ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 жовтня 2010 р.                                                                                    № К30/130-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоКравчука Г.А.,

суддів:Мачульського Г.М., Кривди Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба –Казначеївка"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 р.

у справі№ К30/130-08

господарського судуДніпропетровської області

за позовомОСОБА_4

до1) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба –Казначеївка",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Агродніпро –інвест",

3) Магдалинівська районна державна адміністрація,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:1) Компанія "RUSTONE HOLDING LTD" (Рістон Холдінгс Лтд),

2) ОСОБА_5,

3) ОСОБА_6,

4) ОСОБА_7,

5) ОСОБА_8,

6) ОСОБА_9,

7) ОСОБА_10

провизнання недійсними рішень загальних зборів № 1/08 від 19.02.2008 р. та

змін до статуту в новій редакції, скасування державної реєстрації змін до статуту

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:ОСОБА_4;

відповідача-1:Овсяникова Є.Д., дов. № б/н від 01.09.2009 р.;

відповідача-2:— не з'явились;

відповідача-3:— не з'явились;

третьої особи-1:— не з'явились;

третьої особи-2:— не з'явились;

третьої особи-3:— не з'явились;

третьої особи-4:ОСОБА_7;

третьої особи-5:ОСОБА_8;

третьої особи-6:— не з'явились;

третьої особи-7:ОСОБА_10;

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2008 р. ОСОБА_4 (далі –ОСОБА_4) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій, з урахуванням заяви  про уточнення позовних вимог, поданою 29.10.2008 р. (т. 1, а. с. 44), просила:

– визнати незаконними, такими, що суперечать вимогам ст. ст. 51, 52, 53 Закону України "Про господарські товариства" та частині шостій ст. 144, ст. 147 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба-Казначеївка" (далі –Товариство-1) № 1/08 від 19.02.2008 р. про прийняття до числа  учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Агродніпро-інвест" (далі –Товариство-2) з статутним внеском 213 300,00 грн., про затвердження нового розподілу часток в статутному капіталі з визначенням частки Товариства-2 у розмірі 90% загальної суми статутного капіталу, про введення нової посади генерального директора та про затвердження статуту в новій редакції;

– визнати недійсними та скасувати зміни до статуту Товариства-1 в новій редакції від 19.02.2008 року;

– скасувати державну реєстрацію змін до статуту Товариства-1 в новій редакції від 19.02.2008 р., проведену 26.02.2008 р.;

– визнати незаконним набуття Товариством-2 статусу учасника Товариства-1 з часткою в його статутному капіталі 90%.

Позовні вимоги ОСОБА_4 обґрунтовувала тим, що оспорювані рішення загальних зборів учасників Товариства-1 суперечать нормам Цивільного кодексу України та Закону України "Про господарські товариства".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2010 р. (суддя Євстигнєва Н.М.) у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення мотивовано необґрунтованістю позовних вимог ОСОБА_4, зокрема, відсутністю обставин, які у відповідності до вимог законодавства України є підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства-1.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 р. (колегія суддів: Головко В.Г., Логвиненко А.О., Стрелець Т.Г.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2010 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено, а саме: визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства-1 від 19.02.2008 р. щодо прийняття Товариства-2 до складу учасників Товариства-1 із статутним внеском 213 300,00 грн. та затвердження нового розподілу часток в уставному фонді Товариства-1 з визначенням частки Товариства-2 у розмірі 90% статутного капіталу, введення нової посади –генеральний директор Товариства-1 та затвердження статуту Товариства-1 в новій редакції, а також визнано недійсними зміни до статуту Товариства-1 в новій редакції від 19.02.2008 р.

Постанова мотивована тим, що:

– учасники Товариства-1 не внесли у повному обсязі вклади до його статутного капіталу, а відтак, виходячи зі ст. 144 Цивільного кодексу України та ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" та статуту Товариства-1, не мали права приймати рішення про збільшення цього капіталу, при цьому ОСОБА_4, виходячи з ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", мала право відчужувати свою частку іншим особам виключно у розмірі, у якому її було сплачено;

– ОСОБА_4 на момент проведення 19.02.2008 р. загальних зборів учасників Товариства-1 займала посаду директора Товариства-1, а відтак була головою цих зборів всупереч ст. 62 Закону України "Про господарські товариства".

Товариство-1 звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 р. скасувати та залишити в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2010 р. Викладені у відзиві вимоги Товариство-1 обґрунтовує тим, що апеляційний господарський суд при прийнятті постанови, яка оскаржується, порушив ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, не застосував ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", ст. 108 Цивільного кодексу України, неправильно застосував ст. 144 Цивільного кодексу України, ст. 53 Закону України "Про господарські товариства".

Крім того, Товариство-1 звернулось до Вищого господарського суду України з додатковими поясненнями, у яких, зокрема, зазначило, що 14.03.2008 р. видало своїм учасникам свідоцтва про сплату ними внесків до статутного капіталу, які свідчать про те, що станом на 01.01.2008 р. частки учасників у статутному капіталі були сплачені у повному обсязі. Копії відповідних свідоцтв додано до пояснень.

ОСОБА_4 скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та надіслала до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Товариства-1, у якому просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 р. –без змін. Викладені у відзиві вимоги ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що доводи Товариства-1, наведені у касаційній скарзі, є безпідставними, а оскаржувана постанова –законною.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзивів на касаційну скаргу Товариства-1 до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

За розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 11.10.2010 р. розгляд касаційної скарги здійснюється Вищим господарським судом України у складі колегії суддів: Кравчука Г.А. –головуючого, суддів Мачульського Г.М. та Кривди Д.С.

У судовому засіданні 13.10.2010 р. оголошувалась перерва до 20.10.2010 р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства-1 підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно з частиною шостою ст. 144 Цивільного кодексу України збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Відповідно до частини шостої ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускається після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, господарський суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що учасники Товариства-1 на момент проведення загальних зборів від 19.02.2008 р. не внесли у повному обсязі вклади до статутного капіталу вказаного товариства, оскільки у матеріалах справи відсутні відповідні докази, а відтак, виходячи зі ст. 144 Цивільного кодексу України та ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" та статуту Товариства-1, не мали права приймати рішення про збільшення цього капіталу.

Між тим, вказаний висновок зроблено з порушенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частиною другою ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи: дані про розмір статутного фонду (статутного або складеного капіталу), у тому числі частки кожного із засновників (учасників), а також розмір сплаченого статутного фонду (статутного або складеного капіталу) на дату проведення державної реєстрації та дата закінчення його формування.

З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців вбачається, що станом на 13.02.2008 р., тобто, до моменту проведення загальних зборів учасників Товариства-1 та прийняття на них рішення про збільшення статутного капіталу Товариства-1, яке стосується предмету спору у даній справі, статутний фонд Товариства-1 було сформовано (т. 1, а. с. 75 –77).

Відповідно до частини першої ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що на момент проведення загальних зборів учасників Товариства-1 та прийняття на них рішення про збільшення статутного капіталу Товариства-1, яке оспорюється, останній було сформовано.

Вказане не було враховано апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови.

Посилання господарського суду другої інстанції при вирішенні спору у якості ще однієї підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 на частину четверту ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", якою передбачено, що частка учасника товариства з обмеженою відповідальністю може бути відчужена до повної її сплати лише в тій частині, в якій її уже сплачено, є безпідставним, оскільки, по-перше, як зазначалось вище, статутний фонд Товариства-1 на момент прийняття рішень загальних зборів учасників Товариства-1 від 19.02.2008 р. було сформовано, а по-друге, ОСОБА_4 внаслідок прийняття цих рішень не здійснювала відчуження своєї частки у статутному фонді Товариства-1 на користь іншої особи.

Визнаючи недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства-1, які оспорюються, апеляційний господарський суд посилався також на те, що ОСОБА_4 на момент проведення відповідних зборів займала посаду директора Товариства-1, а відтак була головою цих зборів всупереч ст. 62 Закону України "Про господарські товариства".

Дійсно, частиною шостою ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції прийшов до правильного висновку, що під час прийняття рішень загальних зборів учасників Товариства-1 від 19.02.2008 р. мало місце порушення вказаної норми Закону України "Про господарські товариства".

Між тим, господарським судом другої інстанції не було враховано, що не всі порушення законодавства України, допущені під час, зокрема, проведення загальних зборів учасників господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів учасників господарського Товариства-1, які оспорюються, у зв'язку з порушенням частини шостої ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" апеляційному господарському суду необхідно було оцінити, наскільки це порушення могло вплинути на прийняття відповідних рішень.

Про вказане зазначено і у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів".

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що Дніпропетровським апеляційним господарським судом не встановлено та матеріали справи не містять доказів, що порушення частини шостої ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" під час проведення 19.02.2008 р. загальних зборів учасників Товариства-1 вплинуло на прийняття цими зборами рішень, а відтак це порушення не може бути підставою для скасування таких рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що посилання апеляційного господарського суду в оскаржуваній постанові на ст. ст. 52, 53, 62 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 144 Цивільного кодексу України як на підстави визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства-1, які оспорюються, є необґрунтованими.

При цьому ні господарським судом другої інстанції, ні господарським судом першої інстанції не було встановлено будь-яких інших обставин, які б у відповідності до вимог законодавства України, зокрема, Закону України "Про господарські товариства", є підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства-1 від 19.02.2008 р..

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що Дніпропетровський апеляційний господарський суд безпідставно скасував рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2010 р. та прийняв нове рішення, яким визнав недійними рішення загальних зборів учасників Товариства-1 від 19.02.2008 р., а у зв'язку з чим також безпідставно визнав недійсними зміни до статуту Товариства-1 в новій редакції від 19.02.2008 р.

Частиною першою ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Беручи до уваги зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 р. підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме –ст. ст. 17 та 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", ст. 144 Цивільного кодексу України, ст. 52 та 53 Закону України "Про господарські товариства".

При цьому рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2010 р. має бути залишено в силі як таке, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба –Казначеївка" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 р. у справі № К30/130-08 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2010 р. у справі № К30/130-08 залишити в силі.

Головуючий суддя                                                                        Г.А. Кравчук

Суддя                                                                                  Г.М. Мачульський

Суддя                                                                                  Д.С. Кривда