Справа № 2- 55

2010  р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М             У К Р А Ї Н И

05 жовтня  2010  року                                             м. Городенка

Городенківський  районний  суд Івано-Франківської області

В складі: головуючого – судді  Стефурака Є.М.

         Секретаря      Козаченко Л.Д.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду  в місті  Городенка справу за позовом   ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення в квартиру а також позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Виконавчого комітету Городенківської міської ради  про визнання ордеру №1 від 04.03.2009 року та рішення від 26.02.2009 року за №443 Городенківського виконавчого комітету міської ради недійсним, їхнє скасування, стягнення моральної (немайнової) шкоди .

В С Т А Н О В И В:

Позивачі  ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись в суд, щоб постановити рішення про  усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення в квартиру, покликаючись на те, що  в 1976 році, працюючи нормувальником в комбінаті комунальних підприємств м. Городенка, позивачці ОСОБА_1 було надано квартиру по АДРЕСА_1 жилою площею 18 кв.м., в якій вона проживала із дочкою та онуками. Квартира приватизована не була.  Через сімейні обставини та тяжке матеріальне становище вони вимушені були виїжджати на заробітки, утримувати город в с. Серафинцях Городенкуівського району,  а тому періодично  не проживали в квартирі в АДРЕСА_1.  Цим скористався відповідач, та в листопаді 2008 року  поставив нові вхідні двері на другий поверх  до їх квартири, встановив новий замок і в такий спосіб  створив їм перешкоди в користуванні квартирою, внаслідок чого позивачі  не можуть в ній проживати. На їх просьби дати ключ від вхідних дверей, відповідач заявляв, що вони не мають жодного відношення до цієї квартири, і що вся квартира його, тому позивачі звернулися з позовом до суду про усунення перешкод у користуванні квартирою. Право на користування вказаною квартирою підтверджується ордером №1 від 04.03.2009 року який виданий виконавчим комітетом Городенківської міської ради.  

Відповідач ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом, в якому просить визнати ордер №1 від 04.03.2009 року та рішення виконавчого комітету міської ради недійсним, їхнє скасування та стягнення моральної шкоди а також судових витрат.  Свої вимоги мотивував тим, що рішенням виконавчого комітету Городенківської міської ради за № 443 від 26.02.2009 року було вирішено питання про надання ОСОБА_1 сім»я якої складається з 4-х чоловік, на право займання кімнат в житловому будинку за №131, житловою площею 18 кв. м., в квартирі АДРЕСА_1.  ОСОБА_3 вважає рішення № 443 від 26.02.2009 року незаконним та сфальсифікованим із слідуючих підстав: із представленого ордеру  не вбачається  ким саме виданий даний ордер, відсутнє прізвище даної особи,  хоча мається посилання на голову виконкому міської ради  народних депутатів (вбачається ОСОБА_4.), однак в  даному випадку  використано бланк 1991 року, що свідчить про намагання відповідача  дати суду неправдиві докази  відносно попереднього законного заселення спірної квартири ОСОБА_1 з сім»єю. Крім того в позові ОСОБА_1 покликається на те, що в 1976 році працюючи нормувальником в комбінаті комунальних підприємств м. Городенка їй було надано квартиру по АДРЕСА_1 житловою площею 18 кв. м. і в даній квартирі вона проживає з дочкою та онуками. Однак ОСОБА_3 просить звернути увагу  на те, що в даний період власником спірного будинку являвся Городенківський цукровий завод.  Крім того дану обставину доводить рішення Городенківської міської ради за № 450  від 23.02.2001 року «Про безоплатне отримання в комунальну власність майна ВАТ «Городенківський цукровий завод»,  що не ввійшло  до його статутного фонду. Тільки з даного часу власником оспорюваної квартири являлась Городенківська міська рада. Існують сумніви  в   законному  вселенні  в 1976 році в спірний житловий будинок ОСОБА_1 з сім»єю так як у відповіді про надання підтверджуючих документів, ОСОБА_3 було вказано, що в списку першочерговиків станом на 01.01.1993 року сім»я ОСОБА_1,  поставлена на чергу   під № 93, згідно списку громадян які користуються  правом першочергового одержання житла, як ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС.  Що не відповідає дійсності, так як відповіддю Городенківської РДА  №1099/01-21/288 вказано, що ОСОБА_1, 13.09.1954 року, на обліку як ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС не перебувала і не перебуває, посвідчення їй теж не видавалось. Тому ОСОБА_3 сумнівається у законності видачі ордера на вселення в житло сім»ї ОСОБА_1  Йому  також стало відомо, що в спірній квартирі  на другому поверсі  раніше проживала громадянка ОСОБА_6, працівник Городенківського цукрозаводу, яка отримала дану квартиру як квартиронаймач згідно рішення профкому даного  підприємства. В період з 1975-1977 роки, вона прийняла одноособово на тимчасове  проживання ОСОБА_1 без жодного узгодження членів її сім»ї та погодження із власником. З невідомих причин ОСОБА_1 зуміла прописатися  особисто та членів своєї сім»ї  в даній квартирі в 1984 році. Оосновний квартиронаймач  була ОСОБА_6 яка  мала намір виїхати за межі України, що зробила в 1986 році. Скориставшись цим,   ОСОБА_1 перебралась із членами сім»ї в звільнену квартиру, де періодично проживала до 1998 року, після чого перейшла проживати в с. Серафинці  через аварійний стан будинку по АДРЕСА_1.  Позивач вважає що вселення в спірну квартиру позивачкою ОСОБА_1 з сім»єю  було самовільним.  Договору найму житлового приміщення між наймачем та наймодавцем не було, договір на оплату  за користування житлом та плата  за комунальні послуги теж не укладався.  Те що  ОСОБА_1 не проживала в спірному будинку   також свідчить довідки Городенківського РЕМ  що з балансу цукрозаводу було знято та передано на обслуговування Городенківського РЕМ лічильники обліку електроенергії споживачів ОСОБА_7, ОСОБА_8  З часу заселення в дану квартиру ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 29.01.2003 року сім»я ОСОБА_1  жодного дня не прожила у кватирі на другому поверсі, оскільки туди навіть немає входу.  Коли ОСОБА_3 звертався з проханням до Городенківської РДА  про надання допомоги в ремонті будинку, на що було отримано відповідь, що  трьохкімнатний будинок належав житловому фонду цукрового заводу. В даний час дві  квартири  приватизовані, третя ні так як жильці  проживають в с. Серафинці. Житловий будинок потребує капітального ремонту , який необхідно проводити за кошти власників приватизованих квартир та жильців неприватизованої квартири, оскільки договору із житлово-ремонтно-експлуатаційним підприємством не заключено і  оплата не проводиться.  Коли позивач розшукав сім»ю ОСОБА_1 та запропонував їм взяти участь у в ремонті житлового будинку на дольовій основі, то отримав відповідь, що їй та квартира не належить і ремонту їй не потрібно. Одночасно з даним питанням він звернувся до Городенківського КП «Городенка житлосервіс» на що отримав АКТ передачі даного будинку у комунальну власність.  Даний акт був належним чином не оформлений (відсутня печатка передавача житлового будинку ВАТ «Городенківський цукровий завод»). Позивач спілкуючись із головою даної  комісії Ткачуком В.К. дізнався, що    даний акт він не підписував, з ним ознайомлений не був.

Представником КП «Городенкажитлосервіс» повідомилено, що жодної техдокументації , передбаченої п. 7 вищевказаного акта не представлено і така документація відсутня в даний час. Тому просить його позов задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_10 в судовому засіданні  свої позовні вимоги підтримали, просять суд їх позов задовольнити. Позовні вимоги ОСОБА_3 не визнають, вважають що позов ОСОБА_3 суперечить законодавству, тобто ОСОБА_3 не може бути позивачем по даній справі, так як ним може бути особа, якої порушено права за захистом яких вона вимушена звертатись до суду. Вважає, що права ОСОБА_3 не порушено. Квартира яка їм надана являється власністю міської ради, тому будь-які претензії щодо даної квартири може ставитися власником. Вважає ОСОБА_3 неналежним  позивачем, а аргументи викладені в заяві не відповідають дійсності. ОСОБА_1 була поставлена на чергу для отримання житла  як сім»я ліквідатора аварії на ЧАЕС, оскільки її чоловік ОСОБА_11 був ліквідатором аварії на ЧАЕС. Вона здійснювала оплату за комунальні послуги. Вона проживала в квартирі з 1976 року.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_12  в судовому засіданні  позовні вимоги  ОСОБА_1, ОСОБА_2 не визнали. ОСОБА_3  свої позовні вимоги підтримав, з підстав викладених в зустрічному позові. Додатково суду пояснив, що згідно договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_7  та ОСОБА_13 належну продавцям на праві приватної  власності квартиру за АДРЕСА_2 та згідно договору купівлі продажу квартири він придбав у ОСОБА_14 квартиру під АДРЕСА_1.

Представник Городенківської міської ради Бойчук Г.П. позовні вимоги ОСОБА_3 не визнала, суду пояснила, що ордер виданий з дотриманням норм житлового законодавства.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши  матеріали справи  вважає, що в позові ОСОБА_1 ОСОБА_2 слід відмовити, позов ОСОБА_3 слід задовольнити частково,  із слідуючих обставин.

В судовому засіданні встановлено, що будинок в м.Городенка по АДРЕСА_1 належав ВАТ «Городенківський цукровий завод».

Рішенням Городенківської міської ради № 450 від 22.02.2001 року,  «Про безоплатне отримання в комунальну власність майно ВАТ «Городенківський цукровий завод», що не ввійшло до його статутного фонду вирішено прийняти в комунальну власність майно ВАТ «Городенківський цукровий завод», що не ввійшло до його статутного фонду згідно додатку №1 (п/п 7 – Винниченка 131, рік введення в експлуатацію 1936, первісна вартість якого 41172, 75 грн.)

Аком приймання – передачі  житлових будинків у комунальну власність , комісія, що створена відповідно до розпорядження №123 від 09.04.1999 р. та 27.03.2003 р. №128  - 01.11.2003 року провела обстеження  будинку за адресою АДРЕСА_1  що належить ВАТ «Городенківський цукровий завод».

Власником квартир №1 та №2 став ОСОБА_3 відповідно до договорів купівлі-продажу.

Рішенням виконавчого комітету Городенківської міської ради Івано-Франківської області за №443 від 26.02.2009 року про видачу ордера на квартиру по АДРЕСА_1  вирішено видати сім»ї ОСОБА_1, яка складається з чотирьох чоловік, ордер на квартиру по АДРЕСА_1, житловою площею 18 кв.м. загальною площею 27 кв.м. Контроль за виконанням даного рішення покласти на заступника міського голови Котелка з виконавчої роботи В.Яківчик та зав. Загальним відділом міськвиконкому М.Кондрацьку. На підставі  даного рішення,  було видано ордер №1 від 04.03.2009 року ОСОБА_1, сім»я якої складається з 4-х чоловік на право заняття кімнат 2№131 загальної жилої площі 18 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1.

В зв»язку з тим, що власником квартири №2 вказаного будинку являється ОСОБА_3, міський голова 04 червня 2009 року прийняв рішення з метою впорядкування адресної нумерації квартир в житловому будинку по АДРЕСА_1 і було вирішено присвоїти квартирі на другому поверсі в житловому будинку по АДРЕСА_1 адресний номер 3, на яку видано ордер №1 від 04.03.2009 року на ім»я ОСОБА_1 і відповідно внести корективи до ордеру, замінивши адресний номер 2(два) на 3(три).

Відповідно до вимог ст..59 ЖК України жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. Відповідно до ст. 51 ЖК України, жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів  надаються громадянам виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті з депутатів рад, представників громадських організацій, трудових колективів. Відповідно  до ст. 58  ЖК України, єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення є ордер, який  видається на підставі рішення виконкому. Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.

По даній справі було проведено судову будівельно-технічну експертизу, згідно якої встановлено, що  приміщення в мансардному (горищному) поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 технічним вимогам будівельних норм для житлових приміщень (квартир), що діють в Україні – не відповідають. Дані приміщення не придатні для використання по своєму технічному стану і не відповідають вимогам Державних будівельних норм та правил ДБН В2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення.», що передбачено для квартир. Ордер №1 від 04.03.2009 року та рішення від 26.02.2009 року №433 Городенківської міської ради на квартиру №2. видано без попереднього вивчення питання технічного стану даних приміщень, а також вимог Державних будівельних норм і правил, що ставляться до квартир. Дані приміщення не можуть бути квартирою.  Заселення жильців у приміщення в мансардного (горищного) поверху даного житлового будинку, без порушення права власності на житло гр. ОСОБА_3, який являється власником квартир №1,2 неможливе. Дані приміщення не являються квартирою. При вищенаведених обставинах суд приходить до висновку, що Ордер на вселення ОСОБА_1 з сім»єю в  двокімнатну  квартиру  АДРЕСА_1  виданий в порушення вимог ст.ст.50, 51, 58 ЖК України.

Що стосується позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою та вселення в квартиру, то суд вважає його безпідставин виходячи із насупного.

Як встановлено в  судовому засіданні приміщення №3 яке знаходиться в будинку по АДРЕСА_1 не є жилим, а тому не є квартирою. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не представили суду доказів про юридичні підстави надання їм та користування спірним приміщенням.

В свою чергу твердження позивачів про правомірність користування жилим приміщенням суперечать здобутим доказам.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18 пояснила, що працювала начальником управління житлового фонду ВАТ»Городенківський цукровий завод». Будинок по АДРЕСА_1 був власністю заводу. Перший поверх будинку як житло надавалось працівникам заводу які перебували на черзі із згоди профкому, відповідно до житлового законодавства.На другому поверсі приміщення облаштували для тимчасового проживання працівників заводу в сезонний період. Ордер на вказане приміщення не видавався так як воно не було жилим і не значилось як квартира по балансу. Їй відомо, що в спірному приміщенні проживала родичка позивачів ОСОБА_6,  яка працювала на заводі. Однак ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були працівниками заводу, їм приміщення для проживання не надавалось.

При розгляді заяви ОСОБА_1 про видачу ордера на квартиру, виконком належним чином не дослідив обставин викладених в заяві, а саме про те, що сім»я проживає у вказаній квартирі з 1984 року та не дослідив комісійно приміщення на яке видавався ордер.

Підтвердженням цього є те, що члени виконкому Гром»як Л.В. та І. Терлецький  відкликали свої голоси за позитивне рішення даного питання, так як непідтвердилась інформація подана на засіданні виконкому щодо проживання сім»ї ОСОБА_1 за даною адресою та відкриттям інших обставин, зокрема щодо наявності іншого власного житла, про свідчать їх звернення Гром»як Л.В. від 09.02.2010 року за № Г-20/65 та І.Терлецького від 26.01.2010 року за № Т-20/25.

Факт  проживання   ОСОБА_1 в с. Серафинці Городенківського району у власному будинку з 2001 року по АДРЕСА_4 без реєстрації та користування змеленою ділянкою розміром 0,40 га підтверджено довідкою виданою виконавчим комітетом Серафинецької сільської ради Городенківського району за № 124 від 28.04.2009 року.

 Довідкою №56/1 від 07.04.2009 року   виданою Городенківським РЕМ стверджено те, що приміщення за адресою м. Городенка вул. Винниченка №131 11.09.2000 року було знято з балансу цукрозаводу та передано на обслуговування Городенківському РЕМ лічильники (споживач ОСОБА_8 і ОСОБА_7.). Інших лічильників не зареєстровано.

 Повідомленням Городенківської РДА №К-1/161 від 16.08.2004 року стверджено, що в результаті обстеження встановлено, що    трьохкімнатний будинок належав житловому фонду цукрового заводу. В даний час дві  квартири, в тому числі і ОСОБА_3  приватизовані. Третя квартира не приватизована,   жильці  проживають в с. Серафинці. Житловий будинок потребує капітального ремонту , який необхідно проводити за кошти власників приватизованих квартир та жильців неприватизованої квартири, оскільки договору із житлово-ремонтно-експлуатаційним підприємством не заключено і  оплата не проводиться. Вищенаведені факти свідчать про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час не проживали у вказаному будинку і їх твердження про постійне проживання, а також про чинення перешкод у проживанні є надуманими.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов»язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 ОСОБА_3   доведено обставини, які свідчать про незаконність рішення Городенківської міської ради за № 443 від 26.02.2009 року  про видачу сім»ї ОСОБА_1, яка складається з чотирьох чоловік, ордера на квартиру по АДРЕСА_3, житловою площею 18 кв. м., загальною площею 27 кв. м.  та Ордера № 1 від 04.03.2009 року виданий ОСОБА_1, сім»я якої складається з чотирьох осіб, на право зайняти кімнати 3 №131 загальною житловою площею 18 кв. м в квартирі АДРЕСА_3. Крім цього ним доведено факт   тимчасового проживання у спірному приміщенні без існуючих правових підстав.

 В свою чергу ОСОБА_1 та ОСОБА_2   належним чином не обґрунтовано  своїх вимог та заперечень щодо неправомірності набуття  ордера на жиле приміщення, а також правових підстав користування спірним приміщенням.

В судовому засіданні підтверджено  факт неправомірності  видачі рішення Городенківської міської ради за №433 від 26.02.2009 року та видачі  ордера  на підставі цього рішення на жиле приміщення ОСОБА_1 та членами  її сім»ї.  

Крім цього, згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном. На час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 тривалий час у спірному приміщенні не проживали, не довели правомірності користування приміщенням, приміщення для проживання не придатне, власником приміщення являється Городенківська міська рада яка і має право вимоги.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, стороні, на корить якого ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому  з  ОСОБА_1, ОСОБА_2, Виконавчого комітету Городенківської міської ради на користь ОСОБА_3  солідарно – 46 грн.  судових витрат,  що включає судовий збір  в розмірі 8.50 грн. та 37.50  грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справ  та  - 3000 грн. за проведення  експертизи.

Згідно ст.   23 ЦК України,  особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає:  у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;  у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;  у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи., чого позивачем ОСОБА_3 в судовому засіданні не доведено позов належним чином не обгрунтовано, а тому в позові в частині відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

          На підставі ст. ст. 50,51,58 ЖК, 23,  391 ЦК,    керуючись ст.ст.  60,61,88,  209, 214-215 , 218 ЦПК України суд,-

                                                               В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення в квартиру -  відмовити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Виконавчого комітету Городенківської міської ради  про визнання ордеру №1 від 04.03.2009 року та рішення від 26.02.2009 року за № 443 Городенківського виконавчого комітету міської ради недійсним, їхнє скасування, стягнення моральної (немайнової) шкоди - задовольнити частково.

Рішення Городенківської міської ради за № 443 від 26.02.2009 року  про видачу сім»ї ОСОБА_1, яка складається з чотирьох чоловік, ордера на квартиру по АДРЕСА_3, житловою площею 18 кв. м., загальною площею 27 кв. м. - визнати недійсним.

Ордер № 1 від 04.03.2009 року виданий ОСОБА_1, сім»я якої складається з чотирьох осіб, на право зайняти кімнати 3 №131 загальною житловою площею 18 кв. м в квартирі АДРЕСА_3 -  визнати недійсним.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, Виконавчого комітету Городенківської міської ради на користь ОСОБА_3  солідарно – 46 грн.  судових витрат, (що включає судовий збір  в розмірі 8.50 грн. та 37.50  грн. витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду цивільної справи) та  - 3000 грн. за проведення  експертизи.

Ухвалу Городенківського районного суду від 30.03.2009 року  про забезпечення позову  – скасувати.

              Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Городенківський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

               Головуючий:                                                   Стефурак  Є.М.