ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" жовтня 2010 р.Справа № 20/56-10-2140
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді В.Б. Туренко
суддів Л.І. Бандури, Л.В. Поліщук
при секретарі судового засідання: Довбиш О.О.
за участю представників сторін:
від позивача –Коноваленко І.М.
від відповідача –Сорокін К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансиберіятранзит-Паром”
на рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2010 р
у справі № 20/56-10-2140
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Октябрьский”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Трансиберіятранзит-Паром”
про стягнення 179039,28 грн.
ВСТАНОВИВ:
В травні 2010 р. ВАТ „Октябрьский” на підставі ст.ст. 1212, 1213, 1214 ЦК України звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ „Трансиберіятранзит-Паром” помилково перерахованих грошових коштів у розмірі 173852,00 грн. та 3% річних в сумі 5187,28 грн., а також просило відшкодувати витрати по держмиту –1790 грн., витрати на ІТЗ судового процесу –236 грн. та витрати на правову допомогу –20000 грн. (а.с.2-4).
Письмові заперечення відповідача на позов в матеріалах справи відсутні.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.08.2010 р. (суддя Щавинська Ю.М.) позовні вимоги задоволені у повному обсязі, за виключенням стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн. Рішення мотивовано доведеністю та обгрунтованістю заявлених вимог (а.с.61-63).
Не погодившись з даним рішенням, ТОВ „Трансиберіятранзит-Паром” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати та відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, на порушення судом норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу ВАТ „Октябрьский” зазначило про безпідставнісь доводів скаржника, просило рішення суду залишити без змін.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного:
08.04.2009 р. ТОВ „Трансиберіятранзит-Паром” пред’явило ВАТ „Октябрьский” для оплати рахунок №52 на суму 173852,00 грн., у якому вказано призначення платежу –комплекс транспортно-експедиційних послуг, вантаж –коньячний спирт. Будь-які посилання на договір рахунок не містить (а.с.26).
Платіжним дорученням №87 від 08.04.2009 р. позивач перерахував відповідачу означену суму як передплату за послуги, згідно рахунку № 52 від 08.04.2009 р. (а.с.32).
ВАТ „Октябрьский”, вважаючи таке перерахування помилковим, та враховуючи, що грошові кошти отримані ТОВ „Трансиберіятранзит-Паром” не були повернуті, а відтак є безпідставно набутими, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення цих коштів із нарахуванням 3% річних.
У відповідності до ч.1, 2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Вказана норма визначає загальні положення про зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Набуття або збереження майна в будь-якому випадку має бути безпідставним. Безпідставність полягає в тому, що придбання або збереження майна відбувається без правових підстав, встановлених не тільки законом або договором, а й адміністративним актом та одностороннім правочином.
Відповідно до ч.2 ст.1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи відповідач у судові засідання місцевого господарського суду 09.06.2010 р., 25.06.2010 р., 11.08.2010 р. не з’являвся, заперечення на позов та докази в їх обґрунтування не надавав, у зв’язку з чим суд першої інстанції, оцінивши докази надані позивачем, врахувавши вищенаведені законодавчі норми, прийняв рішення про задоволення заявлених вимог.
Оскаржуючи зазначене рішення, відповідач послався на те, що отримані ним грошові кошти в сумі 173852,00 грн. не є безпідставно набутими, оскільки між сторонами 08.04.2009 р. укладено договір доручення №42 на виконання транспортно-експедиційних послуг зовнішньоторгових вантажів, 30.04.2009 р. сторони підписали акт виконаних послуг за квітень 2009 р., згідно якого загальна вартість комплексу транспортно-експедиційних послуг склала 173852,00 грн., відповідачем видана податкова накладна №131 від 30.04.2009 р. (а.с.73-78).
Надаючи суду апеляційної інстанції ці додаткові докази скаржник обґрунтував неможливість їх подання місцевому господарському суду тією причиною, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Однак, судова колегія вважає такі доводи надуманими, оскільки матеріали справи містять повідомлення про вручення поштових відправлень, які надсилались судом відповідачу –ТОВ „Трансиберіятранзит-Паром” за адресою: АДРЕСА_1 На цих поштових відправленнях значиться, що отримані вони особисто ОСОБА_1 (а.с.34, 47, 48). Відповідно до довідки Відділу статистики в м.Іллічівську місцезнаходження ТОВ „Трансиберіятранзит-Паром” є м.Іллічівськ, вул.Данченко, 19, кв.67 (а.с.80). Така ж сама адреса товариства зазначена і в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.79).
Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Враховуючи, що відповідач належним чином був повідомлений про розгляд справи, однак не скористався своїм правом на захист, з власної вини не надав вищенаведені докази місцевому господарському суду при вирішенні спору, тому судова колегія не приймає ці докази до уваги в межах перегляду рішення по даній справі.
Одночасно слід зазначити, що відповідач не позбавлений права в окремому судовому порядку вирішити питання щодо розрахунків за транспортно-експедиційні послуги, довівши фактичне виконання цих послуг.
За наведених обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що помилково перераховані позивачем кошти є безпідставно набутими відповідачем, оскільки на дату їх перерахування боргу не існувало, а фактичне надання транспортно-експедиційних послуг в квітні 2009 р. господарським судом не встановлено в межах даної справи, у звязку з чим суд обґрунтовано стягнув зазначені кошти з останнього із нараховуванням процентів за їх користування. Правомірним є висновок суду і в частині відмови у задоволенні вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу, так як ґрунтується він на доказах, що містяться в матеріалах справи, відповідає чинному законодавству і не оспорюється позивачем.
З урахуванням вищевикладеного, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2010 р. у справі №20/56-10-2140 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук
Повний текст постанови підписано 19.10.2010 р.