Справа № 22ц-14555/2010 р. Головуючий в 1 інстанції Саєнко О.Б.
Категорія 5 Доповідач Азевич В.Б.
___________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Зінов’євої А.Г.,
суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,
при секретарі Голубцові А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу та повернення його в натурі, третя особа – Слов’янська транспортна біржа,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 21 червня 2010 року, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2010 року позивач звернувся з зазначеним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що з 26 квітня 1980 року по 2 грудня 2008 року він знаходився у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою ОСОБА_2 За сумісні кошти в період шлюбу вони придбали, зокрема автомобіль марки «ГАЗ-2752», 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який був зареєстрований на ім’я дружини. Остання без його згоди у 2008 році зняла автомобілі з реєстрації та продала автомобіль марки «ГАЗ-2752» на Слов’янській транспортній біржі ОСОБА_3, як зазначено в угоді за 200 грн. Посилаючись на ст. 60, 65 СК України та ст. 369 ЦК України просив визнати біржовий договір від 18.03.2008 року купівлі-продажу автомобілю марки «ГАЗ-2752» недійсним та зобов’язати ОСОБА_3 повернути йому вказаний автомобіль.
Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 21 червня 2010 року у задоволені позову відмовлено.
Позивач подав апеляційну скаргу у якій зазначає, що рішення не відповідає обставинам справи, та ухвалено з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилається на те, що суд не врахував того, що розпорядження майном, яке є спільною сумісною власністю здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників при вичинені правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації (автомобіль підлягає державній реєстрації), має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Представник відповідачки ОСОБА_4 просила апеляційну скаргу відхилити.
Інші сторони, повідомлені про час та місце розгляду справи, не з’явилися.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 26.04.1980 року, який було розірвано на підставі рішення Харцизького міського суду від 2 грудня 2008 року, у якому зазначено, що сторони не проживають однією сім’єю з кінця березня 2008 року. Відповідно до біржового договору (угоди) купівлі-продажу транспортного засобу від 18 березня 2008 року, реєстраційний №003783, ОСОБА_2 продала транспортний засіб – автомобіль марки «ГАЗ-2752», 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 (а. с. 7)
Рішенням Харцизького міського суду від 1 лютого 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 23 квітня 2010 року, було відмовлено у задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 про розподіл, придбаних під час сумісного життя автомобілів, зокрема автомобілю марки «ГАЗ-2752», 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, з тих підстав, що відповідно до рішення Харцизького міського суду від 2 грудня 2008 року сторони припинили шлюбні відносини наприкінці березня 2008 року, а автомобіль було продано 18 березня 2008 року. Окрім того, в міській газеті у січні та лютому 2008 року розміщувалися оголошення про продаж спірних автомобілів, тому суд, розглядаючи справу про поділ майна подружжя, дійшов висновку, що рішення про їх продаж прийнято у період їх спільного проживання.
Відмовляючи у задоволені позову, суду першої інстанції посилався на вказані рішення суду та ст. 61 ЦПК України. Також місцевий суд виходив з того, що відповідачка ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірного транспортного засобу, а позивач не є стороною спірного договору.
Проте погодитися з даними висновками суду не можливо, виходячи з наступного.
Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Як передбачено частинами 1 – 3 статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Тобто один з подружжя має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без його згоди.
Виходячи з положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно абзацу третьому статті 369 ЦК України згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» Державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.
Таким чином, угода купівлі-продажу спірного автомобілю потребувала державної реєстрації, і відповідно, письмової нотаріально посвідченої згоди іншого з подружжя.
З матеріалів справи вбачається, що така згода не була отримана при укладені оспорюваної біржової угоди, що є підставою для задоволення позову в частині визнання правочину недійсним.
Рішеннями суду, на які посилався суд першої інстанції, не встановлений факт отримання такої згоди при укладенні договору.
На думку апеляційного суду, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Виходячи з положень цієї статті, позовні вимоги в частині повернення автомобілю позивачу не підлягають задоволенню, оскільки покупець автомобілю – ОСОБА_3 повинна повернути його продавцю – ОСОБА_2, а остання - повернути ОСОБА_3, отримані відповідно до договору гроші у розмірі 200 грн.
З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 21 червня 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати біржовий договір, зареєстрований Слов’янською транспортною біржею реєстраційний номер № 003763 від 18 травня 2008 року купівлі-продажу транспортного засобу – автомобіля марки ГАЗ-2752, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, недійсним.
Сторони даного договору купівлі-продажу повернути у первісне положення.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: