Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.
Суддя-доповідач - Блохін А.А.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2010 року справа №2а-9320/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів: Колеснік Г.А., Ястребової Л.В., при секретарі Агейченковій К.О., за участю представника позивача - Литвиненко В.І., представника відповідача - Сніменко О.І. розглянула у відкритому судовому засідання апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року у справі № 2а-9320/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Мега - Ресурс» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.04.2010 року № 0000421701/0/14758/10/17-113,-
В С Т А Н О В И Л А:
15 квітня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.04.2010 року № 0000421701/0/14758/10/17-113.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року у справі № 2а-9320/10/0570 позов задоволено.
Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача, у судовому засіданні, доводи апеляційної скарги підтримав, просив останню задовольнити, проти чого заперечував представник позивача, який вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не обґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено наступне.
Закрите акціонерне товариство «МЕГА-РЕСУРС», згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області, є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 19.02.2002 року (а.с.6).
Відповідач - Державна податкова інспекція м. Краматорська, є суб'єктом владних повноважень.
22.03.2010 року Державна податкова інспекція м. Краматорська провела планову невиїзну перевірку Закритого акціонерного товариства «МЕГА-РЕСУРС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року.
За наслідками проведеної перевірки 22.03.2010 року складено акт № 519/23-2-30791770 (а.с.13-18).
Згідно висновків вказаного акту, зокрема, встановлено порушення пп. 4.2.9 п.4.2 ст.4 , пп. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (а.с.17).
02.04.2010 року Державною податковою інспекцією м. Краматорська прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000421701/0/14758/10/17-113 (а.с.8).
Згідно вказаного спірного податкового повідомлення - рішення позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 4 617,99 гривень, у тому числі за основним платежем 1 539,33 гривень, за штрафними фінансовими санкціями 3 078,66 гривень.
Правовою підставою прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення зазначено п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем у спірному податковому повідомлені рішенні помилково зазначено посилання на акт перевірки від 22.09.2010р. № 519/23-2-30791770 замість посилання на акт перевірки від 22.03.2010р. № 519/23-2-30791770.
Проте, зазначена обставина свідчить тільки про допущення посадовими особами податкового органу описки у спірному податковому повідомленні - рішенні № 0000421701/0/14758/10/17-113 від 02.04.2010 року і ніяким чином не впливає на зміст та обсяг прав і обов'язків позивача у податкових правовідносинах.
Відповідно до п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон № 889-IV) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються: дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді: суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом.
Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону Закон № 889-IV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Із акту перевірки вбачається, що на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, при перевірці авансових звітів за березень 2009 року (авансові звіти від 26.03.09 року б/н на суму 8 130,00 гривень, від 26.03.09 року б/н на суму 2 132,00 гривень) було встановлено відшкодування працівникам підприємства ОСОБА_5 (НОМЕР_1) та ОСОБА_6 (НОМЕР_2) грошових коштів за страхові платежі по договорам добровільного страхування за власні автомобілі на загальну суму 10 262,20 гривень на підставі квитанцій до прибуткових ордерів від 23.03.2009 № 2322, від 23.03.09 № 2321.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між підприємством ЗАТ «Мега-ресурс» та працівником підприємства ОСОБА_5 було укладено договір оренди автомобілю Тоуоtа від 30.11.2008 року № 523175 згідно до якого ОСОБА_5 виступає як наймодавець, а ЗАТ «Мега-ресурс» як наймач. Вказаний договір посвідчено нотаріально (а.с.38). Згідно п. 3 вказаного договору наймодавець (ОСОБА_5) зобов'язується застрахувати транспортний засіб за рахунок наймача (ЗАТ «Мега-ресурс»).
Крім того матеріалами справи підтверджується укладання ЗАТ «Мега - ресурс» із працівником підприємства ОСОБА_6 договору оренди автомобілю ВАЗ 211540-12-20 від 13.06.2008 року № 005288, згідно до якого ОСОБА_6 виступає як наймодавець, а ЗАТ «Мега-ресурс» як наймач. Вказаний договір посвідчено нотаріально (а.с.36). Згідно п. 3 вказаного договору наймодавець (ОСОБА_6.) зобов'язується застрахувати транспортний засіб за рахунок наймача (ЗАТ «Мега-ресурс») (а.с.36-37).
На виконання положень п. 3 Договорів оренди автомобілів, громадянином ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування (КАСКО) автомобілю Тоуоtа від 20.03.2009 року № 185879 та громадянином ОСОБА_6 був укладений договір добровільного страхування (КАСКО) автомобілю ВАЗ 211540-12-20 від 20.03.2009 року № 185880.
Сторонами не оспорюється факт перебування громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у трудових відносинах із підприємством.
Сторонами не оспорюється також і факт відшкодування громадянам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 коштів сплачених ними за договорами добровільного страхування (КАСКО).
Спірною обставиною у справі є отримання громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які перебувають у трудових відносинах з позивачем, - додаткових благ у якості відшкодування ним коштів сплачених ними за договорами добровільного страхування (КАСКО).
Відповідно до п.1.1 ст. 1 Закону Закон № 889-IV додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільний прав та обов'язків. Згідно ч. 1 ст. 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби. Частиною другою ст. 799 ЦК України визначено, що договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вищевказані договори оренди є цивільно-правовими угодами, у розумінні Цивільного кодексу України та приписів п. 1.1 ст. 1 Закону Закон № 889-IV, отже станом на час укладання договорів страхування (20.03.2009 року) діяли цивільно-правові угоди (договори) укладені між наймодавцями, - вищевказаними робітниками підприємства та позивачем.
Тому в даних спірних правовідносинах компенсація витрат працівникам підприємства за договорами транспортних засобів не є отримання ними додаткових благ, а тому немає підстав для до нарахування податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для
прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що висновок відповідача щодо виявлених порушень в ході перевірки позивача суперечить нормам податкового законодавства.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приймає висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині визнання спірного податкового повідомлення-рішення недійсним, та відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій відповідача протиправними при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, через відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги у цій частині.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську – залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 червня 2010 року у справі № 2а-9320/10/0570 за позовом Закритого акціонерного товариства «Мега - Ресурс» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.04.2010 року № 0000421701/0/14758/10/17-113 – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.
Головуючий А.А. Блохін
Судді : Г.А. Колеснік
Л.В. Ястребова