справа № 2-1487/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13.10.2010 року Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі:

                    головуючого: Леньо В.В.,

                    при секретарі: Дорда Д.В.,

                    розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Виноградові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Королівської селищної ради про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Позивачк ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання його власником земельної ділянки розміром 0,05 га, що розташована по АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору купівлі продажу ВЕМ                № 317031 від 18 грудня 2006 року посвідченого приватним нотаріусом Виноградівського нотаріального округу ОСОБА_2 позивачем було придбано у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 та її дочки ОСОБА_4. Дана квартира була отримана ними в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, який являвся чоловіком ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_4, що підтверджено довідкою Королівської селищної ради за № 1064 від 22.06.2010 року.

Рішенням 13 сесії 22 скликання Королівської селищної ради народних депутатів від           26 березня 1998 року ОСОБА_5 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га для обслуговування житлового будинку та отримав державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1, що зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 344.

При оформленні майна у порядку спадкування колишніми власниками не було здійснено належним чином оформлення земельної ділянки, що належала спадкодавцю, а також при оформленні договору купівлі продажу нерухомого майна та отриманні позивачем будинку у приватну власність помилково не було оформлено передачу у власність даної земельної ділянки, на якій розміщена будівля та ділянка, необхідна для її обслуговування.

Квартира АДРЕСА_1 складає собою двоповерхову житлову будівлю, яка належить двом власникам, одним з яких є позивач, з двома різними входами. Фактично це два будинки, які мають одну спільну стіну та один дах, але з двома горищами, так як горища розділяє суцільна стіна. Під будівлею в землі з обох сторін розміщені підвальні приміщення, які використовується як позивачем так і сусідкою як кладові. Подвір'я перед будинком також розділене огорожею по спільній стіні. На подвір'ї, яке позивачем використовується з моменту покупки будівлі, розміщено присадибні споруди, які також являються власністю позивача та використовуються за призначенням. Сусідка ОСОБА_6, яка проживає в другій половині будинку, на свою половину подвір'я також має свій акт приватизації земельної ділянки який отримала в той же час що і ОСОБА_5 Спірних питань що до земельної ділянки не має.

Після продажу позивачу будинку попередні власники виїхали за межі області, їх теперішнє місце проживання позивачу не відоме, а тому по питанню отримання у власність земельної ділянки, що рахується за придбаною будівлею, та неодхідну для обслуговування даної будівлі, позивач вимушений звернутись до суду.

Позивач в судове засідання нез’явилися, проте подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. (а.с. 13). Представник позивача по довіреності ОСОБА_7(а.с. 5) подав до суду письмову заяву, в якій просив позов розглянути без його участі. Позовні вимоги підтримав повністю та просив суд такі задовольнити (а.с. 14).

Представник відповідача в судове засідання нез’явився, проте подав до суду письмову заяву, в якій просив позов розглянути без його участі (а.с. 12).

Обстеживши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлені ті обставини на які посилається позивач в своїй заяві.

Розглядаючи вказану справу в межах заявлених вимоги та наданих сторонами доказів, суд приходить до переконання, що дані конкретні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України

В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 9)

18 грудня 2006 року згідно договору купівлі продажу ВЕМ № 317031 посвідченого приватним нотаріусом Виноградівського нотаріального округу ОСОБА_2 (а.с. 6-7) позивачем було придбано у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 та її дочки ОСОБА_4. Дана квартира АДРЕСА_2 була отримана ними в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, який являвся чоловіком ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_4, що підтверджено довідкою Королівської селищної ради за № 1064 від 22.06.2010 року (а.с. 9).

Рішенням 13 сесії 22 скликання Королівської селищної ради народних депутатів від 26 березня 1998 року ОСОБА_5 отримав у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га для обслуговування житлового будинку та отримав державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1, що зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 344 (а.с. 8).

Дана земельна ділянка фактично використовується позивачем з моменту придбання у власність будівлі. Та частина, що не зайнята під будівлями та спорудами використовується як город. Позивач має намір частину даної ділянки використати для будівництва гаража, та оформити документацію, яка необхідна для будівництва не може до належного оформлення права власності на земельну ділянку.

У відповідності до ч. 1 ст. 377 ЦК України та ч. 1 ст. 120 ЗК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на ту частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Тому, на підставі всього вище наведеного суд приходить до переконання, що позовні вимоги позивача. підлягають до задоволення в повному обсязі і за ним необхідно визнати право власності на вище вказану земельну ділянку.

Керуючись ст.ст. 10, 31, 60, 212, 213, 215  ЦПК України, ст.ст. 16, 370, 373, 374, 377, 392,   ЦК України, ч.1 ст. 120  ЗК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати за позивачем ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого по АДРЕСА_1 право власності на земельну ділянку розміром 0,05 га. що розташована по АДРЕСА_1, що належала на права приватної власності ОСОБА_5 відповідно Державного акту на право приватної власності на землю НОМЕР_1 виданого 5 травня 1998 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:                                                                                   Леньо В.В.