Справа № 2-0-47/2010р.

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 жовтня 2010 року                                                                      м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді:         ДУДЧЕНКО В.О.,

при секретарі:         Зінченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 за участю зацікавленої особи відділу громадянства та реєстрації фізичних осіб Красноградського РВ про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:      

В заяві ОСОБА_1 вказує, що вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Целіноград Казахстанської РСР, її матір'ю є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Мати ОСОБА_2 проживала на протязі 1988 - 1992 років у гуртожитку від підприємства в якому працювала в м. Целіноград Казахстанської РСР.

На протязі 1990 - 1991 років мати розпочала підтримувати стосунки з ОСОБА_3, який на той час проходив дійсну військову службу у лавах Радянської армії від якого народила дитину, тобто її.

На протязі 1990 -1991 років її мати знаходилась у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, і тому мала час відвідувати матір ОСОБА_3 в м. Краснограді, Харківської області – ОСОБА_4, допомагала їй по ремонту житлового будинку, і вона на той час також знаходилась в м. Красноград, Харківської області, де їй на протязі 1990 року було зроблено декілька щеплень.

На весні 1991 року ОСОБА_3 отримав відпустку, яку вирішено було провести разом, а саме вона, її мати ОСОБА_2, та ОСОБА_3 у його матері ОСОБА_4, яка з 24.10.1989 року уже постійно проживала за адресою - АДРЕСА_1.

Навесні 1991 року її мати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернулись в м.Целіноград Казахстанської РСР без неї, а вона залишилась постійно проживати із ОСОБА_4 за адресою - АДРЕСА_1.

Після вирішення всіх необхідних питань по зміні місця проживання її мати ОСОБА_2 та ОСОБА_3, протягом 1992 - 1993 років розпочали також постійно проживати на території України.

В зв’язку з викладеним вона просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 13 листопада 1991 року проживала на території України, в зв’язку з чим є громадянином України.  

В судовому засіданні заявник повністю підтримав свою заяву, пославшись на факти викладені в ній.

Відповідно до листа зацікавленої особи – відділу громадянства та реєстрації фізичних осіб Красноградського РВ вони просили розгляд справи проводити за їх відсутності, при цьому заперечують проти заяви ОСОБА_1, оскільки в паспорті прописка у неї відсутня, а оскільки станом на 13.11.1991 року остання була неповнолітньою то фактично на їх думку остання була зареєстрована разом з матір’ю в іншій державі.

Суд, заслухавши позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24.08.1991р.) постійно проживали на території України є громадянами України.

Згідно п.2 ст.3 цього ж закону особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етничного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання Закону України «Про громадянство України» (13.10.1991р.) постійно проживали на території України і не були громадянами інших держав є громадянами України.

Крім того, за правилами ч.1 ст.8 цього ж закону, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні брати чи сестра, син чи динька, онук або онука народились або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов’язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.

З матеріалів справи та допиту свідків в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з весни 1991 року і по теперішній час постійно мешкає на території України, а саме по АДРЕСА_1 разом зі своєю бабусею – ОСОБА_4.

Викладені вище факти підтверджуються поясненнями ОСОБА_2, ОСОБА_4, які дійсно підтвердили, що ОСОБА_1 проживає в м.Красноград Харківської області з весни 1991 року; медичною довідкою ОСОБА_1, відповідно до якої остання починаючи з 1989 року стоїть на обліку в Красноградській поліклініці, де їй була зроблено перше щеплення ще 10.08.1989 року, так і усі подальші щеплення; договором купівлі-продажу частини житлового будинку від 24.10.1989 року, відповідно до якого ОСОБА_4, тобто бабуся ОСОБА_1 придбала у власність 1\2 частину житлового будинку в АДРЕСА_1.

При цьому наведені у листі відділу громадянства та реєстрації фізичних осіб Красноградського РВ доводи, що станом на 13.11.1991 року ОСОБА_1 була неповнолітньою, то фактично була зареєстрована разом з матір’ю у іншій державі - суд вважає безпідставними.

Так Кодексом України «Про шлюб та сім’ю», 1969 року, який діяв на момент набрання чинності Закону України «Про громадянство», станом на 1991 рік, будь яких обмежень стосовно місця проживання та реєстрації батьків та дітей не було, тобто норми закону, яка б визначала, що неповнолітні діти фактично реєструються разом з матір’ю на той час не існувало.

Якщо ж взяти положення теперішнього Сімейного Кодексу України, то відповідно до ст.160 даного кодексу – місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, а відповідно до показів в судовому засіданні матері заявника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 вона залишила на постійне проживання свою малолітню доньку(ОСОБА_1) у м.Краснограді у бабусі – ОСОБА_4 на весні 1991 року, коди потім і сама переїхала у 1992 році разом зі своїм чоловіком. Вказане також підтвердила і сама ОСОБА_4

Таким чином якщо керуватися положеннями закону, який діяв на той час(Кодекс про шлюб та сім’ю), то положень на які посилається зацікавлена особа вказаний нормативний акт не містить, а якщо керуватися законом який діє на теперішній час(Сімейним Кодексом), то місце проживання дитини було визначено за згодою матері відповідно до положень ст.160 в м.Краснограді Харківської області.

За таких обставин суд приходить до висновку, щодо наявності підстав вважати, що заявник ОСОБА_1 станом на 13.11.1991 року постійно мешкала на території України.

Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні було досліджено достатньо доказів в підтвердження даного факту.

Встановлення даного факту не судовим шляхом неможливо. Він має для заявника юридичне значення, оскільки з ним пов’язано прийняття громадянства України.

На підставі викладеного, ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 256, 259 ЦПК України, ст.3, 8 Закону України «Про громадянство України», суд,-

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 13 листопада 1991 року проживала на території України, в зв’язку з чим є громадянином України.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з  дня його проголошення в апеляційний суд Харківської області через Красноградський районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя