Справа №2-6967/2010р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19 жовтня 2010 року

Краматорський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Груіцької Л.О., при секретарі Панасюк К.П., за участі позивачки ОСОБА_1 , розглянув в відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної державної допомоги, як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:

До Краматорського міського суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної державної допомоги, як дитині війни.

Згідно позовної заяви ОСОБА_1  видно, що згідно зі ст.1 Закону України №2195-IV від 18.11.04. «Про соціальний захист дітей війни» вона має статус «дитина війни». У зв`язку з цим їй повинні з 1 січня 2006 року виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, ця доплата до пенсії не проводилася. Просить суд визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську в частині не нарахування їй грошового підвищення до пенсії з 01.01.2006 року за нормами, встановленими для дітей війни, зобов’язати нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії за періоди: з 01.01.2007р. по 31.05.2010р.

В судовому засіданні позивачка уточнила заявлені вимоги та просила суд визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську в частині не нарахування їй грошового підвищення до пенсії з 01.01.2006 року за нормами, встановленими для дітей війни, зобов’язати нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії за періоди: 09.07.2007р. по день розгляду справи.

У судове засідання представник відповідача УПФУ у м. Краматорську не з’явився, однак надав письмові заперечення на позов, а також просив провести судовий розгляд справи у його відсутність.

Згідно письмових заперечень відповідача, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. На 2007 рік дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» була зупинена та відповідно до ст.111 зазначеного Закону передбачено підвищення до пенсії «дітям війни» в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. На підставі цього з 01.01.2007 року «дітям війни» виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі 19грн., з 01.04.2007 року - 20,30грн., з 01.10.2007 року - 20,55грн. 09.07.2007 року Конституційним Судом України ухвалено Рішення №6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Однак, оскільки ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» видатки на підвищення «дітям війни» не передбачено, то і після рішення Конституційного Суду України вище наведене підвищення не виплачувалося. Підпунктом 2 п.41 розділу ІІ Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена в новій редакції, а саме закріплено право на отримання підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Така надбавка згідно ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» складає 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У зв’язку з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 наведені зміни були визнані неконституційними, у зв’язку з чим нова редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» втратила чинність. Однак ні зазначеним Рішенням Конституційного Суду України, а ні іншим нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції. Для врегулювання цієї ситуації, 28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22.05.2008 року - 48,10грн., з 01.07.2008 року - 48,20грн., з 01.10.2008 року - 49,80грн. Таке підвищення у 2008 році позивачу виплачувалося. Ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Щомісячна надбавка «дітям війни» виплачувалася у розмірі 49,80грн., розмір якої протягом 2009 року та 2010 року законами України не змінювався. На підставі наведеного, позовні вимоги позивача УПФУ у м. Краматорську вважає необґрунтованими. Просить в позові відмовити.

    Суд, вислухавши пояснення позивачки, дослідивши вимоги та обґрунтування позову, доводи заперечень, надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

    Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1  народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з її паспорту громадянки України, має правовий статус «дитина війни», що підтверджується пенсійним посвідченням.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.

Таким чином, за період з 01.01.2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Відповідно до ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та абзацу першого ч.1 ст.28 Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 1 квітня - 410,06грн., з 1 жовтня – 415,11грн.

Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивачка мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема ст.6 цього Закону викладена в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».

    Відповідно до ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10% мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Зазначені зміни в законодавстві були підставою для пенсійного фонду провадити виплату підвищення «дітям війни» саме у вищезазначеному розмірі у період з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року.

    Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначені положення, які визнані неконституційними, втрачають чинності з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.

    Таким чином, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року була поновлена дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, за якою «діти війни» мають право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    Саме в такій редакції наведена норма закону перейшла як діюча на 2009-2010 роки.

Відповідно до ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року №835-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії повинно здійснюватися відповідно до норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З наведених підстав, а також за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходе до висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачці застосуванню підлягають ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , а не наведена відповідачем постанова КМУ №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

При визначенні мінімальної пенсії за віком слід виходити з положень абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст.1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року №1646-VІ, згідно яким мінімальна пенсія за віком з 01.04.2007 року - 481грн., 01.07.2008 року - 482грн., з 01.10.2008 року - 498грн., з січня по жовтень 2009 року - 498грн., з 01.11.2009 року - 573грн.

Як вбачається з заперечень УПФУ у м. Краматорську на позовну заяву фактично щомісячна надбавка «дітям війни» позивачу з січня 2007 року виплачувалася у розмірі 19грн., з 01 квітня 2007 року у розмірі 20грн. 30коп., з 01 жовтня 2007 року 20грн. 55коп., з січня 2008 року виплачувалася в розмірі 47грн., з квітня 2008 року - 48,10грн., з липня 2008 року - 48,20грн., з жовтня 2008 року - 49,80грн., протягом 2009 року в розмірі 49,80грн., тобто в меншому розмірі, ніж визначено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Позивачка просить суд визнати неправомірними дії Управління пенсійного фонду України в м. Краматорську в частині не нарахування їй грошового підвищення до пенсії з 09.07.2007 року за нормами, встановленими для дітей війни, зобов’язати нарахувати та виплатити щомісячну доплату до пенсії за періоди: 09.07.2007р. по день розгялду справи.

Відповідно до ст.257 ЦПК України передбачено трирічний строк позовної давності. Оскільки позивачка звернулась до суду з позовом 22.07.2010р., тому зобов’язувати відповідача здійснити перерахунок та виплату належних сум повинно з 22.07.2007 року.

На підставі наведеного та в межах пред’явленого позову, суд вважає необхідним поновити порушене право позивачки на отримання пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та обов’язати відповідача зробити перерахунок  за рахунок коштів державного бюджету України недоплаченого позивачу підвищення до пенсії як «дитині війни» з 22.07.2007 року до 31.12.2007 року,  з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік, за 01.01.2010р. по 19.10.2010 рік відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ст.88 ЦПК України у зв’язку з обґрунтованістю пред’явленого позову, судові витрати в розмірі 45,50грн., що сплачені позивачкою в граничних сумах, визначених законом, слід відшкодувати останньому за рахунок держави, оскільки відповідач УПФУ у м. Краматорську на підставі п.34 ст.4 Декрету КМУ «Про державне мито», ст.81 ч.4 п.5 ЦПК України від сплати судових витрат звільнений.

Керуючись ст.ст.3, 10, 14, 88, 212-215 ЦПК України, ст.257 ЦК України, Законами України «Про державні бюджети на відповідні роки», Законом України «Про соціальний захист дітей війни», суд, –

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної соціальної державної допомоги, як дитині війни – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління неправомірною, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з урахуванням фактично здійснених виплат за наступні періоди: з 22 .07.2007 року до 31.12.2007 року,  з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік, за 01.01.2010р. по 19.10.2010 рік.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1   судовий збір в розмірі 08,50грн. (р/р №31411537700059, отримувач – місцевий бюджет м. Краматорська, ЄДРПОУ 34686652, МФО 834016, банк ГУ ДКУ у Донецькій області), та витрати на інформаційно-технічний розгляд справи в розмірі 37грн. (р/р №31216259700059, отримувач Державний бюджет м. Краматорська, МФО 834016, ЄДРПОУ 34686652, банк ГУ ДКУ у Донецькій області, код бюджетної класифікації 22050001).

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через суд м. Краматорська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Якщо апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених ст.294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя

Рішення постановлено та надруковано в єдиному примірнику у нарадчій кімнаті.

Суддя