Справа №  2-а-108/10  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2010 року     Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді         Сташківа В.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в смт. Ріпки в залі суду адмін.справу

за позовом             ОСОБА_1

до                 Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському

районі Чернігівської області  

про             визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити

певні дії,  

В С Т А Н О В И В :

5 жовтня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись на те, що вона є дитиною війни та згідно зі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, дія якої в 2009-2010 роках не була зупинена жодним законом, тому просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати провести перерахунок її пенсії з урахуванням підвищення та забезпечити виплату недоплаченої за 2009-2010 р.р. суми підвищення до пенсії за період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року, та надалі виплачувати їй це підвищення до пенсії у встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі 30 % прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

Ухвалою судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 4 жовтня 2010 року відкрито по справі скорочене провадження.

18 жовтня 2010 року від Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі надійшло письмове заперечення проти позову, в якому вони просять відмовити в позові повністю за необґрунтованістю позовних вимог, та у зв’язку з пропуском 6-місячного строку звернення до суду за період жовтень 2009 року – квітень 2010 року.

Суть заперечень проти позову зводиться до того, що позивачка для розрахунку оскаржуваного підвищення помилково використовує розмір мінімальної пенсії за віком, визначений в ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом. Вказується, що враховуючи, що зміни до Державних бюджетів України на 2009-2010 р.р. щодо виділення додаткових коштів на фінансування виплат, зазначених в позові не вносились, їх дії у разі призначення та виплати позивачу підвищення до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” суперечили б вимогам ст. 95 Конституції України, ст. 23 Бюджетного кодексу України та законів про Державні бюджети на відповідні роки. Крім того, наголошують, що Конституційний Суд України встановив наявність прогалин у законодавчому врегулюванні виплат дітям війни.

Ухвалою судді Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 18 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 до УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області в частині зобов’язання проведення перерахунку пенсії з урахуванням її підвищення та забезпечення виплати недоплаченої суми щомісячної державної соціальної допомоги  за періоди з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 3 квітня 2010 року залишено без розгляду.

Оскільки сторони в судове засідання не явились, в адміністративному позові та в запереченнях відповідача на нього містяться клопотання позивачки та відповідача про розгляд справи у їх відсутність, суд виходячи з положень ч. 4 ст. 122 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження.

Вивчивши доводи адміністративного позову, та заперечення відповідача проти нього, інші матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 і є дитиною війни в розумінні ст.. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, на нього повністю  розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.

Відповідно чинної редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Верховною Радою України в 2010 р. не приймались закони, якими зупинялась на 2010 р. дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», або іншим чином обмежувалась її дія.

Суд погоджується з позивачкою про те, що для визначення розміру надбавки до пенсії за ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” підлягає застосуванню абзац 1 ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу  встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Заперечення Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області стосовно неможливості застосування ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” для визначення розміру надбавки до пенсії за ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не можуть братись до уваги, оскільки положення ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування поняття мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з ним пенсій чи доплат.

Заперечення Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області стосовно правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни, на думку суду, є не обґрунтованим і не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області для виконання покладених на нього обов’язків у даній справі виходять за межі заявлених вимог. Крім того, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кечко проти України”).

Безпідставними є також заперечення Управління Пенсійного Фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області на можливість нецільового використання коштів Управління, оскільки відповідно до статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України.

З урахуванням ч. 2 ст. 11 КАС України, суд вважає, з метою можливості виконання постанови суду в подальшому, вийти за межі вимог і резолютивну частину постанови сформулювати наступним чином: « Визнати дії УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області  щодо відмови перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1., як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30 %  мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 04.04.2010 року по 30.09.2010 року протиправними, та зобов’язати УПФУ в Ріпкинському районі Чернігівської області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1., як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30 %  мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 04.04.2010 року по 30.09.2010 року, з урахуванням фактично виплачених коштів».

    В той же час, в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області в частині виплати у майбутньому пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням її підвищення на 30 %  прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність слід відмовити, оскільки Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає можливість захисту порушеного права в майбутньому. Крім того, у суду відсутні будь-які докази про порушення відповідачем права позивача у майбутньому.

З Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1 грн. 70 коп. у відшкодування судового збору, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»,   ст.ст. 11, 49, 51, 99, 100, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,  –

П О С Т А Н О В И В :

    Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області в частині визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії за період з 11.04.2010 року по 30.09.2010 року – задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області  щодо відмови перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30 %  мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 11.04.2010 року по 30.09.2010 року - протиправними.

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30 %  мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 11.04.2010 року по 30.09.2010 року, з урахуванням фактично виплачених коштів.

    В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області в частині виплати у майбутньому пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням її підвищення на 30 %  прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 грн. 70 коп. у відшкодування судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.   

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом десяти  днів  з  дня  отримання копії постанови апеляційної скарги до Київського апеляційного адміністративного суду через Ріпкинський районний суд Чернігівської області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.  

Суддя                             В.Б.Сташків