Справа №  2-846/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

17 серпня 2010 року Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої – судді: Шитченко Н.В.,

при секретарі:  Борисенко О.І.,

з участю позивача – ОСОБА_1,

    відповідача ОСОБА_2,

    представника третьої особи – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_4 разом з ним, передавши йому на виховання, мотивуючи свої вимоги тим, що дитина обрала місце мешкання разом з батьком, оскільки відповідачка не може належно виконувати батьківські обов’язки відносно неї.  

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

    Відповідач проти задоволення позову не заперечувала, пояснюючи, що цілком згодна з тим, щоб син мешкав разом з батьком.

    Представник органу опіки і піклування Гончарівської селищної ради просив позов задовольнити, пояснюючи свою позицію тим, що позивач має постійне місце проживання і стабільний заробіток.        

    Опитаний на предмет спору ОСОБА_4 розповів, що йому виповнилось повних 14 років в січні 2010 року, він мешкає разом з батьками за адресою: АДРЕСА_1, Чернігівського району та області, і однаково любить їх обох, але бажає залишитися жити з позивачем, оскільки до нього має більшу особисту прихильність. Фізичного насильства до нього мати не застосовувала, спиртними напоями вона не зловживає. Рішення мешкати з батьком прийняв самостійно.

    Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

    Як встановлено по справі, позивач і відповідач перебували у шлюбі, який рішенням Чернігівського районного суду розірвано 7 липня 2010 року. Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на час розгляду справи мешкає разом з обома батьками за адресою: АДРЕСА_1, Чернігівського району та області.

    Відповідно до ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо батько та мати, які проживають окремо, не дійдуть згоди щодо того, з ким буде проживати малолітня дитина, спір між ними вирішується судом. При вирішенні такого спору суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Разом з тим, ОСОБА_4 на час розгляду даної цивільної справи не має статусу малолітньої дитини, оскільки йому виповнилось 14 років. При цьому, і позивач, і відповідач проживають спільно з сином і, згідно пояснень відповідача по справі, спору з приводу місця проживання дитини не мають. Неодноразово опитана на предмет спору ОСОБА_2 пояснювала, що не заперечує з приводу того, щоб син проживав з позивачем, а також з приводу того, щоб визначити місце їх проживання за адресою: АДРЕСА_1, Чернігівського району та області, тобто, за тією ж адресою, за якою колишнє подружжя мешкає зараз.

При цьому, звертаючись до суду, з даним позовом, ОСОБА_1 взагалі не послався на норму матеріального права, яка регулює спірні відносини, і яка дозволяла б суду вирішувати спір про місце проживання неповнолітньої дитини у випадку, якщо батьки мешкають спільно.

За положеннями ч. 2 ст. 29 Цивільного кодексу України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.  Наведене узгоджуються з ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України, відповідно до якої у випадку, якщо батьки живуть окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Суду не надано доказів на підтвердження того, що неповнолітньому ОСОБА_4 чиняться будь-ким з батьків перешкоди у визначенні місця проживання.

Суд виходить також з того, що стороною позивача не підтверджено доводи позову про те, що відповідач має схильність до зловживання спиртними напоями, погрожувала забрати дитину, є грубою і емоційно неврівноваженою. Опитаний неповнолітній ОСОБА_4 пояснював, що однаково любить обох батьків, і з приводу поведінки матері будь-яких негативних висловлювань не здійснив, повідомивши, що вона обізнана про його навчання, стан здоров’я та побутові проблеми.

    Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги є передчасними, оскільки поясненнями сторін, що підтверджені відповідними доказами, встановлено, що позивач і відповідач мешкають спільно, спору про місце проживання дитини не мають, у визначенні останнього сину не перешкоджають. У випадку, якщо викладені обставини зміняться, сторони, в тому числі неповнолітній ОСОБА_4, не позбавлені в майбутньому можливості звернутись до суду з відповідним позовом в залежності від суті спору.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст. 29 Цивільного кодексу України, ст.ст. 150, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Суддя                                                                                                              Н.В. Шитченко