Судове рішення #11539643

Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - Блохін А.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2010 року           справа №2а-31039/08/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

 Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Блохіна А.А., суддів:  Дяченко С.П., Попова В.В., при секретарі судового засідання Задоєнку О.В. за участю представника позивача Романіка О.О.,розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3   на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року у справі № 2а-31039/08/0570 за позовом Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А:

        12 листопада 2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом  до   суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

         Постановою  Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року у справі № 2а-31039/08/0570 позов задоволено у повному обсязі.

         Не погодившись з таким судовим рішенням відповідач  подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

        Представник Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції заперечував проти апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Відповідач  про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, проте правом бути присутніми на судовому розгляді не скористався.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника  Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.   

        Апеляційним судом встановлено наступне.

        Відповідно до ст. 2 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII   «Про державну податкову службу в Україні» ( далі Закон №509-XII) завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

        Відповідно до п.11 ст. 10 Закону №509-XII Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції, зокрема, подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

           Таким чином, позивач Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція є суб’єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України від 4 грудня 1990 року «Про державну податкову службу в Україні» повноваження.

        Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності-фізична особа рішенням виконавчого комітету Шахтарської міської ради 23.04.2007 року, що підтверджується довідкою ЄДРПОУ (а.с.4), перебуває на податковому обліку у Шахтарській об’єднаній державній податковій інспекції (а.с. 5).

        ОСОБА_3 були подані до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції декларації про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 2005 рік № 27409 від 15.03.2006 року (а.с. 20-21) та з 1 січня по 31 грудня 2006 рік № 1331 від 2 квітня 2007 року (а.с. 25-26), в яких не було визначено суму податку з доходів фізичних осіб.

        На підставі вказаних декларацій податковим органом зроблено перерахунок податку (а.с. 19, 24) та податковими повідомленнями-рішеннями від 22.06.2006 року № 0002371741/2/1501 на суму 8417,63 грн. (а.с. 18), від 16.04.2007 року № 0000831741/0/524 на суму 10721,62 грн. (а.с. 23) визначені податкові зобов’язання в загальному розмірі 19139,25 грн.

        Також відповідачем до податкового органу була подана уточнююча декларація про доходи, одержані з 24.04.2007 року по 30.06.2007 року, в якій ОСОБА_3 не було визначено суму податку з доходів фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності (а.с. 30), у зв’язку з чим Шахтарською об’єднаною державною податковою інспекцією зроблено перерахунок податку та податковим повідомленням рішенням від 27.09.2007 року № 0003421741/0 на суму 5287,50 грн. (а.с. 28).

        При цьому, за правилами п.7.1 ст.7 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі Закон № 889-IV) ставка податку становить 15відсотків  від  об'єкта оподаткування,  крім  випадків,  визначених у пунктах 7.2-7.4 цієї статті.

        Підпунктом 22.3 пункту 22 статті 22 Закону № 889-IV передбачено, що, починаючи з 1 січня 2004 року та до 31 грудня 2006 року ставка оподаткування, визначена пунктом 7.1 статті 7 цього Закону, встановлюється на рівні 13 відсотків від об'єкта оподаткування.

        Таким чином, податковим органом було нараховано ОСОБА_3 податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності за 2005 рік та 2006 рік за ставкою 13 відсотків в сумі 19139,25 грн., у 2007 році-15 відсотків 5287,50 грн. на загальну суму 2426,75 грн.

        Вказані податкові повідомлення-рішення були отримані відповідачем та оскаржені у адміністративному порядку.  Відповідно до рішення Державної податкової адміністрації у Донецькій області, податкові повідомлення-рішення залишено без змін, скаргу без задоволення. В судовому порядку рішення податкового органу відповідачем оскаржені не були, тому вважаються узгодженими.

        Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.12.2000 № 2181 -III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181–III) податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

       Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;

       Платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

        Таким чином, податковий борг може існувати у разі, коли існує податкове зобов’язання, статус якого визначається відповідним законом щодо відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).

        Так, згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону № 889-IV загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

        Відповідно до ст. 67 Конституції України  кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

         Згідно п. 3 ч. 1 ст. 9  Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування» (далі Закон   № 1251-XII) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і  зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

         Згідно із п.1.9 ст. 1. Закону № 889-IV,  у редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин, незалежна професійна діяльність - це діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи.

          Відповідно до п.1.3 вказаного Закону доходом з джерелом його походження з України визнається будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь щодо здійснення будь-яких видів діяльності на території України, зокрема, доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.

        Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181–III податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

        Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 зазначеного Закону, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

        Згідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181–III, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги. Так, податковим органом була направлена на адресу відповідача перша податкова вимога від 17.07.2007 року № 1/107 та друга податкова вимога від 25.09.2008 року № 2/95, які були направлені відповідачу поштою та отримані ОСОБА_3 особисто.

         У відповідності до п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону  № 2181–III,  активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

         Колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача щодо сплати ним єдиного податку, оскільки Шахтарською об’єднаною державною інспекцією було відмовлено у видачі свідоцтва на сплату єдиного податку у зв’язку із наявністю заборгованості з податкового зобов’язання.

         Цей факт також встановлений рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 червня 2009 року, яке набрало законної сили, відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2009 року, тому не підлягає доказуванню.

         Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини

        Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

        Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, про задоволення позову Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.    

       Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для скасування постанови не має,  у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача  не підлягає задоволенню.

         Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

                 Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3   – залишити без задоволення.

                 Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2010 року у справі № 2а-31039/08/0570  за позовом Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 про стягнення заборгованості – залишити без змін.

Ухвала прийнята колегією суддів у нарадчій кімнаті. Вступна та резолютивна частини ухвали  проголошені в судовому засіданні  12.08.2010 року.

         Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі.

Ухвала складена у повному обсязі 13.08.2010 року.

         Головуючий :                                                                                    А.А. Блохін

                      

         Судді:                                                                                            С.П. Дяченко

                                                                                                         В.В. Попов

    

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація