Судове рішення #11551747

Справа № 22ц-18525/2010 р.             Головуючий в I інстанції Кузнецов Р.В.

Категорія 57                         Доповідач Азевич В.Б.

 _____________________________________________________________________________  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

28 вересня 2010 року         Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Зінов’євої А.Г.,  

суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,

при секретарі Голубцові А.В.

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов’язання зробити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області на рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2010 року, –

           

В С Т А Н О В И В :

  У серпні 2010 року позивач звернувся з зазначеним позовом до суду мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до статей 50 та 54 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /надалі - Закон України N 796-XII/ він має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 10 мінімальних пенсій за віком, однак відповідач усупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій.  

Посилаючись на наведені обставини,   просив визнати неправомірними дії У ПФУ в щодо відмови у перерахунку пенсії по інвалідності та додаткової пенсії згідно вимог ст. ст. 50, 54 Закону України N 796-XII та зобов'язати відповідача провести відповідні перерахунки пенсії з 27.05.2010 року.

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2010 року  позов задоволено частково.

Зобов'язано У ПФУ перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, як інваліду 2 групи 1 категорії, особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. ст. 49-50, ч. 4 ст. 54, ст. 67, ч. 3 ст. 71  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії із розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.05.2010 року.

Відповідач не погодився з рішенням суду, звернувся із апеляційною скаргою в якій просить його скасувати та в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що У ПФУ діяло при розрахунку пенсії відповідно до чинного законодавства, а саме - постанов Кабінету Міністрів України, та положень статей 50, 54 Закону України N 796-XII.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.  

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія Закону України N 796-XII , та суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до статей 50, 54 Закону України N 796-XII У ПФУ зобов’язане здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії по інвалідності у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Проте погодитися з висновком суду щодо перерахунку позивачу пенсії по інвалідності, виходячи з розміру 10 мінімальних пенсій за віком, не ґрунтується на законі, оскільки позивач є інвалідом другої групи, а ч. 4 ст. 54 Закону України N 796-XII встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Таким чином, рішення в цій частині підлягає зміні, а позов – частковому задоволенню.

Висновок суду щодо поширення дії Закону України N 796-XII  на правовідносини з приводу нарахування та виплати позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України N 796-XII.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії та йому встановлено ІІ групу інвалідності.

Відповідно до ст. 50 Закону України N 796-XII особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами IІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, тому висновок суду в цій частині є обґрунтованим.

Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України на підставі яких була нарахована пенсія позивачу, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

Також судом правомірно не взято до уваги посилання відповідача на ч. 5 ст. 54 вищезгаданого Закону, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

Системний аналіз зазначеної норми, дай є підстави вважати, що Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальних пенсій за віком.

У той же час, із змісту ст. ст. 50, 54 Закону України N 796-XII витікає, що за основу нарахування пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У зв’язку з наведеним, правильними є висновки суду щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком.

Частиною першою статті 28 вказаного закону визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Разом з тим, положення Закону України N 796-XII зазнали змін, а саме відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006року № 231-V, який набрав чинності з дня опублікування з 31 жовтня 2006 року – статтю 67 доповнено частиною третьою відповідно до положень якої, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

З огляду на що, позивач має право на перерахунок пенсій з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI   статтю 67 Закону доповнену частиною третьою згідно із Законом України від 05.10.2006 р. N 231-V – викладено у новій редакції , якою виключено положення про те, що розмір пенсії по інвалідності та додаткової пенсії підвищуються у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність .

Разом з тим, судом враховано що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року це положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року визнано неконституційним, а отже воно втратило чинність з 22 травня 2008 року та з цього часу відновлено дію ст. 67 Закону України N 796-XII  у попередній редакції.

У зв’язку з наведеним, у суду першої інстанції були підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов’язання управління УПФУ здійснити позивачу нарахування та виплату пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за період з 27.05.2010 року.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Окрім того, суд стягнув на користь позивача з місцевого бюджету м. Слов’янська  51 грн. судового збору, але з матеріалів справи вбачається, що позивач не оплачував судовий збір, оскільки відповідно до п. 18 ст. 20 Закону України N 796-XII він звільнений від сплати податків і мита всіх видів.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру пенсії по інвалідності слід змінити, в частині стягнення на користь позивача 51 грн. з місцевого бюджету м. Слов’янська – скасувати, а в решті - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч. 1 п. 4, 314 ч. 2, 316, ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області задовольнити частково.

Рішення Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2010 року  в частині задоволення позовних вимог про перерахунок пенсії за інвалідністю змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнити частково.

Зобов’язати  управління Пенсійного фонду України в м. Слов’янську Донецької області  перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, як інваліду 2 групи 1 категорії, особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. ст. 49-50, ч. 4 ст. 54, ст. 67, ч. 3 ст. 71  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.05.2010 року.

Рішення  в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з місцевого бюджету м. Слов’янська 51 грн. шляхом списання коштів з рахунків, на які зараховуються надходження від сплати судового збору, скасувати.

Рішення в частині зобов’язання перерахувати та виплатити додаткову пенсію із розрахунку 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.05.2010 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація