Справа № 2 – а – 173/ 2010 р.                          П О С Т А Н О В А             копія

                        І М ” Я М     У К Р А Ї Н И

    28 вересня 2010 року Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі: головуючої судді  - О. Ф. Костенко

при секретарі        - Пирог В. В.

    Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмачі адмінсправу за позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта ІДПС Конотопського взводу Андріяко Олександра Олександровича  про скасування постанови в справі про адмінправопорушення, -

                                             В С Т А Н О В И В :

    Постановою інспектора ДПС Конотопського взводу  старшого сержанта Андріяко О. О. від 04. 04. 10 р., серії  ВМ № 116456 ОСОБА_1 був визнаний  винним в тому, що він 04.04.2010 року о 7 годині 20 годин, керуючи автомобілем НОМЕР_1 у м. Конотопі, Сумської області  по вулиці Шевченка, здійснив зупинку автомобіля, ближче 10 метрів до  пішохідного переходу, на відстані 1 метр, чим скоїв  правопорушення, передбачене  ч. 1 ст. 122 КпАП, за що йому було призначено адмінстягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 255 грн.

    Від  підпису постанови і її отримання відмовився в присутності  свідків ОСОБА_3  ОСОБА_4 Копію постанови йому було направлено рекомендованим листом за вихідним № 758 від 18. 05. 2010 р.

    06 вересня  2010  року ОСОБА_1  звернувся до  Бахмацького райсуду із позовною заявою про  скасування постанови в справі про  адмінправопорушення від 04. 04. 2010  року, посилаючись на те, що ця постанова не відповідає  обставинам справи та вимогам закону. У постанові було вказано, що він зробив зупинку, ближче 10 м. до пішохідного переходу, на  відстані 1 метр, але це не відповідає дійсності. 04. 04. 2010 року, о7 годині 20 хвилин керуючи транспортним засобом - ВАЗ – 21011, державний номерний знак НОМЕР_1, у м. Конотопі, по вулиці Шевченка він був зупинений  сигналом жезла, вказаним на місце зупинки працівником ДПС. В даному місці часто перекривають проїзд на вулицю Проспект Миру, а тому він сприйняв дії працівника ДПС, як регулювальника, відповідно до п 8.3 ПДР, яка передбачає і зобов’язує виконувати вимоги регулювальника, навіть, якщо вони суперечать вимогам сигналів  світлофора, дорожніх знаків та  розмітки. Він зупинився  на точно вказаному місці, до пішохідного переходу було більше 20 метрів. В цьому місці стояв знак 5.35.1 „Пішохідний перехід”, який не відповідав вимогам ПДР. Він  ставиться  перед початком пішохідного  переходу. Після його скарги у вищестоящі  органи ДПС цей знак зняли. Після зупинки на вимогу інспектора ДАІ Андріяко  він пред’явив усі документи, що  повинні бути у водія. Після  цього  інспектор став  проводити техогляд його транспортного засобу, не пояснивши причину зупинки (п. 2.14. ПДР) та вчиняти інші протизаконні дії по відношенню до нього з метою  завдати йому матеріальних збитків, порушивши п. 1.5 ПДР, яка забороняє створювати  перешкоду  для руху, завдавати збитків. Потім почав складати  протокол, але після того, як він став дзвонити на „гарячу лінію”, сів у своє авто, державний номер 01-22 „Нива” і поїхав . По  телефону довіри його заяву зареєстрували і  порекомендували  написати скаргу  на ім’я командира взводу  Конотопського ДПС, що і було зроблено. Відповідь він отримав 25.05. 2010 року, де його звинувачують у порушенні ПДР. При цьому ні слова не  сказано про  відсутність протоколу та постанови про адмінправопорушення, які йому повинні були  надати під підпис і для ознайомлення  та коментарів. Також не було доказано порушення  ним ПДР, не пред’явленні фото – докази, не підтверджено протоколом  опису свідків, який повинен бути перекладено до протоколу про  скоєне  правопорушення. Копію постанови, як зазначено в  постанові , що вона вислана рекомендованим  листом № 458 від 18. 05. 2010 року, він не  отримував, і його чи його родичів підпису в  отриманні постанови не має. Працівник ДАІ не надав йому копії протоколу і постанови про адмінправопорушення не  надіслав протягом 3 – х діб по місцю його  проживання. Про штраф він дізнався тільки  29. 07. 10 р., пропустивши строки для  оскарження в суді. В цей день він був  викликаний повісткою в Бахмацький  ВДВС, де йому вручили копію постанови ВМ № 116456. Були свідки, які проходили біля  його автомобіля і бачили, де він стояв із піднятим капотом, коли інспектор ДАІ проводив техогляд та де стояв знак „Пішохідний  перехід”, а це свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7  Строк оскарження він рахував  з 29. 07. 10 року, а звернувся в суд   з позовом 03. 08. 10 року. Але суд виніс ухвалу від 02. 09. 2010 року, якою залишив його позов без розгляду, бо він в позовній заяві  не просив суд поновити пропущені строки. А  тому, просить поновити пропущений строк для звернення до суду.

    В судовому засіданні  ОСОБА_1 підтвердив  свою позовну заяву і просить її задовільнити, а також поновити строк для  оскарження постанови в справі про адмінправопорушення, так як про існування цієї  постанови він дізнався лише 29 липня 2010 року, коли його викликали у ВДВС Бахмацького райуправління юстиції з приводу сплати  штрафу. 04 квітня 2010 року він звернувся  із  скаргою на неправомірні дії ІДПС до начальника УДАІ в Сумській області. Відповідь на скаргу він отримав 25 травня 2010 року.

    Відповідач  Андріяко Олександр Олександрович в судове засідання на повторний виклик не з’явився з невідомої причини.

    Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши  пояснення позивача, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з  слідуючих підстав.

    Згідно із ст. 4.1 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС  матеріалів про адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої  наказом Міністерства внутрішніх справ України 26. 02. 2009 року № 77, „у разі виявлення  правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху працівник ДАІ МВС відповідно до ст. 255 КпАП України складає протокол  про адмінправопорушення, копія якого під підпис вручається особі, яка притягається до адмінвідповідальності, роз’яснює порушникові його права і обов’язки відповідно до ст. 63 Конституції та статті  268 КпАП України. За адмінправопорушення, передбачені ст. 122 ч. 1 КпАП України працівниками  ДАІ МВС, які мають  спеціальні звання, відповідно  до своїх функціональних обов’язків самостійно виносять постанови в справах  про адмінправопорушення”.

    04 квітня 2010 року ІДПС Конотопського взводу  старшим сержантом Андріяко О. О. був  складений протокол про адмінправопорушення  серії ВМ № 131659 відносно ОСОБА_1, так, як  він виявив правопорушення, відносно до ст. 255 КпАП України.

    Відповідно до ч. 4 ст. 258 КпАП України „якщо під  час складання постанови в справі про  адмінправопорушення особа оспорить  допущене  порушення і адмінстягнення, що на неї накладається, то уповноважена особа зобов’язана скласти  протокол про адмінправопорушення відповідно  до ст. 256 КпАП України. Цей протокол є  додатком до постанови в справі про адмінправопорушення. Постанова  складається у 2 – х  екземплярах, один із яких вручається особі,  яка притягається до відповідальності”. Як видно  із наданої суду адмінсправи щодо  ОСОБА_1, яка надійшла із Бахмацького ВДАІ, протокол відносно   ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 256 КпАП України, і на підставі цього протоколу була винесена постанова в справі про  адмінправопорушення серії ВМ № 116456. Від отримання  протоколу  постанови ОСОБА_1  відмовився. Відмовився також від їх підписання.

    На дії працівника ДАІ Андріяко О. О. позивач звертався із відповідною скаргою до начальника УДАІ в Сумській області  від 04. 04. 2010 року, про що підтвердив в судовому  засіданні особисто і надав квитанцію про відправлення рекомендованого листа від 04. 04. 2010 року.

    В судовому засіданні також встановлено, що відповідь на цю скаргу позивач отримав 25. 05. 2010 року, про що надав суду  конверт із поштовим штампелем. У цій відповіді було зазначено, що постанова набирає чинності  після закінчення строку на її оскарження. Але отримавши таку відповідь, позивач не звернувся до суду в 10 – ти денний строк, звернувся лише 06 вересня 2010 року.

    Ст. 288 ч. 1 п. 3 КпАП України вказує на те, що ”постанову по справі про адмінправопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про  накладення адмінстягнення – у вищестоящий орган ( вищестоящій посадовій особі) або в районний суд у порядку, визначеному КАСУ, з особливостями , встановленими цим Кодексом „

    Відповідно до ст. 289 КпАП України „скаргу на постанову в справі про адмінправопорушення може бути  подано протягом 10 днів з для винесення постанови. В разі  пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою, щодо якої винесено  постанову може бути поновлено органом (посадовою  особою), правомочним розглядати скаргу.

    В зв’язку з тим, що  постанова про адмінправопорушення  позивачу не була вручена на місці її складання в зв’язку з тим, що позивач відмовився від її отримання,   вона рекомендованим листом за  вихідним № 758 від 18.05 .2010 року була направлена  позивачу поштою.

    Згідно висновку за матеріалами перевірки скарги ОСОБА_1 із якою він звернувся до  вищестоящої посадової особи – начальника УДАІ  в Сумській області, затвердженого в. о. начальника УДАІ в Сумській області від 25. 06. 2010 року,  яка надійшла до УДАІ в Сумській області  із Департаменту ДАІ МВС України за  вихідним № 4/3 –Р  2114 від 01.06. 2010 року, звернувся ОСОБА_1, в якій він порушив  питання щодо перевірки правомірності  дій 04. 04. 2010 року відносно нього з боку ІДПС Конотопського взводу ДПС, підпорядкованого УДАІ ГУ МВС, старшого  сержанта  міліції Андріяки О. О.  та скасування винесеної постанови від 04. 04. 2010 року. В результаті  перевірки скарги ОСОБА_1 порушень вимог чинного законодавства та  встановленого  порядку несення служби в діях ІДПС Андріяко О. О. не встановлено, а тому постанову ВМ № 116456 від 04. 04. 2010 р. залишено без  змін, а скаргу без задоволення на  підставі п. 1 ст. 293 КпАП України.

    А тому, позивач  скористався  саме таким  порядком оскарження постанови  в справі  про адмінправопорушення, який передбачений  ст. 288 ч. 1 п. 3 КпАП України.

    А тому, суд не знаходить підстав для поновлення позивачу строку на оскарження  постанови в справі про адмінправопорушення, і вважає постанову такою, яка винесена  з дотриманням норм, передбачених в  КпАП України і в Інструкції від 26. 02. 2009 року № 77, і не підлягає скасуванню.

    Згідно із ст. 171 - 2 ч. 2 КАСУ „рішення місцевого загального  суду як адмінсуду у справі з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів  владних повноважень щодо притягнення до  адмінвідповідальності є остаточним і  оскарженню не підлягає”.

    Керуючись ст. ст. 288, 289, 283 КпАП України, ст. ст. 69, 70, 71, 86, 171 – 2 КАС України суд, -

                    П О С Т А Н О В И В :

    Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні  його позовних вимог, залишивши постанову серії ВМ № 116 456 від 04. 04. 2010 року без змін.

    Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

                    Суддя:               підпис

                Вірно: суддя

                    секретар