17.10.07
Україна
Господарський суд Чернігівської області
м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.678-853
Іменем України
Р І Ш Е Н Н Я
11 жовтня 2007р. справа № 14/217
Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1,
Відповідач: Головне управління МНС України в Чернігівський області, пр-т Миру, 190-а, м.Чернігів, 14000
Предмет спору: про стягнення пені 75376грн.40коп.
Суддя Книш Н.Ю.
ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН
від позивача: не з'явився
від відповідача: Коноваленко С.В. представник, довіреність №26-2/08-3299 від 18.06.07р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача пені в сумі 18844,10грн. за несвоєчасне проведення розрахунку за виконані роботи та 56632,30грн. за користування коштами підрядника згідно умов договору №7 від 10.11.06р.
11.09.07р представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву в якому не визнав позовні вимоги та зазначив, що виникнення заборгованості за договором №7 від 10.11.06р. пов'язане з запровадженням в системі МНС України внутрішнього фінансового контролю (наказ МНС України від 14.03.07р. №141), відповідно до правил якого фінансово-господарські операції за окремими кодами потребують погодження з Департаментом економіки і фінансів МНС України.
Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позов, в якому позовні вимоги не визнав, посилаючись на ч.2, 5, 7, 8 ст. 47 Бюджетного кодексу України, постанову Кабінету міністрів України №228 від 28.02.2002р., та зазначив, що оскільки кошторис відповідача на 2007р. був зареєстрований та взятий на облік Головним управлінням Державного казначейства України в Чернігівській області лише 19.03.07р., можливості здійснення видатків у відповідача не було, що на виконання наказу МНС України від 14.03.07р. №141 „Про здійснення внутрішнього фінансового контролю” відповідачем було підготовлено заявку на погодження видатків №1 від 29.03.07р., до якої було включено видатки для здійснення платежу ФОП ОСОБА_1 за виконані роботи по договору №7 від 10.11.06р., однак погодження на зазначені видатки від Департаменту економіки і фінансів не отримано, що пізніше було підготовлено заявку №6 від 20.04.07р., на яку також не отримано погодження, що неможливість проведення оплати до затвердження відповідного кошторису, необхідність її погодження з вищестоящим органом та ненадання дозволу на проведення оплати не є причиною, яка залежить від замовника і тому визначені п.5.3. договору штрафні санкції не повинні застосовуватися, що позивачем порушені строки виконання робіт оскільки по договору строк закінчення виконання робіт 30.12.06р., а позивачем фактично виконувалися роботи протягом січня 2007р.
За клопотанням позивача розгляд справи був відкладений про що свідчить ухвала суду від 27.09.07р., та її розгляд був призначений на 11.10.07р. об 12год.00хв., про що сторони були своєчасно повідомлені, оскільки копії ухвали від 27.09.07р. направлені сторонам за адресами вказаними в позовній заяві. На час розгляду справи від позивача заяв та клопотань не надходило, витребуваних судом документів подано не було.
Розглянувши подані матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, господарський суд встановив:
Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 19 червня 2007р. по справі №12/182 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління МНС України в Чернігівський області про стягнення 10186грн. вартості виконаних будівельних робіт за договором №7 від 10.11.2006р., встановлено, що 10.11.06р. між позивачем та відповідачем укладено договір на виконання будівельних робіт №7, відповідно до ст.2 зазначеного договору підрядник в межах договірної ціни, взяв на себе зобов'язання виконати власними та залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи з виконання поточного ремонту кабінетів 1-го відділу ГУ МНС України в Чернігівській області, здати в обумовлені строки об'єкт в експлуатацію замовнику, усунути на протязі гарантійного строку експлуатації об'єкту недоробки, що зумовлені неякісним виконанням робіт, що терміном закінчення робіт, згідно п. 4.1. Договору є 30 грудня 2006 року. Крім того, рішенням господарського суду Чернігівської області від 19 червня 2007р. по справі №12/182 встановлено, що відповідно до довідок про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2006р. та січень 2007 року та актів приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2006р. та січень 2007 року, які підписані повноважними представниками сторін, вартість виконаних позивачем робіт становить 11335грн., що відповідач за виконі підрядні роботи розрахувався частково в сумі 1149грн. Згідно рішення суду від 19 червня 2007р. по справі №12/182 стягнуто з відповідача на користь позивача 10186 грн. боргу за виконані будівельні роботи. Вказане судове рішення набрало законної сили і не оскаржувалось сторонами.
Відповідно до п.5.1. договору сторони визначили, що замовник забезпечує безперервне фінансування ремонту об'єкту, розрахунки за виконані роботи з підрядником (позивачем по справі) здійснюються через 5 робочих днів після підписання кінцевого акту приймання виконаних робіт (форма КБ-2в).
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що кінцевим актом приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) у даному спорі є акт приймання виконаних підрядних робіт за січень місяць 2007 року складений, підписаний та скріплений печатками сторін на суму 5017грн. Зазначений акт не містить дати його підписання, а тому твердження позивача, що підписання акту виконаних робіт відбулося 15 січня 2007р. є безпідставним і не підтвердженим відповідно до приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу України. Оскільки, сторонами не вказано точної дати складання та підписання акту приймання виконаних підрядних робіт за січень 2007р. та приймаючи до уваги, що позивачем і відповідачем підписано вказаний акт за січень 2007р., суд доходить висновку, що датою складання та підписання акту виконаних робіт є останній день січня місяця, тобто 31 січня 2007р. Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести розрахунки за виконані роботи у строк - 07.02.2007 рік, з 08.02.07р. з боку відповідача наступає прострочка виконання грошового зобов'язання.
Як свідчать рішення господарського суду Чернігівської області від 19 червня 2007р. по справі №12/182, відповідач у встановлений строк не розрахувався і заборгованість відповідача становила 10186 грн. Матеріалами справи підтверджується проведення відповідачем оплат у сумі 7000,00грн - 02.08.2007р., 687,00грн. -04.09.07р., 2499,00грн. -16.08.2007грн. З огляду на викладене, на день розгляду справи заборгованість відповідача у сумі 10186,00грн. сплачена відповідачем повністю та безпосередньо на рахунок позивача.
Як свідчить текст позовної заяви, позивач вважає, що акт виконаних робіт підписано 15.01.07р., що кінцевий термін розрахунку припадає на 12.01.07р., що загальний строк прострочення з боку відповідача розрахунку становить 185 днів з 13.01.07р. по 02.08.2007р., та у відповідності до ст.549-552 ЦК України і ст.230-232 Господарського кодексу України просить стягнути з відповідача 18844,10грн. пені та 56532,30грн. за користування коштами, а всього 75376,40грн.
Твердження позивача, що прострочка грошового зобов'язання з боку відповідача виникла з 13.01.07р. спростовується матеріалами справи та вище викладеним.
Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За приписами частини 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України).
Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором; штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором. Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.5.3. договору при затримці платежів підряднику за причинами, що залежать від Замовника (відповідача по справі), останній оплачує підряднику, крім боргів пеню в розмірі 1% за кожний день прострочення та оплачує користування коштами підрядника в розмірі 3% за кожний день прострочення.
Враховуючи, що прострочка виконання грошового зобов'язання виникла з 08.02.07р., то нарахування пені проводиться за період з 08.02.07р. по 02.08.07р. за 175 днів прострочки і становить суму 17825,50грн., та 3 % за користування чужими коштами за період з 08.02.07р. по 02.08.07р. за 175 днів - становить 53476,50грн., а всього 71302,00грн. В решті стягнення штрафних санкцій позивачем здійснені безпідставні нарахування, які не підлягають задоволенню.
Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість-одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Частиною 3 ст.219 Господарського кодексу України встановлено, якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов'язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності. Відповідно до ст.616 Цивільного кодексу України якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини.
Суд приймає до уваги, що термін закінчення робіт по договору №7 від 10.11.06р. сторонами визначено у строк до 30.12.2006р., в той час як фактично були виконані роботи тільки в січні 2007року, що є прострочкою виконання зобов'язання з боку позивача. Позивачем виконані підрядні роботи після закінчення бюджетного періоду 2006 року.
Відповідач вважає, що дотримання позивачем вимоги щодо виконання робіт до 30.12.06р., тобто до закінчення бюджетного періоду, дало б змогу здійснити оплати за виконані позивачем роботи належним чином.
Відповідно до ст.3 Бюджетного кодексу України - бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року. Неприйняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України до 1 січня не є підставою для встановлення іншого бюджетного періоду.
У відповідності до ч.2 ст. 51 Бюджетного кодексу України кошторис є основним плановим документом бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень. Розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. (ч.4, 5 ст.51 Бюджетного кодексу України).
Відповідачем подано до матеріалів справи копію Кошторису на 2007 рік, який свідчить про його прийняття, реєстрацію і взяття на облік головним управлінням Державного казначейства України в Чернігівській області тільки 19.03.2007р.
Частиною 7 ст.51 Бюджетного кодексу України встановлено, що після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.
В обґрунтування відсутності вини у несвоєчасній оплаті виконаних позивачем підрядних робіт відповідач посилається на набуття чинності наказом МНС України від 14.03.07р. №141 „Про здійснення внутрішнього фінансового контролю”, яким було запроваджено з 15.03.07р. внутрішній фінансовий контроль, направлений на запобігання порушенням у фінансово-господарській діяльності структурних підрозділів, підпорядкованих Міністерству та зобов'язано керівника підпорядкованих підрозділів погоджувати операції з видатками зокрема за КЕКВ 1137 - поточний ремонт обладнання, інвентарю, технічне обслуговування обладнання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на виконання вимог вищевказаного наказу було підготовлено заявку на погодження видатків №1 від 29.03.07р. (вих.№26-2/05-1712) та заявку №6 від 20.04.07р. (вих.№26-2/05-2149), до яких було включено видатки за договором №7 від 10.11.06р. У перелічених заявках відповідачем в односторонньому порядку здійснено відмітка, що в телефонній розмові отримано погодження на сплату коштів на видатки за спеціальним фондом, окрім КЕКВ 1137 на суму 4482,00грн., а саме щодо оплати ФОП ОСОБА_1 за виконані роботи по договору №7 від 10.11.06р.
Відповідачем у відповідності до приписів ст.33, 36 Господарського процесуального кодексу України не подано належних письмових доказів неотримання погодження від департаменту економіки і фінансів щодо оплати позивачу за виконані підрядні роботи. Відповідачем не подано доказів вжиття заходів з квітня 2007р. по серпень 2007р. щодо проведення оплат (розрахунків) з ФОП ОСОБА_1
З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивачем не доведено про повну відсутність причин, що залежать від замовника, при затримці платежів підряднику.
У відповідності до п.3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи, що заборгованість у відповідача виникла у зв'язку з несвоєчасною оплатою виконаних робіт, а тому суд приймаючи до уваги, що відповідач є бюджетною установою і кошторис на 2007 рік прийнято лише 19.03.07р., приймаючи до уваги ступінь вини відповідача, недотримання позивачем строків виконання підрядних робіт, співрозмірність належних до сплати штрафних санкцій у сумі 71302,00грн. та розміру заборгованості відповідача 10186,00грн, на який нараховуються позивачем штрафні санкції, повну сплату відповідачем боргу у сумі 10186,00грн. на час розгляду спору, у відповідності до ст.233 Господарського кодексу України вважає за можливе зменшити розмір штрафних санкцій (пені та за користування чужими коштами), відповідно підлягають стягненню пеня у сумі 2000,00грн. та 3000,00грн. за користування чужими коштами. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача державне мито в сумі 713,02грн. та 111,62грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Як свідчать матеріали справи, позивачем при визначенні ціни позову у розмірі 75376,40грн. квитанцією №145236 від 09.08.07р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №14/217, сплачено в доход державного бюджету державне мито в сумі 786грн. Приймаючи до уваги, що позивачем сплачено державне мито у більшому розмірі ніж передбачено Декретом Кабінету Міністрів України №7-93 “Про державне мито” та відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 підлягає поверненню з державного бюджету державне мито в сумі 32грн.24коп.
Керуючись ст. 216, 217, 230, 231, 232, 233 Господарського кодексу України, ст. 613, 616 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 35, 47, 49, 82, ч.1 п.3 ст.83, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Головного управління МНС України в Чернігівській області (проспект Миру, 190-а, м.Чернігів, р/р 35216001000642 в УДК в Чернігівській області МФО 853592, код 08589044) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (р/р НОМЕР_1 у ВАТ Банк Універсальний в м.Львів МФО 325707, код НОМЕР_2) 2000грн.00коп. пені, 3000грн.00коп. за користування коштами, 713грн.02коп. державного мита, 111грн.62коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
4. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (р/р НОМЕР_1 у ВАТ Банк Універсальний в м.Львів МФО 325707, код НОМЕР_2) з державного бюджету (рахунок р/р 31114095600002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код платежу 22090200, символ звітності 095, код 22825965) державне мито в сумі 32грн 24коп., яке сплачене згідно квитанції №145236 від 09.08.07р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №14/217 господарського суду Чернігівської області.
Це рішення є підставою для повернення державного мита з державного бюджету.
Суддя Н.Ю.Книш
Рішення підписано 16.10.2007р.
Суддя Н.Ю.Книш