Р І Ш Е Н Н Я                            Справа № 2-1483/10

                                                                    І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

           (заочне)

            05 жовтня  2010 року, Шишацький районний суд Полтавської області у складі головуючого – судді Рябченка В.В., з участю секретаря Барабан Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Шишаки цивільну справу за позовом  ОСОБА_1  до фізичної особи підприємця «ОСОБА_2» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану основну щорічну відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,  та відшкодування моральної шкоди,

                                                                        В С Т А Н О В И В :

    Позивачка  ОСОБА_1, 13.09.2010 року  звернулася до суду з позовом до ФОП «ОСОБА_2»  з зазначеними позовними вимогами, в позовній заяві вказала, що з 26 жовтня 2006 року по 14 жовтня 2008 року вона працювала у відповідача кладовщиком готової продукції і була звільнена з роботи по п. 1 ст. 36 КЗпП України.

             В зв’язку з несистематичною виплатою заробітної плати та порушенням строків її виплати, на день звільнення з роботи,  відповідач заборгував позивачці заробітну плату з травня по вересень та за 14 днів жовтня 2008 року в сумі 3821,30 гривень, а також не виплатив компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 642,60 гривень.

             Оскільки в день звільнення з роботи позивачки, відповідач не провів з нею повного розрахунку, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 3821,30 гривень, компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 642,60 гривень, середньомісячний заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15778,70 гривень, та 2000 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути з відповідача на її користь 22242, 60 гривень.

               В судовому засіданні позивачка  підтримала свій позов просила суд задовольнити її позовні вимоги, суду пояснила, , що з 26 жовтня 2006 року по 14 жовтня 2008 року вона працювала у відповідача кладовщиком готової продукції і була звільнена з роботи по п. 1 ст. 36 КЗпП України.

             В зв’язку з несистематичною виплатою заробітної плати та порушенням строків її виплати, на день звільнення з роботи,  відповідач заборгував позивачці заробітну плату з травня по вересень та за 14 днів жовтня 2008 року в сумі 3821,30 гривень, а також не виплатив компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 642,60 гривень,  в порушення ст.116 КЗпП України не виплатив в день звільнення всіх належних їй платежів, а тому, згідно ст.117 КЗпП України вона має право на середній заробіток за час затримки розрахунку по день розгляду справи у сумі 16547,55 гривень.  крім того, просила суд  відшкодувати їй моральну шкоду, яку вона оцінює в дві тисячі гривень, оскільки внаслідок невиплати їй заробітної плати вона зазнала моральних страждань та втратила нормальні життєві зв’язки.

Відповідач ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, письмових заяв та клопотань суду не надіслав, а тому, відповідно до вимог ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). З цих підстав суд, відповідно до норм ст.ст. 169, 224 ЦПК України, розглядає справу у заочному порядку та ухвалює заочне  рішення.

Заслухавши пояснення позивачки, перевіривши фактичні обставини справи, що підтверджені  письмовими доказами, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ПП «ОСОБА_2» кладовщиком готової продукції 26.10.2006 року та звільнена з роботи 14 жовтня 2008 року за згодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, про що свідчать записи в  її трудовій книжці серії  НОМЕР_1 від 23 серпня 1995 року (а.с.5).

Відповідно до ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.

Згідно ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Оскільки  ОСОБА_1 за час роботи у ФОП «ОСОБА_2» не використала основну щорічну відпустку за 2007 та 2008 роки, вона має право на отримання компенсації в день звільнення. При розрахунку компенсації за невикористану основну щорічну відпустку, суд виходить з наданого розрахунку позивачкою.  

Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Враховуючи, що ФОП «ОСОБА_2» в день звільнення позивачки з роботи не виплатив їй заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку, а також не провів розрахунок по день розгляду справи, суд вважає, що він повинен виплатити позивачці середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день постановлення рішення.

Також суд вважає, що підлягають частковому задоволенню і позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом  моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагається від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.2 ч.2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї.

Судом встановлено, що відповідачем ФОП «ОСОБА_2» порушено законне право позивачки на отримання заробітної плати належної їй,  та компенсації за невикористану основну щорічну відпустку в день звільнення, чим порушено вимоги ст.116 КЗпП України, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків та необхідності застосування додаткових зусиль для організації свого життя. Суд розцінює дії відповідача протиправними та такими, що заподіяли моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір заподіяної моральної шкоди позивачці ОСОБА_1, суд відповідно до вимог ч.3 ст.23 ЦК України враховує характер правопорушення, а саме те, що моральна шкода завдана позивачці внаслідок невиплати їй заробітної плати та спричинена в результаті протиправних дій відповідача, глибину душевних страждань та необхідність застосування позивачкою додаткових зусиль для відновлення свого нормального  способу життя, та вважає за необхідне стягнути з відповідача  на користь позивачки 300 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України та вважає за необхідне стягнути з ФОП «ОСОБА_2» на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень, та судовий збір в сумі 214,21 гривень.

Керуючись ст.ст. 83, 116, 117, 2371 КЗпП України, ст.23 ЦК України,  Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, ст.ст. 10, 11, 60, 62, 76, 81, 88, 169, 212-215, 218, 224-226, 367 ЦПК України, суд, -

                                                                      В И Р І Ш И В:

              Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

              Стягнути з фізичної особи підприємця «ОСОБА_2» на користь ОСОБА_1  заборгованість по невиплаченій їй заробітній платі за період з 01 травня 2008 року по 15 жовтня 2008 року у сумі 3821,30 гривень, компенсацію за невикористану основну щорічну відпустку у сумі 642,60 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 16547,55 гривень, 300 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, та 110 гривень в порядку відшкодування судових витрат на правову допомогу, а всього стягнути 21421,45 гривень.

Стягнути з фізичної особи підприємця «ОСОБА_2» на користь держави судові витрати у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 гривень та судового збору у сумі 214,21 гривні.

    Рішення суду у частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць – допустити до негайного виконання.

Рішення може бути переглянуто Шишацьким районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою ним протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подання на протязі 10 днів з дня його проголошення до Шишацького районного суду апеляційної скарги.

Головуючий, суддя                                / підпис/                                                       В.В.Рябченко    

Копія вірна  :

Голова Шишацького

районного суду

Полтавської обл.                                                                                                       В.В.Рябченко  

Рішення набрало законної сили

Голова Шишацького

районного суду

Полтавської обл.                                                                                                       В.В.Рябченко