Справа № 2-1449/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді  Нізік О.В.

при секретарі - Толоконніковій О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську Ради про визнання права власності на не рухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

23 листопада 2009 року позивачі звернулися до суду з позовом. 18 травня 2010 року позивачі в порядку ст. 31 ЦПК України подали уточнений позов, в якому просили визнати: за  ОСОБА_2 право власності на частину самочинно збудованого та переобладнаного нерухомого майна, яке розташоване: АДРЕСА_1, а саме: прибудова (літ. а-1) загальною площею 6,9 кв. м., прибудова (літ. а1 - 1) загальною площею 3,3 кв. м., сарай (літ. Г) загальною площею 20,1 кв. м., сарай (літ. Е) загальною площею 7,9 кв. м., а також приміщення 1-2 (самовільно переобладнана площа 3,0 кв. м. у нежитлове) у житловому будинку (літ. А-1). Вважати житлову площу у житловому будинку (літ. А-1) - 35,6 кв. м., загальну площу - 62,6 кв. м. Визнати за ОСОБА_3 право власності на  частину самочинно збудованого та переобладнаного нерухомого майна, яке розташоване: АДРЕСА_1, а саме: прибудова (літ. а-1) загальною площею 6,9 кв. м., прибудова (літ. а1 - 1) загальною площею 3,3 кв. м., сарай (літ. Г) загальною площею 20,1 кв. м, сарай (літ. Е) загальною площею 7,9 кв. м., а також приміщення 1-2 (самовільно переобладнана площа 3,0 кв. м. у нежитлове) у житловому будинку (літ. А-1). Вважати житлову площу у житловому будинку (літ. А-1) - 35,6 кв. м., загальну площу - 62,6 кв. м. В обґрунтування своїх вимог позивачі вказали на те, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.01.2009 року спадкоємицею частки спадкового майна ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є вона, позивачка по справі - ОСОБА_2. Також на підставі заповіту від 28.01.2009 року державним нотаріусом було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого спадкоємицею частки спадкового майна ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є вона,  позивачка по справі - ОСОБА_3. Спадкове майно, на яке в указаних частках видано свідоцтво, складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, які належали спадкодавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок, виданого Виконавчим комітетом Красногвардійської районної Ради депутатів трудящих 07.12.1977 р. № 342-144, реєстраційний номер 26089263. Право власності на частку зазначеного майна, що знаходиться у м. Дніпропетровську за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за нею - ОСОБА_2 Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської обласної ради" 19.06.2009 року. Право власності на решту спадкового майна (1/2 частки), розташованого у АДРЕСА_1, зареєстровано за нею  ОСОБА_3. КП "ДМБТІ" 13 січня 2010 року проведена інвентаризація об'єктів, розташованих за вищевказаною адресою і виготовлений технічний паспорт, де зазначено, що прибудова (літ. а-1), прибудова (літ. а1-1), сарай (літ. Г), сарай (літ. Е) побудовані самочинно. Також було здійснене переобладнання приміщення 1-2 у житловому будинку (літ.А-1), в результаті якого 3 кв. метри перейшли у нежитлове, а житлова площа у житловому будинку (літ. А-1) стала 35, 6 кв.м., загальна площа - 62, 6 кв.м. Спадкодавцем дійсно з метою покращення житлово-побутових умов, а саме: для проведення газу у житловий будинок, були здійснені зазначені поліпшення. Будівництво проводилось на земельній ділянці, на яку було видано дозвіл № 284 від 19,03.1954 р., для будівництва будинку. Дані самочинно збудовані та переобладнані об'єкти підлягають узаконенню. Це необхідно зробити з метою приведення у відповідність до чинного законодавства правовстановлюючих документів. З цього приводу позивачки звертаються до суду. Вважають, що самочинно зведені вищезазначені будівлі ніяким чином не порушують права інших осіб. При проведенні будівництва архітектурні, будівельні, санітарні норми не порушувались. Просили позов задовольнити.  

У судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали уточнені позовні вимоги та просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити, вказавши на те, що відповідно до ст. 376 ЦК України право власності на самочинні об'єкти  визнається лише за умови надання земельної ділянки. Оскільки земельна ділянка не була відділена для будівництва, тому правової підстави для визнання права власності не має. Тому представник відповідача вважає вимоги позивачки не обґрунтованими та безпідставними.

Вислухавши пояснення сторін та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 успадкувала частку  спадкового майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданого 28 січня 2009 року  державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А., та зареєстровано в реєстрі за № 2-173 (а.с.19). ОСОБА_3 успадкувала частку  спадкового майна після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданого 28 січня 2009 року  державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хилько Л.А., та зареєстровано в реєстрі за № 2-175 (а.с.20).

Спадкове майно складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

13 січня 2010 року КП "ДМБТІ" була проведена інвентаризація об'єктів, розташованих за вищевказаною адресою і виготовлений технічний паспорт, де зазначено, що прибудова (літ. а-1), прибудова (літ. а1-1), сарай (літ. Г), сарай (літ. Е) побудовані самочинно. Даний факт підтверджується технічним паспортом на це домоволодіння від 14 листопада 2008 року та поясненнями позивачів та представника відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України - житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Частиною 3 ст. 376  ЦК України - передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 116 ЗК України - громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

З аналізу вказаних норм видно, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб та введення в експлуатацію.

Таким чином, встановивши вказані обставини на підставі зібраних по справі доказів, суд приходить до висновку, що вимоги позивачів про визнання права власності на відповідну частину за кожною з них самочинно збудованого та переобладнаного нерухомого майна, яке розташоване: АДРЕСА_1, являються необґрунтованими і не підлягають задоволенню, оскільки відсутні докази надання у встановленому законом порядку земельної ділянки під самочинно збудовані об'єкти.  

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376 ЦК України, ст. 116 ЗК України, ст. ст. 10, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську Ради про визнання права власності на не рухоме майно - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Суддя                                                                             О.В. Нізік