Справа № 2-3068/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої - судді Нізік О.В.
при секретарі – Толоконніковій О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
в с т а н о в и в:
16 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що з 09 жовтня 1999 року знаходиться в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від спільного шлюбу мають двох дітей – доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Спільне життя не склалося по причині несумісності характерів, різних поглядів на життя та бюджет сім’ї, на подружні стосунки, у зв’язку з чим часто почали виникати конфліктні ситуації, які негативно впливали на виховання дітей, спричинили втрату почуттів поваги та любові одне до одного та призвели до розпаду сім’ї. Загальне господарство не ведеться з початку червня 2010 року. Пояснила, що подальше сумісне життя та збереження сім’ї неможливе. Згода про утримання їхніх дітей між ними досягнута, донька та син будуть знаходитися на вихованні у неї. Просила розірвати її шлюб з відповідачем.
У судове засідання позивачка не з’явилася, надала суду письмову заяву в якій просила суд розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала.
Відповідач у судовому засіданні, позовні вимоги не визнав. Пояснив, що на даний час проживає окремо від сім’ї, але дорожить позивачкою та вважає, що її життєва позиція неправильна.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивачки, суд вважає що позов, у силу ст. ст. 104-107, 110, 112 Сімейного Кодексу України в редакції від 10.01.2002 р. № 2947-ІІІ (зі змінами та доповненнями), Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» (зі змінами та доповненнями), підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрували шлюб 09 жовтня 1999 року в Красногвардійському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів 09 жовтня 1999 року зроблено запис за № 435 (а.с.3).
Від даного шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Красногвардійського районного управління юстиції міста Дніпропетровська, актовий запис № 838 (а.с.4) та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Красногвардійського районного управління юстиції міста Дніпропетровська (а.с.4).
Сімейно шлюбні відносини між подружжям не склалися. Причиною розладу сімейно шлюбних відносин стало несумісності характерів, різні погляди на життя, на бюджет сім’ї, на подружні стосунки. На підставі вище викладеного у сім’ї часто виникати конфліктні ситуації, які негативно впливали на виховання дітей, спричиняли втрату почуттів поваги та любові одне до одного та призвели до розпаду сім’ї.
Спільне господарство та сімейний бюджет не ведеться з початку червня 2010 року, і як пояснив відповідач в судовому з цього періоду він проживає окремо від дітей та дружини.
Між сторонами досягнута згода про утримання неповнолітніх дітей, донька та син будуть знаходитися на вихованні у матері.
Стаття 112 Сімейного кодексу України, передбачає, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них. Фактично взаємини сторін як подружжя відсутні, отже при таких обставинах, суд вважає, що причини які, спонукали позивачку наполягати на позові, обґрунтуванні, подальше життя сторін, як подружжя, і збереження родини стали неможливими, тому їх шлюб необхідно розірвати.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-216, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» (із змінами та доповненнями), керуючись ст. ст. 104-107, 112 Сімейного кодексу України (від 10 січня 2002 року № 2947-ІІІ зі змінами та доповненнями), суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 09 жовтня 1999 року у Красногвардійському відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис за № 435, в якому двоє неповнолітніх дітей – розірвати.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Суддя О.В. Нізік