Справа № 2а-505/10/0408
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2010 року
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу у складі:
головуючого судді Міхеєвої В.Ю.
при секретарі Мельниченко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби роти ДПС м. Таврійськ, підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Херсонській області сержанта міліції Яіченка Андрія Олександровича про визнання дій посадової особи у винесенні постанови про адміністративне правопорушення та накладення штрафу незаконними,
В С Т А Н О В И В:
Від позивачки ОСОБА_1 21.07.2010 року до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу надійшов адміністративний позов до відповідача, у якому позивачка просить визнати дії посадової особи – інспектора дорожньо-патрульної служби роти ДПС м. Таврійськ, підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Херсонській області сержанта міліції Яіченка Андрія Олександровича по винесенню постанови ВТ № 145596 по справі про адміністративне правопорушення від 10.07.2010 р. неправомірними; скасувати зазначену постанову та закрити провадження по справі.
В обґрунтування позовних вимог, позивачка зазначила, що 10 липня 2010 року вона дійсно рухалась на автомобілі Хонда, д.н. НОМЕР_1, по автомобільній дорозі Одеса-Мелітополь у м. Таврійськ, не порушуючи при цьому Правил дорожнього руху України, та була зупинена інспектором ДАІ. Спочатку причина зупинки їй була невідома, і у ході бесіди із співробітником міліції вона дізналася, що, на думку інспектора ДАІ, вона нібито перетнула вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки. Позивачка зазначила, що відповідачем не було надано жодних доказів скоєння нею правопорушення. Незважаючи на це, відповідачем було складено протокол АН1 № 053915 та винесено постанову ВТ № 145596 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, про накладення на неї – ОСОБА_1, адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 340 гривень 00 копійок.
Позивачка вважає дії відповідача протиправними, оскільки при складанні протоколу та винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, він грубо порушив вимоги чинного законодавства України. А саме, при винесенні постанови була грубо порушена ст. 33 КУпАП, яка зобов’язує при накладенні стягнення враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують відповідальність. Інспектор ДПС проігнорував даний обов’язок, та не врахував будь-які фактичні дані, що мали б значення для винесення постанови про адміністративне правопорушення та накладення штрафу, та з невідомих для позивачки причин, виніс постанову про накладення на неї штрафу у максимально можливому розмірі, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, що, на думку позивачки, свідчить про упередженість відповідача у вирішенні справи та його необ’єктивність як службової особи.
Крім того, позивачка вважає, що було порушено процес провадження в справах про адміністративні правопорушення, а саме, інспектор додає до протоколу постанову ВТ № 145596 по справі про адміністративне правопорушення, яка виноситься на підставі цього ж протоколу. Отже це свідчить про те, що інспектор спочатку виніс зазначену постанову без розгляду справи, що порушує вимоги ст. 283 КУпАП, а лише потім склав відповідний протокол про адміністративне правопорушення.
Також, на думку позивачки, при винесенні постанови були грубо порушені її права, передбачені ст. 268 КУпАП, а саме, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи. Натомість, пояснень свідків, які нібито бачили момент порушення, позивачка не бачила, так як на її прохання ознайомитися з даними документами, інспектор їй відмовив. Таким чином, вона навіть не знає, хто саме є свідком та давав пояснення стосовно даної справи. Крім того, позивачка мала право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в області права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням. В усному порядку вона заявила, що має бажання скористатися допомогою фахівця у галузі права, і у зв’язку з цим просить перенести час розгляду справи. Дане клопотання позивачки інспектор просто проігнорував, нічого їй не повідомивши. Тому позивачка просить визнати дії відповідача по винесенню постанови по справі про адміністративне правопорушення неправомірними, скасувати зазначену постанову та закрити провадження по справі.
У судове засідання позивачка не з’явилась, надала письмову заяву, про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить розглянути справу за її відсутності.
Відповідач також не з’явився у судове засідання, про день та час розгляду справи сповіщений належним чином, причини своєї неявки суду не повідомив.
У зв’язку з чим, суд на підставі ч. 4 ст. 128 КАС України проводить розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних в ній доказів.
Дослідивши письмові докази, суд вважає, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно вимог ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам, як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року).
Реалізуючи свої повноваження в даній сфері, суб’єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно, на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд при вирішенні справи, відповідно до ст. 9 КАС України, перевіряє законність дій чи прийнятого рішення суб’єкта владних повноважень.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 24.06.1988 року (з наступними змінами та доповненнями) "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення" зазначає, що суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.
Судом встановлено, що 10.07.2010 року інспектором дорожньо-патрульної служби роти ДПС м. Таврійськ, підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Херсонській області сержантом міліції Яіченко Андрієм Олександровичем була винесена постанова серії ВТ № 145596 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивачка ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за ст. 122 ч. 1 КУпАП, і на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень (а.с. 16).
Зазначена постанова була винесена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії АН1 № 053915 від 10.07.2010 року (а.с. 15), складеного тією ж посадовою особою, з якого убачається, що позивачка у своїх письмових поясненнях по суті порушення зазначила, що не згодна з діями інспектора ДАІ.
Оскаржувана постанова перевірялась судом на предмет дотримання суб’єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо.
А також перевірялась відповідність складеного у відношенні позивачки ОСОБА_1 протоколу вимогам ст. 256 КУпАП, а саме в протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім’я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягується до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
За наявності у протоколі про адміністративне правопорушення пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, щодо незгоди із скоєнням правопорушення, суб’єкт владних повноважень повинен був, використовуючи свої повноваження, зібрати докази, які б підтвердили викладені обставини у протоколі про адміністративне правопорушення та спростували свідчення позивача, однак, таких доказів ні протокол, ні постанова не містять.
Згідно до ст. 71 ч. 2 КАС України в адміністративних справах про визнання протиправними рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Між тим, відповідач, отримавши адміністративний позов, не надав суду жодного доказу в обґрунтування правомірності своїх дій, та будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, до суду не з’явився, що свідчить про його небажання відстоювати свою позицію.
Відповідно до ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає оскарженню протягом 10 днів з моменту її винесення.
Як убачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії АН1 № 053915 від 10.07.2010 р., позивачка його отримала одразу після складання. Згідно постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ВТ № 145596 від 10.07.2010 р., її копію позивачці було надіслано рекомендованим листом за вих. № 2226 від 12.07.2010 р., а до суду позовна заява надійшла 21.07.2010 року, тобто, у встановлений законом строк.
На підставі викладеного, суд вважає, що постанова серії ВТ № 145596 від 10.07.2010 року про адміністративне правопорушення у відношенні позивачки ОСОБА_1 підлягає скасуванню, у зв’язку з недотриманням зазначених принципів правомірної адміністративної поведінки суб’єктом владних повноважень, та відсутністю у діях позивачки складу адміністративного правопорушення, та закриває провадження по справі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 3, 8, 11, 69, 70, 71, 86, 99, 158-163, 171-2 КАС України, ст.ст. 247, 288, 289, 293 КУпАП України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби роти ДПС м. Таврійськ підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Херсонській області сержанта міліції Яіченка Андрія Олександровича про визнання дій посадової особи у винесенні постанови про адміністративне правопорушення та накладення штрафу незаконними, задовольнити.
Визнати протиправними дії інспектора дорожньо-патрульної служби роти ДПС м. Таврійськ підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Херсонській області сержанта міліції Яіченка Андрія Олександровича щодо винесення постанови ВТ № 145596 по справі про адміністративне правопорушення від 10.07.2010 р. та притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Скасувати постанову серії ВТ № 145596 від 10.07.2010 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, винесену посадовою особою – інспектором дорожньо-патрульної служби роти ДПС м. Таврійськ підпорядкованої УДАІ ГУМВС України в Херсонській області сержантом міліції Яіченко Андрієм Олександровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Провадження по справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Міхеєва В.Ю.