Справа № 22ц-15872/2010 р. Головуючий в 1 інстанції Андрюшина Л.А. Категорія 52 Доповідач Азевич В.Б.
_____________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Зінов ’ євої А.Г.,
суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,
при секретарі Голубцові А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання переведення незаконним, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 8 липня 2010 року, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2009 року позивачка звернулася з зазначеним позовом до суду мотивуючи свої вимоги тим, що вона з 7 травня 2007 року працювала на посаді керівника центру персонального обслуговування індивідуальних клієнтів. На підставі наказу № 3092 від 6 липня 2009 року вона була переведена на посаду агенту у зв’язку з реорганізацією підрозділу - Бізнесу персонального обслуговування індивідуальних клієнтів (БПОІК) з посадовим окладом 0 грн. Вважала свіє переведення незаконним, оскільки відповідно до ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу здійснюється лише за згодою працівника. Просила поновити її на попередній посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. В процесі розгляду справи вона змінювала свої позовні вимоги. (а. с. 63 - 65)
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 8 липня 2010 року позов задоволений частково . Визнане незаконним переведення позивачки з посади керівника центру персонального обслуговування клієнтів №2 в м. Донецьку ЗАТ КБ «ПриватБанк» на посаду агенту з продажу банківських продуктів та поновлено її на попередній посаді. Стягнуто з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час виконання нижчеоплачуваної роботи у розмірі 59 709-44 грн., та на відшкодування моральної шкоди - 1 000 грн. З банку на користь держави стягнути судовий збір у розмірі 617-44 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120 грн.
В апеляційній скарзі банк просить скасувати рішення суду та ухвалити нове – про відмову у задоволені позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та нормам матеріального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що ПриватБанком був прийнятий наказ № КТ-БТ-СП-2009–20 від 02.04.2009 року про зміну умов праці співробітників БПІОК згідно з яким, вказаний підрозділ виведений з ОСУ ПриватБанку, але суд залишив поза увагою даний наказ та нелегітимним не визнав. У п. 2 переліку цього наказу зазначене прізвище позивачки. Оскільки адміністрація банку знаходиться в м. Дніпропетровську і відсутня можливість ознайомити позивачку особисто з даним наказом, тому повідомлення про зміну умов праці було направлено за адресою, що вказана у трудовому договорі, але лист повернувся у зв’язку закінченням темнів зберігання. Банк вважає, що позивака умисно не отримувала поштову кореспонденцію.
Позивачка як робітник банку не могла не знати, що 05.02.2009 року банком видане розпорядження № Э.12.0.0.0/1-449 про закриття центру персонального обслуговування клієнтів №2 в м. Донецьку, яке з 23.03.2009 року знаходилося на погодженні та на його підставі було затверджено наказ від 02.04.2009 року. Позивачка була ознайомлена з наказом в електронному програмному комплексі «ПриватДок» 17.04.2009 року, проте заперечувала даний факт посилаючись на те, що інша особа скористалася її паролем. Таким же чином позивачка була ознайомлена з наказом від 06.07.2009 року про її переміщення – 07.07.2009 року, що не суперечить ст. 8 Закону України «Про електроні документи та документообіг».
Вважають, що позивачка була своєчасно повідомлена про суттєву зміну умов праці в строк, встановлений ст. 32 КЗпП України, а саме поштовим повідомленням, яке було відправлено 06.04.2009 року та через ПК «ПриватДок» - 17.04.2009 року, тобто за 2 місяці 20 днів.
Також банк не згоден з рішенням в частині відшкодування моральної шкоди.
Позивачка просила відхилити апеляційну скаргу.
Від представника відповідача надійшло клопотання розглянути справу за відсутності представника банку.
Заслухавши суддю-доповідача, позивачку, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне її відхилити.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і надав їм відповідну оцінку.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що позивачка перебуває в трудових відносинах з ЗАТ КБ «ПриватБанк» з 12.07.2001 року. На підставі наказу №1547 від 05.07.2007 року вона була переведена на посаду керівника Центру персонального обслуговування індивідуальних клієнтів №2 в м. Донецьку. 05.02.2009 року прийняте розпорядження банку № Э.19.0.0.0/1-449 про закриття центру персонального обслуговування клієнтів №2 в м. Донецьку.
Наказом № 3092 від 06.07.2009 року вона переміщена в Донецьке РУ на посаду агенту у зв’язку з реорганізацією даного підрозділу. Наказ про переміщення був виданий на підставі наказу № КТ-БТ-СП-2009–20 від 02.04.2009 року. Згідно витягу програмного комплексу «ПриватДок» ОСОБА_1 була підключена до наказу про переведення 07.07.2009 року.
Наказом № КТ-БТ-СП-2009–20 від 02.04.2009 року передбачено з 02.06.2009 року виведення з організаційної структури ПриватБанку Бізнесу персонального обслуговування індивідуальних клієнтів та зазначено щодо попередження співробітників про переміщення в інший структурний підрозділ і зміну істотних умов праці через 2-х місяці з моменту затвердження наказу. Дата відкриття наказу ОСОБА_1 в системі «ПриватДок» - 17.04.2009 року.
Згідно наказу № Э.DN-ПО-2009-3499 від 09.04.2009 року позивачка знаходилася у черговій відпустці з 13.04.2009 року по 12.05.2009 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачка була переведена без її згоди на іншу роботу та не була своєчасно ознайомлена з наказом від 02.04.2009 року. Суд не прийняв до уваги пояснення представника банку, що ОСОБА_1 відкривала наказ 17.04.2009 року, оскільки вона знаходилася у черговій відпустці з 13.04.2009 року по 12.05.2009 року. Разом з тим, рекомендований лист з повідомлення не був вручений позивачці та повернений у зв’язку з закінченням строку зберігання. З часу переведення позивачки на посаду агента з продажу банківських продуктів у неї не було робочого місця, з новими посадовими обов’язками вона не була ознайомлена, при переведенні їй було встановлено посадовий оклад 0 грн., заробітну плату не отримувала.
Даний висновок суду ґрунтується на законі та обставинах справи.
Згідно ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.
У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.
Відповідно до наказу № PR-207-475 від 20.04.2007 року було створено Центр персонального обслуговування індивідуальних клієнтів №2 в м. Донецьку та його керівником призначена ОСОБА_1 (а. с. 82)
В п. 3.3 наказу від 29.12.2008 року №КТ-БТ-СП-2008-135 про реорганізацію ЦПОІК зазначено щодо проведення аналізу доцільності функціонування малоперспективних ЦПОІК для прийняття рішення про закриття. (а. с. 159)
На виконання цього наказу ПриватБанком прийняте розпорядження від 05.02.2009 року № Э.19.0.0.0/1-449 про закриття відділення центру персонального обслуговування клієнтів №2 в м. Донецьку з причин неефективної роботи відділення. (а. с. 161)
Наказом № КТ-БТ-СП-2009–20 від 02.04.2009 року про зміну умов праці працівників БПОІК виведено з 02.06.2009 року з організаційної структури (ОСУ) ПриватБанку Бізнес персонального обслуговування індивідуальних клієнтів та зазначено про необхідність попередження співробітників (додаток 1) про наступне переміщення в інший структурний підрозділ. Згідно даним системи «ПриватДок», дата відкриття наказу ОСОБА_1 - 17.04.2009 року. (а. с. 39-43, 84)
Рекомендований лист з повідомленням, направлений позивачці 06.04.2009 року банком, вона не отримала. (а. с. 50)
Як вбачається з наказу від 06.07.2009 року № Э.DN-ПП-2009-3092, позивачка була переведена на посаду агента з продажу банківських продуктів, та звільнена від раніше займаної посади Керівника Центру персонального обслуговування індивідуальних клієнтів №2 в м. Донецьку Бізнесу Персонального обслуговування індивідуальних клієнтів ГО. (а. с. 5)
Позивачка з наказом від 06.07.2009 року була ознайомлена через систему «ПриватДок» 07.07.2009 року. (а. с. 7)
Таким чином, мало місце переведення, а не переміщення (назва наказу – Про переміщення ОСОБА_1), оскільки змінилися істотні умови праці та позивачка переведена на іншу посаду, що потребує обов’язкової згоди робітника. Позивачка не надавала такої згоди, а напроти - подавала заяву про свою незгоду з переведенням та просила звільнити за п. 1 ст. 40 КЗпП України. На дану заяву банк направив відповідь про можливість припинення трудового договору на підставі п. 6 ст. 32 КЗпП України. (а. с. 88-90, 123, 135-137).
Відповідний запис про переведення зроблений у трудовій книжці ОСОБА_1 (а. с. 16)
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п. 31 постанови від 6 листопада 1992 року N 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», відповідно до ст. 32 КЗпП переведення на іншу роботу допускається тільки за згодою працівника. Переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.
Не вважається переведенням, що потребує згоди працівника, переміщення його на тому ж підприємстві (в установі, організації) на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ на території підприємства в межах тієї ж місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою і з тими ж істотними умовами праці. Однак і переміщення не може бути безмотивним, не обумовленим інтересами виробництва.
Згідно з ч. 3 ст. 32 КЗпП в межах спеціальності, кваліфікації і посади, обумовленої трудовим договором, зміна істотних умов праці: систем і розмірів оплати, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміни розрядів і найменування посад та інших допускається за умови, що це викликано змінами в організації виробництва і праці та що про ці зміни працівник був повідомлений не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо при розгляді трудового спору буде встановлено, що зміна істотних умов трудового договору проведена не у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов'язку поновити працівникові попередні умови праці.
Оскільки позивачка була переведена на іншу роботу, що не відповідає спеціальності, кваліфікації та посаді, визначеній трудовим договором, тому переведення можливо лише за наявності її згоди. Відповідач при переведенні позивачки не дотримався вказаних вище норм трудового законодавства та прийняв незаконне рішення про її переведення без наявності на це згоди.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» відхилити.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 8 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня проголошення.
Головуючий: Судді: