Справа № 2-1232/10

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

20.10.2010 року                                                                   м. Виноградів

Виноградівський районний суд в особі:

                    головуючого – судді Леньо В.В.,

                    при секретарі – Дорда Д.В.,

                    за участі позивача ОСОБА_1,

                    представника позивача ОСОБА_2,

                    представника відповідача  Софілканич Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Виноградів цивільну справу за позовом  ОСОБА_1, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк”, інтереси якого представляє представник Софілканич Дмитро Дмитрович та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1, інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_2, звернувся в суд з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк”, інтереси якого представляє представник Софілканич Дмитро Дмитрович та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивач уклав з ПАТ КБ “Приватбанк” договір поруки № 1 від 01.08.2007 року, згідно якого поручився перед ПАТ КБ “Приватбанк” за виконання ОСОБА_4 обов'язків за кредитним договором від 01.08.2007 року № К089-07/Ф. В позові зазначає, що підписання договору поруки не відповідало його внутрішній волі, оскільки боржник по кредитному договору ОСОБА_4 використав його неадекватний стан (стан алкогольного сп'яніння) і надав йому договір поруки для підписання в себе вдома. Позивач стверджує, що з питання укладення договору поруки у ПАТ КБ “Приватбанк” не був, юридичні наслідки договору йому не пояснювали, що є порушенням ч. 3 ст. 203 ЦК України. Також стверджує, що не був ознайомлений з кредитним договором, по якому ОСОБА_4 отримав кредит, що є порушенням п. 3 договору поруки. В момент підписання договору поруки він не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, у зв'язку з нервовим стресом та алкогольним сп'янінням

Позивач та його представник повністю підтримали заявлений позов та просять такий задовольнити на підставах, вказаних у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні доводи позивача підтвердив та показав, що дійсно даний договір поруки підписувався в нього вдома за обставин викладених в позові та наведених позивачем у судовому засіданні.

Представник відповідача ПАТ КБ “Приватбанк” Софілканич Д.Д. в судовому засіданні заперечив проти вимог позову, та просив суд в задоволенні таких відмовити, про що подав до суду письмове заперечення (а.с.15), і яке підтвердив в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що є дружиною позивача              ОСОБА_1 В кінці липня вона заїхала на автомобілі за чоловіком на роботу. В той день чоловік щось святкував та вжив алкоголь. Вона відвезла чоловіка додому до ОСОБА_4 Також показала, що між їхньою сім’єю та сім’єю ОСОБА_4 склалися давні дружні стосунки і вони є родичами. В гостях в ОСОБА_4 її чоловік залишився про щось говорити з ОСОБА_4, а вона пішла на гору з жінкою ОСОБА_4 Вона точно бачила, що чоловіки розмовляли та вживали алкогольні напої. Проте, чи підписував в той момент її чоловік якісь документи сказати не може, оскільки не була присутня при розмові між чоловіками. Може тільки засвідчити, що в кінці липня 2007 року її чоловік ОСОБА_1 був у гостях у ОСОБА_4, де чоловіки спілкувалися та вживали алкогольні напої. Вона після даної розмови вночі відвезла чоловіка на автомобілі додому.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, свідка, дослідивши матеріали справи, та враховуючи, що у справі наявні достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін,  суд встановив наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 01.08.2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ПАТ КБ “Приватбанк” було укладено договір поруки № 1 від 01.08.2007 року, згідно якого ОСОБА_1 поручився перед ПАТ КБ “Приватбанк” за виконання ОСОБА_4 обов'язків за кредитним договором від 01.08.2007 року № К089-07/Ф.(а.с.5)

Також встановлено, що відповідач ПАТ КБ “Приватбанк” звернувся до позивача           ОСОБА_1 з вимогою оплатити кредитні платежі, не сплачені ОСОБА_4, оскільки вони з ним несуть солідарну відповідальність. (а.с.18)

З такою вимогою позивач не погоджується, пояснюючи, що укладення вказаного договору не відповідало його внутрішній волі, оскільки боржник ОСОБА_4 використав неадекватний стан позивача (стан алкогольного сп’яніння), і надав, не повідомивши про суть та можливі юридичні наслідки, для підпису договір поруки, а тому відповідно до ст.ст. 203, 215, 225 ЦК України просить суд визнати його недійсними.

Суд констатує, що правовідносини, які відповідають встановленим фактам, врегульовані нормами ЦК України, чинного із 01.01.2004 року та умовами кредитної угоди та договору поруки.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають з підстав, передбачених законодавством,  зокрема з договорів та інших правочинів.    

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.    

З положень ст.ст. 553, 556 ЦК України вбачається те, що особливим видом договорів є договір поруки, змістом якого є забезпечення виконання дійсного зобов’язання, а саме – за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником частково або в повному обсязі.  

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.203 ЦК України, про загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Твердження представника позивача про те, що ОСОБА_1, при підписанні договору поруки неусвідомлював його наслідки, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки сам позивач, будучи дієздатною особою, уклав договір поруки добровільно та на відомих йому умовах, адже надав копію паспорту, яку разом з договором поруки № 1 від 01.08.2007 року сам і завірив своїми підписами (а.с. 5, 16) та заповнив анкету поручителя (а.с. 17) в якій вказав в повній мірі доходи та витрати сім’ї, місце роботи, дані про наявну у власності нерухомість та інші відомості, які зазвичай враховуються фінансовими установами при залученні особи в якості поручителя.

Щодо  укладення договору поруки під неадекватним станом позивача (стан алкогольного сп'яніння), суд критично оцінює ці обставини, оскільки позивач не довів факту підписання договору в стані алкогольного сп’яніння. Крім того, позивач ОСОБА_1 – людина з певним життєвим досвідом, має освіту, має сім’ю, та те, що його особисто влаштовувала дана ситуація до певного періоду,  поки Приватбанк не звернувся з вимогою до боржника ОСОБА_4 про погашення заборгованості і відповідно до позивача, як поручителя боржника. Звернення до суду з вимогою визнати оскаржуваний договір поруки є способом ухилення від взятих на себе цивільних обов’язків за договором поруки. Крім того позивач звернувся до суду з даним позовом через три роки після укладення договору поруки.

Тому, позивачем не доведено наявність, передбачених ст.215 ЦК України, підстав для визнання правочину недійсним.

Оскільки судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не довів наявність, передбачених ч.1 ст.215 ЦК України підстав для визнання правочину недійсним; договір поруки укладений з дотриманням письмової форми договору; договір підписаний особисто ОСОБА_1, тому суд прийшов до висновку про правомірність договору поруки і відсутність підстав для задоволення позову про визнання договору поруки недійсним.    

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності та взаємозв’язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання договору поруки недійсним не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню, тому в задоволенні позову слід відмовити.

В силу ст. 88 ЦПК України не підлягають відшкодуванню також понесені позивачем судові витрати.

Керуючись статтями 10, 31, 60, 169, ст.ст. 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 546, 553, 554, 625, 1048, 1050, 1052, 1054 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”суд, –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки № 1 від 01.08.2007 року, – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий:                                         Леньо В.В.