Справа № 2-36/2010

                                                                Р І Ш Е Н Н Я

                                                          ІМ'ЯМ      УКРАЇНИ

26.04.2010 р.                                            Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

в складі: головуючого- судді  Лиходєдова А.В.

                         при секретарі  Поліян І.В.

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому  Розі справу за позовом  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визначення частки у спільній сумісній власності, припинення права власності, визнання права власності,

                                                               ВСТАНОВИВ:

         У квітні 2006 р. позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 та Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради про визнання частково недійсною приватизації і свідоцтва про право власності на житло.

         У грудні 2009 р. позивачі змінили предмет позову та просять визначити ідеальні частки їх і відповідача ОСОБА_4 в спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1, припинити право власності ОСОБА_4 на частку у спільному майні, та визнати право власності на належну їй частку за ними в рівних частках.

          Свої вимоги обґрунтовують тим, що вони та відповідач є співвласниками вказаної квартири з часу її приватизації 31.07.1993 р. і квартира знаходиться в спільній сумісній власності. Відповідач у квартирі не мешкала взагалі з часу реєстрації в ній, нею не цікавилася, має інше житло, приватне домоволодіння АДРЕСА_2, і їх спільне сумісне проживання в ній неможливе, так як відповідач вже є колишньою дружиною позивача ОСОБА_2, шлюб між ними було розірвано 26.11.2003 р.. Відповідач участі в утримуванні квартири не приймав і не приймає. Їх витрати на утримання спільного майна за період тільки з січня 2002 по травень 2009 р., склали 10923,22 грн., а 1/4  частина їх дорівнює фактично вартості частки відповідача в спільній сумісній власності та можуть вважатися  компенсацією її вартості за припинення права власності відповідача в спільній сумісній власності.

          Позивачі в судове засідання не з’явилися, надали заяви про підтримку позовних вимог та розгляд справи в їх відсутність.

          Відповідач в судове засідання не з’явилася, надала належним чином завірену заяву про те, що проти позовних вимог до неї не заперечує, тоб-то визнає їх, та просить справу слухати за її відсутності.

            Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

           Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

           Судом установлено, що сторони в справі, відповідно до свідоцтва від 31.07.1993 р. про право власності на житло, є співвласниками трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1, котра належить їм на праві спільної сумісної власності (а.с. 13). Право власності зареєстровано в КП «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» за № 515 в книзі 5 ПВ-515 (а.с. 33).

           Правовий режим спільної сумісної власності визначається гл. 26 ЦК України, з урахуванням інтересів усіх її учасників, а конкретно ст. ст. 368, 369  ЦК України.

           При визначенні ідеальної частки сторін у праві спільної власності, суд вважає, що вони є рівними, так як інше не встановлено домовленістю між сторонами, законом або рішенням суду, як це зазначається в ст. ст. 370, 372 ЦК України, а тому визначає, що кожному з позивачів і відповідачу належить право власності на ј частину спільної квартири, що таким чином після цього має правовий режим спільної часткової власності, здійснення якого регулюється ст. 358 ЦК України.

          Оскільки квартира розташована на 8 поверсі 9 поверхового житлового будинку, то вона є неподільною  і виділ у натурі частки, що належить відповідачу, є неможливим, відповідно до ст. ст. 183 ч. 2, 364 ч. 2 ЦК України. Це свідчить про наявність обставин визначених у п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 365 ЦК України.

           Однак, відповідач у спірній квартирі не проживала, в тому числі будучи зареєстрованою в ній в період з 31.05.1993 р. по 22.07.1993 р. (а.с. 18), а зареєстрована та проживає в домоволодінні, що належить їй на праві приватної власності АДРЕСА_2 (а.с. 29,30,46 зв., 162, 201). Шлюб між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем розірвано 26.11.2003 р. (а.с. 28), що свідчить про неможливість спільного володіння, користування майном , що зазначено в п.п. 3, 4  ч. 1 ст. 365 ЦК України.

           Вартість 1/4  частини квартири складає 3560,75 грн. від загальної вартості в 14243 грн. (а.с. 33 зв.).

           За період із січня 2002 р. по травень 2009 р. позивачами на утримання квартири сплачено 10923,22 грн., а 1/4  частина від цієї суми складає 2730,81 грн., та підлягала сплаті відповідачем за вказаний період, як оплата витрат на утримання належної їй частки майна, згідно до ст. 322 ЦК України, яка зобов’язує власника утримувати майно, що йому належить ( а.с. 182-183, 184, 185, 186-192).

           Суд вважає платежі проведені позивачами на утримання належного відповідачу майна, компенсацією його вартості відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України, з чим погодилася відповідач.

           Таким чином згода відповідача на припинення права власності на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників, не суперечить  положенням ч. 1 ст. 365 ЦК України, про те, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.

           Крім цього, визнання позову відповідачем, відповідає змісту ст. 361 ЦК України, про те, що   співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.  

            Таким чином, визнання відповідачем  позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.          

           В зв’язку з цим, суд вважає за необхідне, відповідно до ст. ст. 328, 357 ЦК України, визнати право власності за позивачами на частину квартири, що належала відповідачу в рівних частках, тобто по 1/12 за кожним, як за співвласниками квартири, набутої у власність шляхом приватизації.    

         Керуючись ст. ст. 10,11,60,88,169,174,212,213,214,215,218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

          Визнати, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить кожному по 1/4 частині в спільній частковій власності на квартиру АДРЕСА_1.

          Припинити право власності ОСОБА_4 на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.

 Визнати право власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, за кожним, по 1/12 частині на квартиру АДРЕСА_1.  

        Рішення може бути оскаржене  до апеляційного суду, через районний суд, шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

                                                                             Суддя: