Справа № 2-а-148/2009 p.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

21 травня 2009 року     Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у

складі:

головуючої судді Завізіон Т.В. при секретарі Ніколенко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Жовті Води цивільну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості з виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та одноразової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

21.05.2009 року до Жовтоводського міського суду звернулася із адміністративним позовом ОСОБА_1 та просила постановити судове рішення, яким визнати неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради по нарахуванню та виплаті їй сум щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік та одноразової допомоги при народженні дитини - неправомірними, та стягнути з відповідача на свою користь в рахунок недоплачених сум 4412 грн. 47 коп. (а.с.2-4).

В обґрунтування своїх вимог позивачка у позові посилалася на те, що вона є матір'ю малолітньої ОСОБА_2, яка народилася 04 січня 2007 року (а.с.7).

Управління праці та соціального захисту населення після народження ОСОБА_2 в січні 2007 року призначило та почало виплачувати їй одноразову допомогу при народженні дитини. В січні 2008 року ця одноразова допомога була виплачена їй у повному обсязі і її загальна сума склала 8500 грн. 00 коп.

Тому позивачка вважає, що сума одноразової допомоги, яку відповідач повинен був виплатити їй не відповідає вимогам Закону, оскільки згідно із ст.12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога при народженні дитини повинна надаватися у сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого при народженні дитини і повинна була складати 9808 грн. 40 коп. Фактично ж відповідач провів виплату цієї суми з урахуванням ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у розмірі 8500 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 15 та Прикінцевих положень Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та ч.2 ст. 56 і п.14 ч.1 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради призначило та виплачувало їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 23 відсотка прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Тобто відповідач проводив виплати у розмірі, який встановлено не ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» і який мав би складати один прожитковий мінімум для дитини відповідного віку до 6 років, а у розмірі який був встановлений абзацом з ч.2 ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».

Рішенням Конституційного Суду України по справі № 6-рп/2007 від 09.072007 року абзац з частини 2 ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» був визнаний неконституційним, а тому відповідач, на думку позивачки, мав здійснити їй виплати виходячи із вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» тобто у більшому розмірі, але не зробив цього.

Вважаючи, що дії відповідача по нарахуванню їй щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не відповідають вимогам Закону, позивачка просила визнати їх неправомірними та стягнути з відповідача на свою користь заборгованість що утворилася за період часу з 19.03.2007 року по 31.12.2007 року у загальному розмірі 3104 грн. 07 коп.

У судове засідання позивачка не з'явилася, у своїй письмовій заяві позов підтримала у повному обсязі та просила розглянути справу у її відсутність (а.с.33)

Управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради, належним чином повідомлене про день та час розгляду справи у судове засідання свого представника не направило. У письмовій заяві, яка надійшла на адресу суду, представник управління зазначив, що позов не визнається у повному обсязі та що вони просять розглянути справу у відсутність свого представника (а.с.15)

У своєму письмовому запереченні на адміністративний позов представник відповідача посилалася на те, що управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради дійсно призначило та здійснило виплату одноразової допомоги у розмірах, які були встановлені на час виплат Законами України «Про державний бюджет України на 2007 рік», а також не спростовуючи тієї обставини, що управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради дійсно призначило та виплачувало, у тому числі і в 2007 році позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, який був встановлений на час виплат Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», вважає що у задоволені позову необхідно відмовити оскільки наявність рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року само по собі не надає їм законодавчого права для застосування показника прожиткового мінімуму що встановлений для дітей віком до 6 років при виплаті такої допомоги, оскільки це питання повинно бути врегульовано шляхом внесенням відповідних змін до Закону України «Про державний бюджет» на відповідний фінансовий рік. Окрім того, просили застосувати строк позовної давності, що передбачений ст. 99 КАС України вважаючи, що він повинен рахуватися з дня прийняття рішення № 6-рп/2007 Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

В судовому засіданні із досліджених копії свідоцтва про народження (а.с.7) та довідки про нарахування виплати (а.с.5-6), судом безспірно встановлено, що позивачка є матір'ю малолітньої ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Безспірно судом встановлено, що управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради з січня 2007 року по січень 20о8 року виплатило позивачці одноразову допомогу при народженні дитини у розмірі 8500 грн. оо коп.

Наявні у справі довідки та письмові заперечення представника відповідача підтверджують, що виплати позивачці проводилися з урахуванням вимог закону України про державний бюджет на 2007 роки і ніяких доплат та перерахунків відповідачем не здійснювалося.

На думку суду, дії відповідача в частині нарахування позивачці одноразової допомоги при народженні дитини є неправомірними виходячи з наступних міркувань.

У відповідності до ст. 12 Закону України № 2811-ХІІ в редакції від 09.07.2007 року допомога при народженні дитини надається у сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розміру прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Дію ст. 12 Закону України № 2811-ХП було зупинено п. 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» і статтею 56 останнього закону було передбачено, що допомога при народженні дитини у 2007 році становить 8500 грн. оо коп. і ця виплата здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 грн. оо коп., решта протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано не конституційним положення пункту 14 ст. 71 в частині зупинення на 2007 рік дії ст. 12 Закону України № 2811-ХІІ щодо встановлення розміру одноразової допомоги при народженні дитини.

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони України, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії у часі та/або за колом осіб, що втрачання чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновлення прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.

При цьому ст. 74 Закону України «Про Конституційний суд України» визначила, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку із правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Пункт 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 року має вказівку на преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними спорів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, а тому згадане рішення має зворотну дію у часі.

Саме тому, нарахування та виплати, які повинен був здійснити відповідач позивачці при виплаті одноразової допомоги при народженні дитини, яка народилася у 2007 році мали становити 22,6 розміру прожиткового мінімуму встановленого для дітей віком до 6 років і саме тому на користь позивачки з відповідача необхідно стягнути суму у загальному розмірі 1308 грн. 40 коп., виходячи з наступних розрахунків.

Статтею 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений з 01.01.2007 року - 434 грн. 00 коп., з 01.04.2007 року - 463 грн. 00 коп., з 01.01.2007 року - 470 грн. 00 коп.

Як вбачається із довідки відповідач виплатив позивачці 8500 грн. 00 коп.

(22,6 x 434,00)-8500,00 = 1308 грн. 40 коп.

Далі. На думку суду, дії відповідача в частині нарахування позивачці допомоги за період часу з 19.03.2007 року по 31.12.2007 року є неправомірними виходячи із наступних міркувань.

Згідно із частиною 1 ст. 15 Закону України № 2811-ХІІ допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

У відповідності до Прикінцевих положень вище згаданого Закону розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої ст.15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Дію частини і ст. 15 та п.3 розділу УІІІ «прикінцеві положення» Закону України № 2811-ХІІ зупинено пунктом 14 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-У (далі Закон № 489-У).

Статтею 56 Закону № 489-У встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2811-ХІІ здійснюється у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків   прожиткового   мінімуму, встановленого для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано не конституційним положення пункту 14 ст.71 в частині зупинення на 2007 рік дії частини 1 ст.15 та пункту 3 розділу УІІІ «Прикінцеві положення» Закону України № 2811-ХІІ щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони України, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Зважаючи на те, що зупинення дії законів є способом тимчасового припинення їх дії у часі та/або за колом осіб, то втрачання чинності нормативно-правовим актом, яким відбулося зупинення дії певного закону, за правовими наслідками є поновленням дії цього закону, а відповідно і поновленням прав та обов'язків осіб, які є учасниками правовідносин, що є предметом регулювання такого закону.

При цьому ст.74 Закону України «Про Конституційний суд України» визначила, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку із правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Пункт 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року має вказівку на преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними спорів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними , а тому згадане рішення має зворотну дію у часі.

Саме тому, нарахування та виплати, які повинен був здійснити відповідач позивачці за 2007 рік мали становити один прожитковий мінімум встановлений для дітей віком до 6 років і саме тому на користь позивачки з відповідача необхідно стягнути суму у загальному розмірі 3115 грн. 87 коп., виходячи з наступних розрахунків.

Як вбачається із довідки відповідач в березні 2007 року здійснив виплату позивачці допомоги по догляду за дитиною о досягнення нею трирічного віку у розмірі 50 грн. 64 коп.; у квітні, травні, червні, липні 2007 року -129 грн. 03 коп.; у серпні 2007 року - 132 грн. 64 коп.; у вересні 2007 року - 134 ГРН- 45 коп.; у жовтні 2007 року - 136 грн. із коп.; у листопаді 2007 року - 140 грн. 05 коп.; у грудні 2007 року - 144 грн. ю коп.

Таким чином недоплачена сума допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік складає: за березень з 19 числа 182,00 -50,64= 131,36; за квітень 463,00 - 129,03 = 333,97; за травень 463,00 - 129,03 = 333,97; за червень 463,00 - 129,03 = 333,97; за липень 463,00 - 129,03 = 333,97; за серпень 463,00 - 132,64 = 330,36; за вересень 463,00 - 134,45 = 328,555 за жовтень 470,00 - 136,13 = 333,87; за листопад 470,00 - 140,05 = 329,95; за грудень 470,00 - 144,10 = 325,90. Всього у розмірі 3115 грн. 87 коп. Тому позивачкою при розрахунках заборгованості було допущено арифметичну помилку.

Вирішуючи питання про застосування строку позовної давності при вирішенні спору, що виник між сторонами, на чому наполягав в письмовому запереченні представник відповідача та який просила поновити позивачка, слід зазначити наступне.

Дійсно, ч.ч.1 та 2 ст.99 КАС України встановили, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Окрім того, ч.1 ст.100 цього ж кодексу передбачила, що пропущення звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У той же самий час, ч.2 ст.100 КАС України визначила, що у разі, якщо суд визнає причину пропущений строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається та вирішується в порядку, встановленому цим кодексом.

Представник відповідача в письмовому запереченні вважала, що строк позовної давності по вимогах за період часу з 19.03.2007 по 31-12.2007 року для позивачки сплив, а тому, з огляду на те, що ОСОБА_1 звернулася до суду лише 30.03.2009 року у задоволені її позову необхідно відмовити з підстав передбачених ч.1 ст. 100 КАС України.

Позивачка, у свою чергу, у письмовому клопотанні наполягала на тому, що цей строк пропущений нею з поважних причин, бо вона дізналася про те, що управління праці та соціального захисту населення не вірно нараховує їй щомісячну допомогу тільки у січні 2009 року із повідомлень засобів масової інформації і одразу ж звернулася із позовом до суду.

Окрім того, позивачка наполягала на тому, що саме на відповідача, як на орган, що відповідає за вірність нарахувань сум соціальної допомоги, покладено обов'язок проводити ці нарахування у відповідності до діючого законодавства, але останній, достовірно знаючи про наявність рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року навмисно його не виконував, порушуючи її права на соціальний захист.

За таких встановлених у судовому засіданні обставин, а також з огляду на те, що правовідносини по отриманню позивачкою щомісячної допомоги по догляду за дитиною тривають до теперішнього часу, суд доходить висновку, що позивачка пропустила строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права з поважних причин та вважає за необхідне на підставі ч.1 ст. 102 КАС України поновити цей строк.

Не може бути прийнятті судом до уваги і заперечення представника відповідача проти позову в частині того, що позов не може бути задоволено з огляду на відсутність відповідних змін до Закону України «Про державний бюджет України» і в цілому у зв'язку із відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.

У зв'язку із зазначеним суд вважає за необхідне вказати, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Таким чином, невиконання або не належне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Не можуть бути прийняті судом до уваги і заперечення представника відповідача проти позову в частині того, що управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради не є належним відповідачем по справі, оскільки управління праці та соціального захисту населення утворено Жовтоводською міською радою саме за для реалізації державної політики у сфері праці та захисту соціально незахищених громадян, саме на нього, згідно із Положенням про управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради (а.с.18-20)покладено обов'язок по призначенню та виплаті встановлених законодавством соціальних виплат і саме він має право і повинен формувати бюджетний запит для здійснення відповідної доплати позивачці.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, які позивачка понесла у зв'язку із зверненням до суду, суд, з огляду на те, що позов ОСОБА_1 судом задовольняється та з урахуванням вимог ст. 94 КАС України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь останньої 47 грн. 64 коп. - на відшкодування сплаченого судового збору.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.152 Конституції України, ст. 1,13,74 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст. 12 ч.1 та ч.1 ст. 15 та п.3 розділу УІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»,

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №  6-рп/2007 року та у відповідності із ст.ст.8-12,94,102,160-163 КАС України,суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради про визнання дій неправомірними, стягнення заборгованості з виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та одноразової допомоги - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, визнавши причини його пропуску поважними.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік та недоплаченої суми одноразової допомоги при народженні дитини - неправомірними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради на користь ОСОБА_1 1308 грн. 40 коп. в рахунок недоплаченої суми одноразової допомоги при народженні дитини.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради на користь ОСОБА_1 3115 грн. 87 коп. в рахунок недоплаченої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період часу з 19.03.2007 року по 31.12.2007 року.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Жовтоводської міської ради на користь ОСОБА_1 47 грн. 64 коп. - на відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Жовтоводський міський суд на протязі десяти днів - заяви про намір оскаржити судове рішення та наступних двадцяти днів з дня подачі заяви апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.