Справа № 22ц-9254 Головуючий в 1 інстанції – Дьяченко О.І.,
Категорія – 44 Доповідач- Бабенко П.М.
РІШЕННЯ
іменем України
09 вересня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого- судді Могутової Н.Г..
суддів-, Бабенка П.М.,.Хейло Я.В..,
при секретарі – Яменко А.Г..,Перепечаєнко К.О.
за участю : представника позивачки ОСОБА_5. відповідача ОСОБА_6, представника третьої особи ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 12 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 , третя особа- відділ громадянства та реєстрації фізичних осіб Старобешівського РВ ГУМВС України в Донецькій області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ :
У травні 2008 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання його втратившим право користування жилою площею у будинку АДРЕСА_2 який належить їй на праві власності.
Зазначила,що 3.03.2004 року на прохання відповідача ,який не мав змоги зареєструватись за місцем проживання своєї рідні, вона дозволила йому зареєструватись у її будинку.
Проте з дня реєстрації відповідач у будинку не проживає, мешкає у квартирі АДРЕСА_1 цього ж міста. Вона просила відповідача добровільно знятися з реєстрації у її будинку, який їй потрібен для власного проживання,але він відмовився.
Через те,що відповідач зареєстрований у будинку, вона вимушена сплачувати за нього комунальні послуги ( за вивіз сміття, водопостачання).
Посилаючись на те,що відповідач не проживає у будинку з дня реєстрації , вибув на постійне проживання в інше жиле приміщення і з цього часу він втратив право користування жилою площею у її будинку, на підставі ч.2 ст.167 ЖК України , ст.ст. 319,321,391 ЦК України просила визнати відповідача таким, що втратив право користування жилою площею у вказаному будинку.
Відповідач ОСОБА_6 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_8 Зазначаючи, що ОСОБА_8 придбала спірний будинок за його кошти ,але не повернула йому 4000 доларів США, вона перешкоджала йому проживати у зазначеному будинку, оскільки її чоловік завів у дворі собаку та змінив замки на вхідних дверях. ОСОБА_8 розповсюджує про нього недостовірну інформацію, звернувшись до суду з позовом до нього. Просив стягнути з ОСОБА_8 на його користь на відшкодування моральної шкоди 100000 грн.
В судовому засіданні Левков позовні вимоги змінив, просив стягнути з ОСОБА_8 на його користь на відшкодування моральної шкоди 4000 доларів США та на відшкодування матеріальної шкоди 4000 доларів США.
Рішенням Старобешівського районного суду Донецької області від 12 травня 2010 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_8
Визнано ОСОБА_6 на підставі ст.ст. 71, 167 ЖК України таким, що втратив право користування жилою площею в будинку АДРЕСА_2 з 3.09.2004 року. В задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_8 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави судовий збір в сумі 51 грн. та судовий збір з вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 17 грн. ,а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
З вказаним рішенням не погодився ОСОБА_6, який у апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, а в задоволенні позову ОСОБА_8 відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначив, що суд неповно встановив обставини справи, не врахував, що ОСОБА_8 пропустила строк позовної давності за своїм позовом, що суд неправильно визначився з виниклими правовідносинами і неправильно застосував норми матеріального права.
Крім того, апелянт зазначив, що суд не розглянув його позов до Старобешівського районного суду про відшкодування моральної шкоди, що також є підставою для скасування рішення у справі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивачки та ОСОБА_6 і представника третьої особи ,дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 321, 391 ЦК право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ст.158 ЖК України наймач користується жилим приміщенням в будинку, належному громадянину на праві особистої власності, у відповідності до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення укладається між власником будинку та наймачем у письмовій формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів і повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначити права та обов’язки наймодавця та наймача та інші умови найму.
Згідно із ст.167 ЖК України наймач жилого приміщення в будинку, належному громадянину на праві особистої власності, вправі за згодою членів сім’ї у любий час розірвати договір найму.
В разі вибуття наймача та членів його сім’ї у інший населений пункт або у інше жиле приміщення у тому є населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.
Згідно із ч.1 ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення на протязі шести місяців. Якщо наймач та члени його сім’ї були відсутніми з поважних причин більше шести місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжений наймодавцем, а в разі спору- судом.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 є власником жилого будинку АДРЕСА_2 з 11.03.2003 року на підставі договору дарування.
Відповідно до запису у домовій книзі в будинку з 3 квітня 2004 року значиться зареєстрованим ОСОБА_6, який проживав на території України на підставі виду на проживання ДН № 8088 від 21.07.2000 року, термін якого закінчився 21.07.2007 року.
Відповідно до акту перевірки проживання ОСОБА_6 не проживає у зазначеному будинку з моменту реєстрації у ньому, термін реєстрації ОСОБА_6 у цьому будинку закінчився 21.07.2007 року.
Також судом встановлено, що ОСОБА_6 не надав будь-яких доказів на те, що ОСОБА_8 вчинила незаконні дії щодо позивача та спричинила йому моральну та матеріальну шкоду.
Задовольняючи позов ОСОБА_8 суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_6 фактично не проживав у будинку ОСОБА_8 з моменту реєстрації. Термін дії його реєстрації закінчився 21.07.2007 року, а подальша його реєстрація суперечить правам та інтересам позивачки.
Вказані обставини підтверджені в у судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_9, правовстановчими документами на будинок, довідками , актом перевірки проживання від 11.07.2008 року.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 до ОСОБА_8 , суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_6 не надав суду доказів на підтвердження позовних вимог
Проте погодитися повністю з вказаним рішенням суду не можна.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 у резолютивній частині позову ставила питання про визнання ОСОБА_6 втративши право користування жилим приміщенням з підстав, передбачених ст. 391 ЦК України , які не змінювала.
Задовольнивши позов з підстав, передбачених ст.ст. 71, 167 ЖК України, суд неправильно визначив виниклі між сторонами правовідносини , не врахував, що між сторонами не було укладено договір найму жилого приміщення з врахуванням вимог, передбачених ст. 158 ЖК а тому були відсутні підстави для визнання ОСОБА_6 втративши право користування жилим приміщенням з вказаної підстави ( ст.167 ЖК).
Суд , не зважаючи на те, що позивачка підстави позову не змінювала, без згоди позивачки доповнив підстави визнання ОСОБА_6 таким ,що втратив право користування жилим приміщенням у відповідності до ст.71 ЖК ,тобто вийшов за межі позовних вимог.
Проте суд не врахував, що вказаний будинок потрібен ОСОБА_8 для власного проживання, що вона вимушена сплачувати за ОСОБА_6 комунальні послуги і вона довела доказами, що відповідач вказаним перешкоджає їй у користуванні своїм майном, а тому слід було визнати ОСОБА_6 таким, що втратив право користування жилим приміщенням на підставі ст.391 ЦК України.
Оскільки рішення суду в цій частині не відповідає обставинам справи , воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вказаного позову з підстав, зазначених апеляційним судом.
Що ж стосується рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про стягнення з ОСОБА_8 моральної шкоди, суд обгрунтовано дійшов такого висновку, оскільки позивачем на обгрунтування позовних вимог, заявлених до ОСОБА_8 не надано будь-яких доказів. Тому це рішення ,а також рішення в частині розподілу судових витрат, слід залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_8 перешкоджала йому проживати у зазначеному будинку, оскільки її чоловік завів у дворі собаку та змінив замки на вхідних дверях та що ОСОБА_8 розповсюджує про нього недостовірну інформацію не ґрунтуються на матеріалах справи. ОСОБА_6 не надав суду будь-яких доказів на це. А тому ці доводи апеляційний суд до уваги не приймає.
Доводи апелянта про те, що оскільки суд не розглянув його позов у даній справі до Старобешівського районного суду про відшкодування моральної шкоди і ця обставина є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення ,апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки у відповідності до вимог ст. 108 ЦПК України цей позов не може бути розглянуто цим же Старобешівським районним судом у одному провадженні у даній справі. По даному питанню апеляційним судом постановлена ухвала про виділення цих позовних вимог у окреме провадження та визначена підсудність для розгляду цього позову.
У відповідності до п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків с уду обставинам справи , порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
За вказаних обставин апеляційну скаргу ОСОБА_6 слід задовольнити частково. Рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_8 скасувати з ухваленням нового рішення, в решті рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст.319, 321, 391 ЦК України , ст..ст. 303, 307, 309 , 313,315 ЦПК України, апеляційний суд,
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 12 травня 2010 року в частині задоволення позову ОСОБА_8 про визнання ОСОБА_6 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_2 скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_8 задовольнити.
Визнати ОСОБА_6 таким, що втратив право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_2.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: