справа №2-2415/10р.

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

29 вересня 2010 року      Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

                                          головуючого судді            Скрипник К.О.,

                                          при секретарі                     Берко Я.В.;

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Приватне підприємство «Приорітет-А» про визнання договору недійсним та стягнення суми авансу,

В С Т А Н О В И В:

  Позивачка 16 вересня 2009 року звернулась до суду з вказаним позовом, в якому зазначила, що 11 вересня 2008 року між нею та відповідачем був укладений попередній договір, згідно якого сторони зобов’язались укласти договір купівлі-продажу належної відповідачу квартири АДРЕСА_1 за 90 000 доларів США. При підписанні договору позивачка передала відповідачу аванс у розмірі 5000 доларів США. Однак договір купівлі-продажу не був укладений та до теперішнього часу  суму  авансу відповідач не повернув. Позивачка просила визнати недійсним попередній договір від 11 вересня 2008 року та  стягнути з відповідача суму авансу еквівалентну 5000 доларів США.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, викладені у позовні заяві.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв до суду не надходило.  

Третя особа у судове засідання не з’явилась, про день та час розгляду справи сповіщалась належним чином, про причини неявки суду не повідомила, письмових заяв від неї не надходило.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступних підставах.

Судом встановлено, що 11 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, при посередництві Приватного підприємства «Приорітет-А» був укладений попередній договір, згідно якого сторони зобов’язались у строк до 11 грудня 2008 року укласти договір купівлі-продажу належної відповідачу квартири АДРЕСА_1 за 90 000 доларів США, під час укладення якого позивачка передала відповідачу аванс у розмірі 5 000 доларів США (а.с.9-12).

Згідно ч.1 ст. 635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановлені для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі – продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.  

Тобто, основний договір купівлі – продажу повинен бути посвідчений нотаріально і тому попередній договір від 11 вересня 2008 року, укладений між сторонами теж підлягав нотаріальному посвідченню. Але судом встановлено, що попередній договір не був нотаріально посвідчений.

У відповідності до ч.1 ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору  такий договір є нікчемним.

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання спірного правочину недійсним не підлягають задоволенню в силу вищенаведених норм, оскільки визнання правочину недійсним у разі його нікчемності не вимагається.

Суд вважає, що у відповідності до вищенаведених норм, попередній договір від 11 вересня 2008 року, укладений між сторонами є нікчемним через відсутність його нотаріального посвідчення і тому у відповідності до ч.2 ст. 215 ЦК України, є недійсним.

У відповідності до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, судом встановлено, що в подальшому, у встановлений строк договір купівлі-продажу між сторонами не був укладений, однак по теперішній час відповідач ухиляється від повернення  коштів сплачених йому позивачкою у якості авансу.

В силу ч.2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Оскільки, в судовому засіданні було встановлено, що сторонами договір купівлі-продажу квартири не укладався, суд вважає, що грошова сума, яку позивач надавала відповідачу по справі, є авансовою сумою. У зв’язку з чим, сторона, яка видала аванс, в даному випадку позивач, має право вимагати його повернення у випадку невиконання договору в тому розмірі, в якому він надавався.

Так, відповідно до ст. 533 ЦПК України, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним  курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що з урахування офіційного курсу української грошової одиниці до долара США станом на 29.09.2010 року          (1 долар США= 7,91 гривня) , сплачена сума авансу у розмірі 5000 доларів США, складає 39550 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита у розмірі 400 грн. та витрат на інформаційно – технічне забезпечення у розмірі 250 грн.

Керуючись ст.ст. 209 ч.1, 215 ч.2, 220 ч.1, 635 ч.1, 657 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 11, 57-60, 88, 212-215, 224-226  ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Приватне підприємство «Приорітет-А» про визнання договору недійсним та стягнення суми авансу – задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_3 на корись ОСОБА_2 суму авансу у розмірі 39 550 гривень (тридцять дев’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят гривень).

Стягнути з ОСОБА_3 на корись ОСОБА_2 судові витрати у розмірі  650 гривень (шістсот п’ятдесят гривень).

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити .

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                           К.О. Скрипник