Справа № 22ц-19814/2010 р.             Головуючий в 1 інстанції Гайдар А.В.

Категорія 26                         Доповідач Азевич В.Б.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2010 року         Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Зубової Л.М.,

суддів: Єлгазіної Л.П., Азевича В.Б.,

при секретарі Лєдовській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я на виробництві,

за апеляційною скаргою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області на рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 1 вересня 2010 року, -  

В С Т А Н О В И В:

У травні 2010 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду мотивуючу свої вимоги тим, що з 1978 року по 2001 рік він працював на підприємствах вугільної промисловості та отримав професійне захворювання - антрако-сілікатоз, що підтверджується актом розслідування від 13 вересня 2004 року. Висновком МСЕК від 22 вересня 2004 року йому вперше встановлено стійку втрати професійної працездатності 40% та третю групу інвалідності, безстроково.

Рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 1 вересня 2010 року позов задоволено частково, на користь позивача з відділення виконавчої дирекції Фонду стягнуто на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

На дане рішення відділення виконавчої дирекції Фонду подало апеляційну скаргу.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду, та ухвалити  нове - про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.  

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилається на те, що Законом України від 23.02.2007 р. №717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» абзац 4 статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей) викладено у новій редакції, п. п “е” п.1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 4 ст. 34 виключено.

На думку апелянта, відповідно до ст. ст. 5, 6 Закону України «По охорону праці» та ст. 237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівникові є обов’язком роботодавця.

Також відповідач вважає, що встановлення МСЕК втрати працездатності є лише підставою для виплати витрат на соціальну та медичну допомогу. Проте факт завдання моральної шкоди можливо встановити лише на підставі відповідного висновку МСЕК про стрес, який зазнав потерпілий у зв’язку з ушкодженням здоров’я на виробництві, тому позивач повинен був довести цю обставину.  

Представник відповідача Некіпілов М.А. підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач, повідомлений про час та місце розгляду справи, не з’явився.  

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв’язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок трудового каліцтва, регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999р. (надалі Закон № 1105-XIV )

Судом першої інстанції по справі встановлено, що згідно акту розслідування від 13 вересня 2004 року позивач отримав професійне захворювання - антрако-сілікатоз.

Висновком МСЕК від 22 вересня 2004 року йому вперше встановлено стійку втрати професійної працездатності 40% та третю групу інвалідності, безстроково.

Тобто суд обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачу внаслідок ушкодження здоров’я заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, які позивач поніс у зв’язку з цим.

Даний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України, та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп/2004 згідно з яким моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він поніс у зв’язку з каліцтвом. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров’я тощо.  

Виходячи з наведеного, апеляційний суд не може погодитися з доводами Фонду   щодо не доведення позивачем факту завдання йому ушкодженням здоров’я моральної шкоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлена стійка втрата професійної працездатності, в зв’язку з чим суд обґрунтовано застосував положення ст. 21 та ст. 34 Закону № 1105-XIV та дійшов висновку про наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров’я на виробництві, і стягнув на її відшкодування з відповідача грошову компенсацію.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги відповідача не обґрунтовані і не спростовують висновків суду.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував характер каліцтва, ступень втрати професійної працездатності, стан здоров’я позивача, глибину фізичних і моральних страждань, та стягнув грошову компенсацію у розмірі 10 000 грн.

Враховуючи конкретні обставини справи, апеляційний суд вважає можливим погодитися з розміром компенсації моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції.

При встановлені зазначених фактів і постановлені рішення судом першої інстанції не порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права, тому підстави для скасування рішення суду відсутні.

Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303 ч.1., 308 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вугледар Донецької області відхилити.

Рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 1 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:                     Судді: