Справа № 2-711/2010
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
19 жовтня 2010 року Сторожинецький районний суд в складі
головуючого судді Казюка О.О.
при секретарі Антофій О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, Кам»янської Сільської Ради про визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю, визначення порядку користування земельною ділянкою-,
встановив:
ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_9, Кам»янської сільської Ради про визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю, визначення порядку користування земельною ділянкою зазначали, що на підставі рішення Сторожинецького районного суду від 26 травня 2004 року вони, позивачі та відповідачка ОСОБА_9 в порядку спадкування за законом стали співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1, а саме: кожному з них належить по 1/9 частці домоволодіння. Право власності на зазначене нерухоме майно ними зареєстровано в районному бюро технічної інвентаризації. За домоволодінням, яке позивачі отримали в спадщину рахується земельна ділянка 0,52 га.
30 грудня 2003 року Кам»янська сільська Рада своїм рішенням за № 83-9/2003 вирішила передати у власність ОСОБА_9 0,52 га земельної ділянки, з яких 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку та 0,27 га для ведення особистого селянського господарства.
12 січня 2005 року після постановлення судом рішення про визнання за позивачами права власності по 1/9 частці домоволодіння в порядку спадкування, ОСОБА_9, маючи у власності лише 1/9 частку домоволодіння, виготовила державний акт на право приватної власності на землю розміром 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку серії ЧВ № 092154, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010581900009, згідно з яким набула у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га. та державний акт серії ЧВ № 2092155 від 12 січня 2005 року на право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,2745 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, взамін якого змінивши цільове призначення землі, отримала два державні акти серії ЯЕ № 347405 на право власності на земельну ділянку розміром 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку та серії ЯЕ 347406 на право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,0245 га для ведення особистого селянського господарства.
Посилаючись на те, що видачею позивачці зазначених державних актів порушуються їхні права, оскільки вони є співвласниками жилого будинку, а ,отже відповідно до ст..120 ЗК України набувають у спільну часткову власність і земельну ділянку, яка закріплена за даним домоволодінням і необхідна для його обслуговування, позивачі просили визнати недійсними дані державні акти, визначити порядок користування земельними ділянками, виділити їм, позивачам у користування земельні ділянки № 1-8 по 0,0143 га кожному, в тому числі відповідачці ОСОБА_9
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_11 позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені вище. Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 в судове засідання не з»явилися, подали заяви про розгляд справи у їхній відсутності.
Відповідачка ОСОБА_9 та її представник ОСОБА_12 позовні вимоги не визнали, пояснили, що ОСОБА_9 використала своє право на приватизацію земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства, у власності спадкодавця ОСОБА_13 земельної ділянки не було, а він користувався земельною ділянкою 0,06 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, що на момент проведення приватизації землі ОСОБА_9 інших заяв не було в Кам»янській сільській Раді, а тому в позові просили відмовити.
Відповідач Кам»янська сільська Рада представника в судове засідання не направила, подавши лист про розгляд справи у відсутності представника, рішення прийняти на розсуд суду.
Суд знаходить, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні дослідженими судом доказами встановлено, що на підставі рішення Сторожинецького районного суду від 26 травня 2004 року позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та відповідачка ОСОБА_9 в порядку спадкування за законом стали співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого в АДРЕСА_1 а саме: кожному з них належить по 1/9 частці домоволодіння. Право власності на зазначене нерухоме майно ними зареєстровано в районному бюро технічної інвентаризації реєстраційний номер 3075662 від 27 грудня 2004 року.
Згідно п.18 г» Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7(в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2) « Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі ст.377 ЦК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором, а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. В разу переходу права власності на будівлі і споруди до кількох осіб, право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договору відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі і споруди до фізичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою.
Ст..377ч.2 ЦК України ( в редакції до змін від 5 листопада 2009 року) передбачено - якщо житловий будинок розміщений на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі його відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій він розміщений, та частиною ділянки, необхідній для його обслуговування. Ця норма права діяла на момент виникнення правовідносин сторін.
Відповідно до ст..120 ч.4 ЗК України (в редакції 2004 року, норма права, яка діяла на момент виникнення правовідносин) при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Отже, отримавши державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд 12 січня 2005 року, тобто після визнання за позивачами права власності на жилий будинок, відповідач ОСОБА_9 безпідставно набула у власність всю земельну ділянку, розміщену під жилим будинком і необхідну для його обслуговування, маючи при цьому право на її частку в розмірі 1/9 вартості будівлі. Оскільки цим порушено право інших співвласників на користування земельною ділянкою під будівлею і необхідною для її обслуговування, з цих підстав державний акт серії ЧВ № 092154 від 12 січня 2005 року необхідно визнати недійсним.
Вимоги позивачів про виділення їм в користування земельних ділянок за № 1-8 по 0,0143 га кожному та відповідачці ОСОБА_9 за № 9 таким же розміром не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до ст. 116 ЗК України громадяни набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Отже дане питання не віднесено до компетенції суду.
В частині вимог позивачів про визнання недійсними державних актів серії ЯЕ № 347405 на право власності на земельну ділянку розміром 0,25 га для будівництва і обслуговування жилого будинку та серії ЯЕ 347406 на право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,0245 га для ведення особистого селянського господарства виданих на ім»я відповідачки ОСОБА_9 та визначення порядку користування земельними ділянками вони задоволенню не підлягають, оскільки позивачами не доведено що дані земельні ділянки розміщені під жилим будинком і надвірними спорудами, співвласниками, яких вони є разом з відповідачкою ОСОБА_9, і відповідно до ст.120 ЗК України до них переходить право на ці земельні ділянки. Набувши право власності на будівлі, позивачі вправі були звернутись до органів місцевого самоврядування з питанням про набуття права власності чи користування зазначеними земельними ділянками, оскільки земля з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», перебувала в користуванні у спадкодавця ОСОБА_13, що стверджується довідкою Кам»янської сільської Ради від 11 вересня 2006 року № 1225, чим скористалась відповідач ОСОБА_9 Неправомірність набуття земельних ділянок у власність відповідачкою ОСОБА_9 позивачі в судовому засіданні не довели.
Керуючись ст.ст. Ст..377ч.2 ЦК України ( в редакції до змін від 5 листопада 2009 року), ст..120ч.4 ЗК України в редакції 2004 року, п.18 г» Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7(в редакції Постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2) « Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», ст.ст.10,60,256 ЦПК України , суд
Вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_9, Кам»янської Сільської Ради про визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю, визначення порядку користування земельною ділянкою задовільнити частково.
Визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю розміром 0,2500 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд серії ЧВ № 092154, зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010581900009 від 12 січня 2005 року, виданий на ім»я ОСОБА_9.
В решті позовних вимог відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.
На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя