ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.08.07 Справа № 20/285/07
Суддя
За позовом Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, м.Київ
до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, Запорізька область, Приморський район, с.Лозоватка
про стягнення суми 84 840,47 грн.
Суддя Гандюкова Л.П.
Представники сторін:
Від позивача - Будниченко О.В.(довіреність №19-09/17 від 21.02.2006р.);
Від відповідача -ОСОБА_1. (приватний підприємець, паспорт НОМЕР_1 виданий
Приморським РВ УМВС України в Запорізькій області 25.11.2005р.);
ОСОБА_2. (без доручення);
СУТНІСТЬ СПОРУ:
Заявлений позов про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором купівлі-продажу сільськогосподарських машин від 22.07.2003р. за реєстровим №26/1-04/15 в розмірі 84 840,47 грн.
Ухвалою господарського суду від 09.07.2007р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/285/07, судове засідання призначено на 01.08.2007р.
За згодою представників сторін у судовому засіданні 01.08.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 01.08.2007р. позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, яка в порядку ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду, відповідно до якої з підстав, викладених у позовній заяві, просить стягнути з ПП ОСОБА_1. на користь ВАТ “Державний ощадний банк України” заборгованості за договором купівлі-продажу сільськогосподарських машин від 22.07.2003р. за реєстровим №26/1-04/15 в розмірі 84 840,47 грн., в тому числі: 40 495,21 грн. пені за несвоєчасне погашення вартості майна, 9 376 грн. заборгованості по 3% річних, 34 969,26 грн. збитків з урахуванням індексу інфляції. Просить задовольнити позовні вимоги, які обґрунтовані ст.ст. 14, 525, 526, 546, 610, 625 ЦК України.
Позивач заявляв клопотання про забезпечення позову, яке ухвалою суду від 09.07.2007р. відхилено.
Відповідач надав відзив, в якому позовні вимоги щодо стягнення суми 84 840,26 грн. визнав частково, а саме: відповідач не визнає позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення заборгованості у розмір 40 925,23 грн. у зв'язку з тим, що розрахунок та період нарахування здійснений не у відповідності до вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України. Просить в цій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
23.07.2003р. між Відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України” (Продавець, позивач) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 (Покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарських машин реєстровий №26/1-04/15, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупця сільськогосподарські машини в кількості трьох одиниць, а покупець -прийняти і сплатити їх вартість в порядку та на умовах, що визначені в цьому Договорі (п.2.1).
Відповідно до п.4.2. Договору загальна вартість продажу сільськогосподарських машин з ПДВ складає 675 000,00 грн.
Згідно з п.п. 4.3., 4.4. Договору відповідач зобов'язався сплатити частину вартості продажу сільськогосподарських машин в сумі 225 000,00 грн. на користь позивача не пізніше 15 банківських днів з моменту підписання Договору. Іншу частину вартості продажу сільськогосподарських машин в сумі 450 000,00 грн. -рівними частками, а саме в сумі 225 000,00 грн. не пізніше останнього дня жовтня 2004 р. та серпня 2005 р.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.12.2005р. у справі № 1/92 за позовом ВАТ “Державний ощадний банк України” до СПД ОСОБА_1. на користь позивача стягнуто суму 224 999,39 грн. основного боргу, 17 451,63 грн. пені, 2 766,92 грн. 3% річних, 6 779,58 грн. збитків від інфляції та судові витрати. На виконання зазначеного рішення видано наказ, за яким відділом Державної виконавчої служби Приморського РУЮ відкрито виконавче провадження.
02.04.2007р. позивачу надійшли грошові кошти в розмірі 254 634,43 грн. від СПП АФ “Людмила” в погашення заборгованості СПД ОСОБА_1. перед ВАТ “Ощадбанк”, які зараховані банком в рахунок погашення заборгованості боржника за наказом господарського суду Запорізької області №1/92 від 05.01.2006р.
Постановою від 06.07.2007р. відділу Державної виконавчої служби Приморського РУЮ виконавче провадження з примусового виконання наказу №1/92, виданого 05.01.2006р., закінчено у зв'язку з повним виконанням.
У липні 2007р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми
40 495,21 грн. пені за період з 02.04.2006р. по 02.04.2007р., суми 9 376 грн. -3% річних за період з 11.11.2005р. по 02.04.2007р., суми 34 969,26 грн. -збитків від інфляції за період з листопада 2005р. по квітень 2007р., всього суми 84 840,47 грн.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
Правовідносини сторін виникли у 2003р. і продовжують існувати після 01.01.2004р., тому суд застосовує норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Згідно з ст.ст.161, 162 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на момент виникнення правовідносин між сторонами, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2004р., зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 214 ЦК УРСР, ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити за час прострочки три проценти річних від простроченної суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Із матеріалів справи слідує, що рішенням господарського суду Запорізької області від 20.12.2005р. у справі № 1/92 за позовом ВАТ “Державний ощадний банк України” до СПД ОСОБА_1., тобто між тими ж сторонами, встановлений факт порушення відповідачем зобов'язань за договором, на користь позивача стягнуто суму 224 999,39 грн. основного боргу, суму 17 451,63 грн. пені за період часу з 12.02.2005р. по 30.04.2005р. та з 01.09.2005р. по 20.12.2005р., суму 2 766,92 грн. 3% річних за період з 12.02.2005р. по 11.11.2005р., суму 6 779,58 грн. збитків від інфляції за період з 12.02.2005р. по 11.11.2005р.
Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань, а також те, що в силу ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, вимоги про стягнення на підставі ст.625 ЦК України суми 9 376 грн. грн. -3% річних за період з 11.11.2005р. по 02.04.2007р. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 34 969,26 грн. збитків з урахуванням індексу інфляції за період з листопада 2005р. по квітень 2007р.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Перевіривши розрахунок, суд знаходить, що позивачем невірно розрахований індекс інфляції в сумі 34 969,26 грн., оскільки в березні 2007р. індекс інфляції становив не 100,6%, а 100,2%. Тому з відповідача підлягає стягненню сума 34 804,32 грн. втрат від інфляції, яка визначена судом виходячи з розміру основного боргу та з урахуванням положень ст. 625 ЦК України.
Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення вартості майна в розмірі 40 495,21 грн. за період з 02.04.2006р. по 02.04.2007р.
Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що покупець сплачує продавцеві пеню за кожен день прострочки оплати вартості продажу сільськогосподарських машин в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми простроченої оплати вартості продажу.
Відповідно до п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність). Так, згідно з приписами ст.258 ЦК України спеціальна позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Приписами ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позивач звернувся до суду 03.07.2007р., однак нараховує пеню за порушення зобов'язання 31 серпня 2005р. Оскільки в силу ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають на наведених вище підставах. Суд також звертає увагу, що відповідно до рішення господарського суду у справі №1/92 суд також застосував ч.6 ст.232 ГК України. Зобов'язання по сплаті суми 225 000 грн. (як вказано в розрахунку позивача - 3 транш) повинно було виконано 31.08.2005р., тому саме з цього часу позивач мав право протягом 6 місяців нараховувати пеню.
На підставі викладеного, позовні вимоги в цілому задовольняються частково.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму 441 грн. 81 коп. витрат на державне мито та суму 61 грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (72141, Запорізька область, Приморський район, АДРЕСА_1, р/рНОМЕР_2 в Приморському відділенні ЗОД ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 313827, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”(01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г, рахунок №373920305 в ГОУ ВАТ “Ощадбанк”, МФО 300465, код ЄДРПОУ 00032129) суму 34 804 грн. 32 коп. втрат від інфляції, суму 9 376 грн. 3% річних, суму 441 грн. 81 коп. витрат на державне мито та суму 61 грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У частині стягнення 40 495 грн. 21 коп. пені, 164 грн. 94 коп. втрат від інфляції відмовити.
Суддя Л.П. Гандюкова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 18.10. 2007 р.