Справа № 2-617/10                                                                            

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

31 серпня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді  Нізік О.В.

при секретарі – Калініченко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні гаражем та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

27 квітня 2009 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд усунути перешкоди у користуванні належним йому гаражем, який зазначено у технічному паспорті на домоволодіння АДРЕСА_1 під літ. М, шляхом зобов’язання відповідачів звільнити вхід до нього та не чинити йому перешкоди в користуванні своєю власністю, стягнути з відповідачів солідарно на його користь компенсацію за нанесену моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. В обґрунтування позову позивач вказав на те, що йому на праві приватної власності належить 31/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 29.09.1980 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Саплахіді К.Г. В 2006 році за свої кошти він самовільно збудував гараж, зазначений в технічному паспорті під літ. М, в 2007 році зазначений гараж було виключено з числа самовільних побудов на підставі рішення Красногвардійської у місті Дніпропетровську ради № 33/5 від 26.01.2007 року. 26.10.2008 року відповідачі заблокували вхід до гаражу літ «М», та вчинили по відношенню до нього протиправні дії, у зв’язку з чим він був вимушений звернутися до правоохоронних органів. Він не одноразово звертався до відповідачів з вимогами про усунення перешкод в користуванні гаражем, однак його зусилля виявилися безрезультатними, у зв’язку з чим він вимушений звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов у повному обсязі. Суду пояснив, що згідно договору купівлі-продажу йому належить 31/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, ОСОБА_2 проживає разом зі своїми батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та на підставі рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 30 липня 2007 року володіє 62/300 частин домоволодіння АДРЕСА_1. В жовтні 2008 року відповідачі заблокували вхід до його гаражу, і чинять перешкоди в його користуванні. На всі прохання та умовляння вирішити питання мирним шляхом, відповідачі не реагують, та кожного разу влаштовують сварки та бійки, свідками яких були сусіди. Він неодноразово викликав міліцію, котра попереджала відповідачів про неможливість такої поведінки.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, суду пояснила, що перешкод в користуванні гаражем, що належним позивачу, не чинить, оскільки вважає, що позивачеві не має належати два гаражі, так як у неї взагалі жодного гаражу не має. Рішення Виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради від 26 січня 2007 року про узаконення тамбура літ а4-1, сараю літ Л, та гаражу літ М по АДРЕСА_1 в судовому порядку не оскаржувала.

Відповідач ОСОБА_4, який є представником відповідачок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (за їх усною заявою у судовому засіданні, до набрання законної сили Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» та внесення відповідних змін до ЦПК України) у судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, суду пояснив, що перешкод в користуванні гаражем належним позивачу не чинить, вважає, що позивач не має права на гараж, оскільки придбав його шахрайським шляхом, однак рішення Виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради від 26 січня 2007 року про узаконення позивачем тамбура літ а4-1, сараю літ Л, та гаражу літ М по АДРЕСА_1 в судовому порядку не оскаржував.  

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася, при розгляді справи у судовому засіданні (до набрання законної сили Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» та внесення відповідних змін до ЦПК України) заявляла усне клопотання, щодо надання дозволу суду на представлення її інтересів при розгляді даної справи у суді батьком ОСОБА_4, яке судом було задоволене.

Вислухавши пояснення сторони, повно і всебічно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядженням своїм майном.

У судовому засіданні було встановлено, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 29 вересня 1980 року, укладеного між ним та ОСОБА_5, посвідченого державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Саплахіді К.Г. зареєстрованого в реєстрі за № 2-4051 належить 31/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.7-8). Згідно рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська № 2-1880/2007 від 30 липня 2007 року за відповідачкою ОСОБА_2 визнано право власності на 62/300 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в місті Дніпропетровську, рішення набрало законної сили 10.08.2007 року (а.с.9).  

Як пояснив у судовому засіданні позивач, що також не заперечувалось відповідачами в судовому засіданні, ОСОБА_1 за свої кошти побудував гараж літ «М», відповідачі в його побудові участі не приймали.

Рішенням Виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради № 33/5 від 26 січня 2007 року про узаконення тамбура літ а4-1, сараю літ Л, та гаражу літ М по АДРЕСА_1, винесеного на підставі звернення ОСОБА_1 з проханням узаконити самовільно збудовані будівлі, зазначені на плані земельної ділянки під літ а4-1 як тамбур, під літ Л як сарай та під літ М як гараж у домоволодінні АДРЕСА_1, було узаконено тамбур літ а4-1, сарай літ Л та гараж літ М по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, та визначено загальну площу приміщень квартири № 1 житлового будинку літ А-1 – 61,1 кв.м. (а.с.14). Вище вказане рішення в судовому порядку відповідачами не оскаржувалось.    

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що заблокувавши вхід до належного позивачу гаражу літ М відповідачі чинять перешкоди у його користуванні, тому суд вважає за необхідне зобов’язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_1 гаражем, який зазначено у технічному паспорті на домоволодіння АДРЕСА_1 під літ. М шляхом звільнення входу до гаражу та Заборонити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 чинити перешкоди в користуванні власністю ОСОБА_1,  а саме гаражем, який зазначено у технічному паспорті на домоволодіння АДРЕСА_1 під літ. М.

У відповідності до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 386 ЦПК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Позовні вимоги, щодо стягнення з відповідачів солідарно компенсацію за нанесену моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., суд вважає частково обґрунтованими. При визначені чи була нанесена моральна шкода позивачу суд приймає до уваги неодноразові відмови відповідачів в добровільному звільнені входу до гаражу літ М, душевні та фізичні страждання, втрату нормальних життєвих стосунків, необхідність звернення до правоохоронних органів та суду і приходить до висновку, що позивачу дійсно була нанесена моральна шкода. При визначенні розміру моральної шкоди суд приймає до уваги також стан здоров’я позивача, кількість його не одноразових звернень до відповідача з проханням звільнити вхід до гаражу літ М, кількість його звернень до правоохоронних органі за захистом свої прав, внаслідок чого був порушений нормальний життєвий уклад позивача, змінився стан здоров’я, враховуючи ступінь і характер заподіяної шкоди, тривалість незручностей спричинених відповідачами позивачеві, з урахуванням вимог розумності і справедливості суд вважає необхідним стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-216, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» (із змінами та доповненнями), Постановою Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (із змінами та доповненнями), ст. ст. 316, 317, 319, 321, 386 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.  

Зобов’язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні належним ОСОБА_1 гаражем, який зазначено у технічному паспорті на домоволодіння АДРЕСА_1 під літ. М шляхом звільнення входу до гаражу.

Заборонити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 чинити перешкоди в користуванні власністю ОСОБА_1,  а саме гаражем, який зазначено у технічному паспорті на домоволодіння АДРЕСА_1 під літ. М.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 1000 грн. 00 коп.

 В іншій частині заявлених вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя                                                                       О.В. Нізік