КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.10.2007 № 05-6-48/825
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
позивача:ОСОБА_2. (дов. від 29.05.07 № 6-2300);
відповідача: Андрійцов М.В. (дов. від 14.08.07 б/н);
Бондар О.М. (дов. від 14.08.07 б/н);
розглянувши апеляційну скаргуОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.2007
у справі № 05-6-48/825
за позовом ОСОБА_1
до Колективного виробничо-торгового взуттєвого підприємства "Київ"
про поновлення порушеного корпоративного права,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.07 № 05-6-48/825 у прийнятті позовної заяви відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та передати справу для розгляду по суті до місцевого господарського суду.
Свою скаргу заявник мотивує тим, що господарським судом не вірно застосовані норми процесуального права, а саме п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
27 серпня 2007 року ОСОБА_1звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Колективного виробничо-торгового взуттєвого підприємства „Київ” про поновлення порушеного корпоративного права.
Відмовляючи у прийнятті позовної заяви (на підставі п. 1 ч. 1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України), суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що суб'єктний склад сторін за поданоюОСОБА_1позовною завою стосовно позивача не відповідає ст. ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, тому вказаний спір міжОСОБА_1та Колективним виробничо-торговим взуттєвим підприємством "Київ" не підлягає вирішенню в Господарському суді міста Києва, інших господарських судах, в тому числі відповідно до п.4 ч. 1 ст.12 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо заява не підлягає розгляду в господарських судах України.
Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Тобто, даною нормою законодавець встановив, що господарським судам підвідомчі також і спори, які виникають з корпоративних відносин між учасниками господарського товариства та пов'язані з управлінням діяльністю такого товариства.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (ч. 3 ст. 167 ГК України).
Статтею 167 Господарського кодексу України корпоративні права визначаються як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Зазначеною нормою матеріального права також, як і статтею 12 ГПК України, встановлено, що корпоративні права - це права особи (учасника товариства) стосовно правомочностей в управлінні господарським товариством.
Отже, позовна заява підвідомча господарському суду у випадку звернення до суду юридичних осіб, громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності та громадян, які є учасниками господарського товариства у спорах з господарським товариством щодо його створення, діяльності, управління та припинення його діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Господарського кодексу України підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).
Підприємство колективної власності це цілісний майновий комплекс, який у процесі приватизації державної власності викуплений трудовим колективом державного підприємства в установленому законом порядку і згодом не був перетворений у господарське товариство (ч. 1 ст. 63 Господарського кодексу України).
З наведених норм права вбачається, що чинне законодавство України розділяє суб'єктів господарювання на підприємства та господарські товариства, при цьому серед підприємств чинне законодавство України відокремлює приватні та колективні підприємства.
Як вбачається з позовних матеріалів, відповідачем є колективне підприємство, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію № 024357, статут Колективного виробничо-торгового взуттєвого підприємства „Київ” та довідка Головного управління статистики у місті Києві з ЄДРПОУ №11013.
Отже, позивач є членом трудового колективу Колективного виробничо-торгового взуттєвого підприємства "Київ" та не являється учасником господарського товариства.
Також, слід зазначити, що позивач не є юридичною особою та не має статус суб'єкта підприємницької діяльності.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що суб'єктний склад сторін за поданоюОСОБА_1позовною завою в частині позивача не відповідає вимогам ст. ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин ухвала Господарського суду міста Києва від 13.09.07 № 05-6-48/825 про відмову у прийнятті позовної заяви відповідає діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для її скасування.
Керуючись ст.ст. 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.09.07 № 05-6-48/825 залишити без змін, а апеляційну скаргуОСОБА_1- без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
26.10.07 (відправлено)