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 жовтня 2010 р.                                                                                    № 38/85-10  

Вищий  господарський  суд  України  в  складі  колегії  суддів:

Мирошниченка С.В. –головуючий,

Барицької Т.Л.,

Жукової Л.В.,

розглянувши касаційну скаргуФізичної особи –підприємця ОСОБА_4

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від  14.07.2010р.

у справі №38/85-10 господарського суду Харківської області

за позовомФізичної особи –підприємця ОСОБА_4

доПублічного акціонерного товариства "Ерсте Банк"

третя особаОСОБА_5

провнесення змін до кредитних договорів

             в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з’явилися;

відповідача: Гуцул А.Д. (дов. від 27.09.2010р.);

третьої особи: не з’явилися

                                                                ВСТАНОВИВ:

Ухвалою  господарського суду Харківської області від 22.03.2010р. (суддя  Жельне С.Ч.) клопотання позивача про забезпечення позову частково задоволено, вжито заходи по забезпеченню позову шляхом заборони ПАТ “Ерсте Банк” здійснювати дії щодо нарахування відсотків, штрафних санкцій (неустойки, пені), трьох відсотків річних, інфляційних компенсацій, та будь-яких інших грошових чи натуральних коштів, що збільшують основну заборгованість (тіло кредиту) по Генеральній кредитній угоді №010/2000/001/5 від 24.12.2007р. та відповідних до неї кредитних договорів № 014/3531/9/08305 від 24.12.2007 р. № 014/3531/9/08306 від 24.12.2007 р., №014/8088/9/14415 від 25.04.2008 р., а також кредитному договору №014/8088/2/12025 від 27.03.2008 р. та здійснення заходів щодо звернення   стягнення   на   грошові   кошти   чи   майно   боржника   (ФОП   ОСОБА_4),  спадкоємця  померлого боржника  поручителя  (ОСОБА_5),  здійснювати  заходи   щодо  звернення  стягнення  на предмет іпотеки, набуття його у власність, отримання права відчуження предмету іпотеки. В решті клопотання відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2010р., апеляційну скаргу ПАТ "Ерсте Банк" задоволено. Ухвалу господарського суду  Харківської області від 22.03.2010 р. у справі  № 38/85-10 про забезпечення позову скасовано. В задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків,  про забезпечення позову відмовлено. Справу передано до господарського суду Харківської області для подальшого розгляду.

Фізична особа підприємець ОСОБА_4 подав касаційну скаргу до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2010р. у справі №38/85-10 скасувати повністю і залишити в силі ухвалу  господарського суду Харківської області від 22.03.2010 про забезпечення позову з підстав порушення господарським судом приписів ч.3 ст.1 ГПК України, ч.3 ст.50 ЦК України, ст. 52 ЦК України, ч.1 ст. 42 ГК України, ч.1 ст. 173 ГК України.

Публічне акціонерне товариство "Ерсте Банк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти вимог викладених в скарзі та просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2010р. без змін.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з’явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені  належним чином.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в оскаржуваному судовому акті, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ФОП ОСОБА_4, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив внести зміни до кредитних договорів укладених з ВАТ “Ерсте Банк” правонаступником якого є ПАТ “Ерсте Банк”, а саме:  п.1.3 ст.1  кредитного договору № 014/3531/9/08305 від 24.12.2007р., п. 1.2. ст. 1 кредитного договору № 014/3531/9/08306 від 24.12.2007р., п.1.3. ст.1 кредитного договору № 014/8088/9/14415 від 25.04.2008р.; пп. 5,2 кредитного договору № 014/8088/2/12025 від 27.03.2008р., доповнити реченням: банк надає позивальнику відстрочку щодо усіх платежів з 02.12.2008р. по 02.06.2011р. Також, позивач просив покласти на відповідача  судові витрати.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач заявив  клопотання про забезпечення позову, в якому просив заборонити ПАБ “Ерсте Банк” здійснювати дії щодо нарахування відсотків, штрафних санкцій (неустойки, пені), трьох відсотків річних, інфляційних компенсацій, та будь-яких інших грошових чи натуральних коштів, що збільшують основну заборгованість (тіло кредиту) по Генеральній кредитній угоді №010/2000/001/5 від 24.12.2007р. та відповідних до неї кредитних договорів № 014/3531/9/08305 від 24.12.2007 р., № 014/3531/9/08306 від 24.12.2007 р., №014/8088/9/14415 від 25.04.2008 р., а також кредитному договору №014/8088/2/12025 від 27.03.2008 р. та здійснення заходів щодо звернення стягнення на грошові кошти чи майно боржника (ФОП ОСОБА_4), спадкоємця померлого боржника поручителя (ОСОБА_5), здійснювати заходи щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, набуття його у власність, отримання права відчуження предмету іпотеки. Також, позивач просив накласти арешт на майно ОСОБА_5 (61091, АДРЕСА_1).

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження по справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії (ст. 67 ГПК України). Вибір способу забезпечення позову залежить від суті заявлених у позовній заяві вимог.

За твердженням  позивача, заява про вжиття заходів забезпечення позову є цілком обґрунтованою та виступає гарантією реального виконання рішення господарського суду.

Адекватність заходу до забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Оскільки заява про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Одночасно, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює мотивованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

З матеріалів справи вбачається, що кредитні договори № 014/8088/2/12025 від 27.03.2008р., № 014/8088/9/14415 від 25.04.2008р., № 014/3531/9/08306 від 24.12.2007р., № 014/3531/9/08305 від 24.12.2007р. були укладені ВАТ “Ерсте Банк” з фізичною особою ОСОБА_4, а не з суб’єктом підприємницької діяльності.

Умовами вказаних договорів визначено, що всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при їх виконанні чи у зв’язку з ними або випливають з них, підлягають, за вибором позивача, розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, згідно з регламентом даного третейського суду.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про третейські суди”, третейська угода  може  бути  укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у  письмовій  формі і вважається  укладеною,  якщо  вона  підписана  сторонами чи укладена  шляхом  обміну  листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з  використанням  засобів електронного  чи іншого зв'язку,  що  забезпечує  фіксацію   такої   угоди,   або   шляхом направлення  відзиву на позов,  в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі,  контракті на  документ,  який  містить умову  про третейський  розгляд  спору,  є  третейською угодою за умови,  що договір укладений у письмовій формі і  це посилання  є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Відповідно до норм Закону України “Про третейські суди” всі спори і розбіжності, що виникають з третейських угод повинні розглядатись в Третейському суді, в зв’язку   з чим даний спір не є підвідомчий господарському суду.

Згідно копії Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця громадянин ОСОБА_4 був зареєстрований, як суб’єкт підприємницької діяльності 10.12.2005р., генеральна кредитна угода №010/2000/001/5 від 24.12.2007 р. та відповідні до неї кредитні договори № 014/3531/9/08305 від 24.12.2007р., № 014/3531/9/08306 від 24.12.2007р., № 014/8088/9/14415 від 25.04.2008р., № 014/8088/2/12025 від 27.03.2008р. Тобто, наведені кредитні договори були укладені після реєстрації громадянина ОСОБА_4 в якості підприємця, проте за вказаними договорами ОСОБА_4 брав кредит як фізична особа, а не підприємець.

Виходячи з предмету даного спору та позовних вимог (внесення  змін до кредитних договорів шляхом доповнення його пунктів реченням: банк надає позичальнику відстрочку щодо усіх платежів з 02.12.2008р. по 02.06.2011р.), у даному випадку заходи забезпечення позову, шляхом заборони ПАТ “Ерсте Банк” здійснювати дії щодо нарахування відсотків, штрафних санкцій (неустойки, пені), трьох відсотків річних, інфляційних компенсацій, та будь-яких інших грошових чи натуральних коштів, що збільшують основну заборгованість (тіло кредиту) по Генеральній кредитній угоді №010/2000/001/5 від 24.12.2007р. та відповідних до неї кредитних договорів № 014/3531/9/08305 від 24.12.2007 р. № 014/3531/9/08306 від 24.12.2007 р., №014/8088/9/14415 від 25.04.2008 р., а також кредитному договору №014/8088/2/12025 від 27.03.2008 р. та здійснення заходів щодо звернення   стягнення   на   грошові   кошти   чи   майно   боржника   (ФОП   ОСОБА_4),  спадкоємця  померлого боржника  поручителя  (ОСОБА_5), здійснювати  заходи   щодо  звернення  стягнення   на предмет іпотеки, набуття його у власність, отримання права відчуження предмету іпотеки до розгляду справи по суті,  не стосується предмету спору і суперечить нормам чинного законодавства,  оскільки вказані  договори  укладалися  ПАТ “Ерсте Банк” з  фізичною особою ОСОБА_4, а не з суб’єктом підприємницької діяльності, а тому даний спір не підлягає розгляду в господарському суді і будь-які засоби забезпечення позову не можуть бути застосовані господарським судом.  

Під час встановлення відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам суд має враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону.

Посилання скаржника на неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст.ст. 66, 67 ГПК України не знайшли свого підтвердження при розгляді касаційної скарги та спростовуються матеріалами справи, тому їх слід залишити поза увагою суду.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.07.2010р. правомірно скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 22.03.2010р. у справі №38/85-10 і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

                                                    ПОСТАНОВИВ:

           Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.     

           Постанову Харківського апеляційного господарського суду від  14.07.2010р. у справі №38/85-10 залишити без змін.

Головуючий:                                                                                                     Мирошниченко С.В.

Судді:                                                                                                                  Барицька Т.Л.

                                                                                                                            Жукова Л.В.