справа № 22-19981 головуючий у 1-й інстанції: Степанова О.С.
категорія: доповідач: Наумчук М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Наумчука М.І.
суддів: Олійник А.С., Головачова Я.В.
при секретарі Голуб К.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третіх осіб Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
В лютому 2010 року представник ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів. Зазначав, що в лютому 2007 року відповідач видав позивачу розписку про погашення ним перед останнім боргу свого брата ОСОБА_3 в розмірі 111000 доларів США. Оскільки у встановлений термін, до червня 2007 року, ОСОБА_2 вказане зобов’язання не виконав, позивач просив стягнути на свою користь вказану суму, а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 8857 доларів США, що за курсом НБУ складає 887778 грн. та 70838 грн., відповідно.
До участі в розгляді справи в якості відповідача судом притягнуто ОСОБА_3 (а. с. 80).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 111000 доларів США боргу, 3% річних від простроченої суми в розмірі 8857 доларів США, всього 119857 доларів США, а також 1820 грн. судових витрат.
В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2, ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову в задоволенні позову. Апелянт вказує на те, що судом порушені норми матеріального і процесуального права, викладені в рішенні висновки не відповідають фактичними обставинам справи, а обставини, які суд вважав встановленими, не доведені. Судом не враховано, що ОСОБА_2 особисто не отримував у позивача будь-яких коштів в якості позики, а тому в нього не могло виникнути обов’язку по їх поверненню. Кошти надавались ОСОБА_1 його брату, - ОСОБА_3 Крім того, написання розписки позивачу ОСОБА_2, яка б свідчила про перевід на останнього боргу його брата, належними доказами не підтверджене, сама розписка відсутня. Судом не враховані твердження відповідача про те, що спірна розписка була написана внаслідок погроз насильством та під примусом. Наслідком неналежного виконання обов’язку боржника іншою особою є те, що такий обов’язок має виконати сам боржник.
В суді апеляційної інстанції представники ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.
Представник ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що спір судом вирішений правильно.
ОСОБА_3 вважав, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого у справі рішення в цій частині з врахуванням положень ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 були передані ОСОБА_3 240000 доларів США для придбання земельної ділянки та будівельних матеріалів. Останній земельної ділянки і будівельних матеріалів не придбав, надані для цього кошти позивачу не повернув.
Такі обставини ніким не оспорюються і підтверджуються долученими до справи документами (а. с. 6-7, 14, 27-28, 74-76, 94-95).
Обов’язок по поверненню боргу за свого брата виконував ОСОБА_2, який повернув позивачу 139000 доларів США, про що зазначено і в запереченнях на позов, поданих його представником (а. с. 27-18).
Крім цього, ОСОБА_2 видав ОСОБА_1 розписку, в якій вказав про наявність у нього боргу перед останнім в розмірі 111000 доларів США.
Посилання апелянта на відсутність належних доказів, які б свідчили про написання такої розписки, підлягають відхиленню.
Зазначена розписка була вилучена у ОСОБА_1 в момент його затримання, про що вказано в протоколі виявлення, огляду та вилучення, в якому викладено також зміст розписки (а. 30 т. 1 кримінальної справи №06-8510 Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві).
Існування цієї розписки визнавалось і самим ОСОБА_2, оскільки ним до суду подавалась позовна заява про визнання правочину недійсним, в якій він вказував на написання такої розписки та просив визнати її недійсною з тих підстав, що вона була ним складена проти його волі внаслідок психологічного тиску, погроз насильством щодо близьких родичів (а. с. 74-76, 94-95).
Виходячи із встановлених обставин, втрата органами слідства розписки, що встановлено при проведенні службового розслідування, не виключає можливості посилання на неї як на доказ існування зобов’язань між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 5, 14-18).
З огляду на викладене, суд першої інстанції зробив правильний висновок про виникнення у ОСОБА_3 перед ОСОБА_1 зобов’язання по поверненню позивачу 240000 доларів США та про заміну боржника у цьому зобов’язанні іншою особою: братом ОСОБА_3 - ОСОБА_2
Про проведення заміни боржника у зобов’язанні свідчать дії самого ОСОБА_2, який повертав борг за брата, а також видав позивачу 01.03.2007 року розписку, в якій вказав про наявність у нього боргу перед ОСОБА_1 в сумі 111000 доларів США.
Прийняття позивачем виконання від ОСОБА_2 свідчать про те, що кредитор погодився на заміну боржника у зобов’язанні, а зміст розписки підтверджує проведення такої заміни та дотримання положень ст. ст. 520, 521 ЦК України.
З врахуванням викладеного доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 особисто не отримував у позивача будь-яких коштів, а тому в нього не могло виникнути обов’язку по їх поверненню, безпідставні.
Укладення правочину про заміну боржника в зобов’язанні внаслідок погроз насильством та під примусом, на що посилається апелянт, можуть бути підставою для визнання його недійсним.
Однак, такі вимоги предметом розгляду не були, в зв’язку з чим суд першої інстанції, виходячи з предмету і підстав позову, не повинен був перевіряти наявність цих обставин, оскільки вони не мають правового значення при вирішенні спору про повернення боргу.
За таких обставин суд прийшов до правильного висновку, що на ОСОБА_2 лежить обов’язок по поверненню позивачеві 111000 доларів США.
Оскільки ОСОБА_2 вказану суму не повернув, то на нього необхідно було покласти обов’язок по їх поверненню, а не стягненню, як про це помилково зазначено в оскаржуваному рішенні. Така помилка підлягає виправленню шляхом зміни рішення в цій частині.
Зобов’язання, що виникло у відповідача, не може вважатись грошовим і на ці правовідносини не поширюється дія ст. 625 ЦК України, якою передбачена відповідальність за невиконання грошового зобов’язання у вигляді стягнення боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Тому, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_2 3% річних від простроченої суми необхідно скасувати.
З врахуванням викладеного, колегія суддів, виходячи з наданих ч. 3 ст. 303 ЦПК України повноважень, змінює рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ОСОБА_2 111000 доларів США, поклавши на останнього обов’язок по поверненню цих коштів позивачу та скасовує в частині стягнення на користьостаннього 3% річних від простроченої суми в розмірі 8857 доларів США з ухваленням нового про відмову в задоволенні вимог в цій частині.
Колегія суддів вважає за необхідне визначити порядок виконання ухваленого рішення, при неможливості повернення відповідачем 111000 доларів США, та зазначити про стягнення з нього в такому випадку гривневого еквіваленту 111000 доларів США в розмірі 877832 грн. 40 коп., що складає еквівалент вказаної суми у гривнях за офіційним курсом валюти на день ухвалення рішення судом першої інстанції (100 доларів/790,84 грн.).
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині змінюється, а в частині скасовується з ухваленням нового, то апеляційна скарга задовольняється частково.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 111000 доларів США змінити, зобов’язавши ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 111000 доларів США, а при неможливості повернення стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 877832 грн. 40 коп.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2010 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 8857 доларів США скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заявлених ним вимог в цій частині.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: