СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
22 жовтня 2007 року |
Справа № 2-26/4690-2007 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді ,
суддів ,
,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився, ОСОБА_1;
відповідача: не з'явився, товариства з обмеженою відповідальністю "Європа";
відповідача: не з'явився, Виконавчого комітету Керченської міської Ради;
3-ої особи: не з'явився, ОСОБА_2;
3-ої особи, не з'явився, ОСОБА_3;
3-ої особи: не з'явився, ОСОБА_4;
3-тя особа: не з'явився, ОСОБА_5;
розглянувши апеляційну скаргуОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Проніна О.Л.) від 03.07.2007 у справі № 2-26/4690-2007,
за позовом ОСОБА_1
(АДРЕСА_1)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Європа"
(вул. Кірова, 31,Керч,98300)
та виконавчого комітету Керченської міської Ради (вул. Кірова, 17,Керч,98300)
3-ті особи у справі: ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
ОСОБА_3 (АДРЕСА_3)
ОСОБА_4 (АДРЕСА_4)
ОСОБА_5 (АДРЕСА_5)
про визнання недійсним рішення загальних зборів,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 03.07.2007 у даній справі в повному обсязі задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників ТОВ "Європа" , які відбувались 26.01.2004 і 22.03.2004.
На вказаний судовій акт третьою особою - ОСОБА_2 11.09.2007 подана апеляційна скарга, в якій особа просить скасувати судове рішення від 03.07.2007.
Сторона посилається на те, що господарським судом при прийнятті рішення, було порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 15 жовтня 2007 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Гоголя Ю.М., у зв'язку з закінченням повноважень, на суддю Волкова К.В.
В судові засідання призначені до розгляду на 15 жовтня 2007 року та на 22 жовтня 2007 року, апелянт двічі не з'являвся, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, не надав суду доказів поважних підстав своєї відсутності та не скористався своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.
Судова колегія, порадившись на місці, ухвалила можливим розглянути справу по суті у відсутності представників сторін з представлених доказів в матеріалах справи, оскільки стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши матеріали справи, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Європа", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4. та просив суд визнати недійсними: рішення загального збору засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю приватна фірма "Європа" від 26.01.2004, рішення загального збору учасників товариства з обмеженою відповідальністю приватної фірми "Європа" від 22.03.2004; скасувати державну реєстрацію змін до складу учасників (засновників) товариства з обмеженою відповідальністю приватної фірми "Європа", здійснених на підставі оспорюваних рішень загальних зборів.
Позивач, в обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що оспорювані рішення повинні бути визнані судом недійсними з огляду на приписи статей 215, 216 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.05.2007 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено ОСОБА_5
Крім того, позивач 01.06.2007 надав суду уточнення до позовної заяви, відповідно до якої, просив суд визнати недійсними: рішення загального збору засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю приватної фірми "Європа" від 26.01.2004, рішення загального збору учасників "Європа" від 22.03.2004, скасувати державну реєстрацію змін Статуту товариства з обмеженою відповідальністю приватної фірми "Європа" №04055624 Ю 0010522 від 29.04.2004, яка була здійснена на підставі оспорюваних рішень загальних зборів, відновивши склад учасників, частковий розподіл статутного фонду та організаційно - правову форму підприємства, яка існувала станом на 26.01.2004.
Вказану заяву було прийнято судом до розгляду.
Суд першої інстанції позов задовольнив у повному обсязі.
Судова колегія розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дослідивши надані докази, дійшла наступного висновку.
Згідно з статтею 80 Господарського кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.1993 рішенням Виконавчого комітету Керченської міської ради за №2218 зареєстрований Статут товариства з обмеженою відповідальністю "Європа", затверджений загальним збором протокол №2 від 22.03.2004 та перереєстрований Виконавчим комітетом Керченської міської ради 29.04.2004, реєстраційний номер №04055624Ю0010522.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу "Загальні положення" Статуту товариства, товариство з обмеженою відповідальністю "Європа" створено в результаті зміни організаційно - правової форми товариства з обмеженою відповідальністю приватна фірма "Європа" шляхом її перетворення та є його правонаступником. Учасниками товариства є ОСОБА_2., ОСОБА_1, ОСОБА_5., ОСОБА_4., ОСОБА_3
Згідно з пунктом 2 Статуту, товариство є власником: майна, переданого йому у власність учасниками як вкладу до статутного капіталу, продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності, отриманих прибутків, іншого майна, придбаного товариством на підставах, не заборонених законом.
Крім того, сторонами пунктом 4 Статуту встановлено, що для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників утворюється статутний капітал у розмірі 28300,00грн. Частка учасників у статутному капіталі складає: ОСОБА_1 - 6262,50 грн. - 22%; ОСОБА_6. - 4815,00 грн. -17%; ОСОБА_3 - 4462,00 грн. - 16%; ОСОБА_4. - 4462,00 грн. - 16%; ОСОБА_2. -8298,50 грн. - 29%.
Також, пунктом 3 Розділу 6 "Управління товариством" сторонами встановлено, що загальний збір учасників вважається правомірним, якщо на ньому присутні учасники (представники учасників), які мають у сукупності більше ніж 60% голосів.
Як визначено в пункті 1 статті 88 Господарського кодексу України, учасники господарського товариства мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); одержувати інформацію про діяльність товариства.
А пунктом 3 статті 88 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарського товариства зобов'язані: додержуватися вимог установчих документів товариства, виконувати рішення його органів управління; вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та коштами (засобами), що передбачені установчими документами, відповідно до цього Кодексу та закону про господарські товариства; нести інші обов'язки, передбачені цим Кодексом, іншими законами та установчими документами товариства.
Згідно з протоколом збору засновників товариства з обмеженою відповідальністю приватної фірми "Європа" від 26.01.2004 було вирішено затвердити вихід з товариства ОСОБА_7. на підставі наданої нотаріально посвідченої заяви останнього за №61 від 12.01.2004, ввести до складу учасників ОСОБА_2., ОСОБА_4. Та ОСОБА_3., перерозподілити частки учасників у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю приватної фірми "Європа" наступним чином: сума статутного капіталу складає 16050,00 грн., з них ОСОБА_6. - 30% - 4815,00 грн., ОСОБА_2. - 25% - 4012,50 грн., ОСОБА_1- 25% -4012,50 грн., ОСОБА_4. - 10% -1605,00 грн., ОСОБА_8. - 10% -1605,00 грн.
З представлених доказів в матеріалах справи вбачається, що 22.03.2004 було проведено загальний збір товариства з обмеженою відповідальністю приватної фірми "Європа".
Відповідно до протоколу №12 від 22.03.2004 за наслідками проведеного збору учасників, було вирішено збільшити статутний капітал до 28300,00 грн. та розподілити частки учасників у статутному капіталі у наступних розмірах: ОСОБА_2. - 8298,50 грн., ОСОБА_1 - 6262,00 грн., ОСОБА_8. - 4462,00 грн., ОСОБА_4. - 4462,00 грн., ОСОБА_6. - 4815,00 грн., перетворити товариство з обмеженою відповідальністю приватна фірма "Європа" в товариство з обмеженою відповідальністю "Європа" та затвердити статут товариства з обмеженою відповідальністю "Європа".
Статтею 89 Господарського кодексу України встановлено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.
Проте, суд першої інстанції вказав наступне.
Листом вих.. № 6-5024 від 01.08.2005 слідче управління ГУ МВС України Автономної Республіки Крим повідомило директора товариства з обмеженою відповідальністю "Войковський ринок" та директора товариства з обмеженою відповідальністю "Європа" про те, що у провадженні слідчого відділу ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим знаходиться кримінальна справа №10506030035 у відношенні ОСОБА_9., ОСОБА_10. та ОСОБА_11 за частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу України, за фактом спонукання посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю "Войковський ринок" та товариства з обмеженою відповідальністю "Європа" до введення до складу засновників вказаних товариств ОСОБА_2., ОСОБА_4. та ОСОБА_3 та до внесення грошових коштів до статутних фондів товариства з обмеженою відповідальністю "Войковський ринок" та товариства з обмеженою відповідальністю "Європа", а також сплати інших платежів від їх імені. Як вказано у листі від 01.97.2005 кримінальна справа знаходиться у стадії досудового розслідування.
Згідно з статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
В статті 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судом першої інстанції прийнятий до уваги висновок експерта №136 від 12.06.2005 почеркознавчої експертизи, проведеної експертом - головним спеціалістом відділення НДЕКЦ по ЕКОР Керченського міського управління ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим майором міліції Боровковим І.В. на підставі ухвали про призначення експертизи, винесеної 10.06.2005 Виконуючий обов'язки начальника слідчого відділу 2 ОВС Керченського міського управління НУ МВС України в Автономній Республіці Крим Божко С.Н. по кримінальній справі № 10506030035.
Так, при проведення почеркознавчої експертизи в рамках кримінальної справи № 10506030035, порушеної у відношенні ОСОБА_9., ОСОБА_10. та ОСОБА_11 за частиною 2 статті 189 Кримінального кодексу України, експертом був зроблений висновок про те, що підписи в двох Примірниках протоколів № 2 загального збору товариства з обмеженою відповідальністю приватної фірми "Європа" від 22.03.2004 в графі "Секретар збору ОСОБА_1" виконані не ОСОБА_1., а іншими особами.
Отже, як зазначив позивач, збір засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю приватної фірми "Європа" не скликався та не проводився, в роботі вказаного збору позивач участі не приймав та, відповідно, протоколу від 26.01.2004 не підписував, що, як вказано у позові, підтверджується матеріалами кримінальної справи № 10506030035, порушеної у відношенні ОСОБА_9., ОСОБА_10. та ОСОБА_11, яка знаходиться у провадженні Феодосійського міського суду та оригінал оспорюваного протоколу знаходиться в матеріалах кримінальної справи № 10506030035.
Відповідно до статуту товариства з обмеженою відповідальністю приватної фірми "Європа" є товариством з обмеженою відповідальністю, так, з урахуванням того, що дії осіб введених до господарського товариства в якості його нових учасників, так і тих, що уступили свою частку іншим учасникам (третім особам), спрямовані на придбання та зміну цивільних прав та обов'язків, такі дії слід вважати угодою.
Згідно з статтею 100 Цивільного кодексу України, право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
В статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них і господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.
Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.
Також, статтею 208 Господарського кодексу України встановлено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо "не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його Дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, що Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За викладених обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Отже, судова колегія не може прийняти до уваги посилання 3-ої особи, які було викладено в апеляційній скарзі, оскільки вони суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються доказами наданими в матеріалах справи, та будь-яких нових доказів 3-ою особою не було надано.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення було прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.07.2007 у справі № 2-26/4690-2007 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргуОСОБА_2 залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Судді