Справа № 22ц-17730/2010 р. Головуючий в I інстанції Писанець Н.В.
Категорія 57 Доповідач Азевич В.Б.
_____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
14 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Бугрим Л.М.,
суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,
при секретарі Лєдовській О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов’язання зробити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
за апеляційною скаргою управління ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2010 року, –
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2010 року, зазначений позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Красноармійську (надалі УПФУ) щодо відмови позивачу у перерахунку основної та додаткової пенсії у відповідності до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в період з 01.02.2006 року по 21.05.2008 року, та з 01.01.2009 року по 26.07.2009 року.
Та зобов'язано У ПФУ здійснити у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»" перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.02.2006 року по 21.05.2008 року, та з 01.01.2009 року по 26.07.2009 року.
У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду, звернувся із апеляційною скаргою в якій просить його змінити, та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи скарги посилається на те, що суд обмежив період перерахування пенсії чим порушив його право постійно отримувати пенсію відповідно до норм закону.
В ході процесу судом не досліджувалися докази, які були надані ним. Вважає, що суд повинен приймати любі докази, в тому числі і рішення ухвалені різними судами.
Суд першої інстанції не врахував Рішення Конституційного Суду України №19-рп/2009 щодо встановлення Кабінетом Міністрів розмірів соціальних виплат (у даному випадку пенсії). Вказане Рішення Конституційного Суду України, на його думку, має преюдиціальне значення для вирішення питань щодо призначення, перерахунку та виплати даного виду соціальної допомоги, і тому застосовується за весь період дії неконституційних нормативно-правових актів.
З 2 лютого 2006 року він має право на пенсію, виходячи з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, оскільки нарахована йому пенсія з заробітної плати є нижчою вказаного розміру.
Суд не взяв до уваги тієї обставини, що при визначені розміру державної пенсії необхідно користуватися ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановою КМ України від 3 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям громадян за рахунок коштів державного бюджету», про що, наголосив Верховний Суд України.
Тому вважає, що УПФУ повинно нарахувати йому пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, та включити підвищення у 3,5 рази, відповідно до постанови КМ України №1293, оскільки саме воно стосується ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»" .
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія Закону України N 796-XII , та суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до статей 50, 54 Закону України N 796-XII У ПФУ повинно здійснити перерахунок та виплату основної і додаткової пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.02.2006 року по 21.05.2008 року, та з 01.01.2009 року по 26.07.2009 року.
Висновок суду щодо поширення дії Закону України N 796-XII на правовідносини з приводу нарахування та виплати позивачу пенсії по інвалідності та додаткової пенсії ґрунтується на вимогах чинного законодавства України.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України N 796-XII.
Як видно з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та має статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та йому встановлено ІIІ групу інвалідності.
Відповідно до ст. 50 Закону України N 796-XII особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами IIІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною четвертою статті 54 вищезгаданого Закону України N 796-XII встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів ІІI групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України на підставі яких була нарахована пенсія позивачу, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
З цих же підстав не застосовується постанова Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27 грудня 2005 року № 1293 в частині збільшення пенсії у 3,5 рази.
Вказана постанова стосується іншого механізму визначення розміру пенсії. Тобто порядок обчислення та збільшення пенсії, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України N 796-XII затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсій деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 1293 від 27.12.2005 року щодо критеріїв обчислення розмірів пенсій не відповідає змісту Закону України N 796-XII, оскільки розмір пенсії в законі визначається у відсотках до заробітної плати і не фіксується максимальний граничний розмір пенсії у грошовому еквіваленті, а водночас у пункті 2 Постанови № 1293 встановлено мінімальний розмір пенсії, які, всупереч положенням зазначених статей Закону не відповідає розмірам мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при розрахунку державної пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України N 796-XII, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком, а отже положення зазначеної Постанови застосуванню не підлягають.
Із змісту ст. ст. 50, 54 Закону України N 796-XII витікає, що за основу нарахування пенсії по інвалідності та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, береться мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно чинного законодавства визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У зв’язку з наведеним, правильними є висновки суду щодо не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи в розміру мінімальної пенсії за віком.
Частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Разом з тим, положення Закону України N 796-XII зазнали змін, а саме відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 05 жовтня 2006 року № 231- V, який набрав чинності з дня опублікування з 31 жовтня 2006 року – статтю 67 доповнено частиною третьою відповідно до положень якої у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Також судом враховано, що на підставі постанови Красноармійського міськрайонного суду від 18.06.2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УПФУ, зобов’язано відповідача зробити перерахунок та виплату основної та додаткової пенсії виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року. Тому суд зобов’язав відповідача зробити такий розрахунок за виключенням періоду зазначеного у вказаній постанові суду.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і встановлених обставин справи, та за таких обставин, колегія апеляційного суду вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 3041, 308, 307, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає .
Головуючий: Судді: