Справа №2а-3892/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2010 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області у складі:
головуючого судді Рогозіна С.В.,
при секретареві Кулик Т.М.,
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС України в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, –
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до УДАІ УМВС України в Рівненській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення від 13 вересня 2010 року серії ВК № 199249 та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконна, оскільки винесена в супереч норм Кодексу України про адміністративні правопорушення. Позивач стверджує, що при винесенні постанови відповідачем не було доведено його винність у вчиненні даного адміністративного правопорушення. Вказав, що 13 вересня 2010 року рухався по вул. Коцюбинського в м. Рівне ним було здійснено випередження транспортного засобу, що рухався поряд по суміжній смузі. Маневру обгону, тобто випередження транспортних засобів, пов’язаних з виїздом на смугу зустрічного руху не здійснював. Однак, інспектором ДПС було складено протокол про адмінправопорушення про порушення правил обгону. Вважає, що він не порушував ПДР, а тому протокол на нього складено не правомірно.
Відповідач в судове засідання не з?явився, про день та час розгляду справи був повідомлений заздалегідь та належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідною службової особи.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішенні спору по суті, судом встановлено.
13 вересня 2010 року інспектором ДПС ВДАІ м. Рівне була винесена постанова серії ВК № 199249, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення п. 14.6 «в» ПДР України.
Як зазначено в постанові, 13 вересня 2010 року, о 12 год. 15 хв., ОСОБА_1, як водій керуючи автомобілем марки «Ауді» в м. Рівне по вул. Коцюбинського порушив правила обгону, здійснив обгін за 50 м до пішохідного переходу.
Згідно постанови інспектором ДПС ВДАІ м. Рівне враховуючи, що водій автомобіля скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, постановив притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 гривень.
Вказану постанову суд визнає протиправною, а тому вона підлягає скасуванню.
З висновком про порушення позивачем Правил дорожнього руху суд погодитися не може.
В судовому засіданні встановлено, що 13 вересня 2010 року позивач ОСОБА_1 керуючи автомобілем „Опель”, рухаючись по вул. Коцюбинського в м. Рівне ним було здійснено випередження транспортного засобу, що рухався поряд по суміжній смузі. Маневру обгону, тобто випередження транспортних засобів, пов’язаних з виїздом на смугу зустрічного руху не здійснював.
З урахуванням цього не можна вважати, що позивач порушив Правила дорожнього руху України, а саме п. 14.6 «в» ПДР України.
Крім того, інспектором ДПС ВДАІ м. Рівне було проігноровано вимоги чинного законодавства щодо складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, а саме: не відібрано пояснень у свідків, які були учасниками дорожнього руху; не було відібрано письмових пояснень і зауважень щодо змісту постанови, не роз”яснено процесуальні права.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Із матеріалів справи не вбачається встановлення відповідачем даних обставин.
Суд також бере до уваги, що згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безпосередньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення (постанови) з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Зважаючи на всі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити.
Постанову серії ВК № 199249 від 13.09.2010 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя – С.В.Рогозін