Справа № 2-2141/10

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16 вересня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої - судді  Нізік О.В.

при секретарі – Зотіковій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

23 березня 2010 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 23 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ним був укладений договір позики. Згідно розписки, він передав у власність відповідачки грошові кошти в розмірі 19060,00 грн., які ОСОБА_2 зобов'язувалась повернути йому в термін до 31 вересня 2009 року, але не виконала свого зобов'язання. На його неодноразові звернення до відповідачки щодо повернення боргу, остання не реагує, гроші не повертає, чим завдає йому певні тривалі моральні страждання. Просив стягнути з відповідачки на його користь суму основного боргу у розмірі 19060,00 грн., судові  витрати у сумі 340 грн. 60 коп., та в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 3000,00 грн.

У судове засідання позивач не з’явився, його представник за довіреністю ОСОБА_3 надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без їх участі, на позовних вимогах наполягав, просив суд задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі.

Відповідачка до судового засідання не з’явилася, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, причину неявки суду не сповістила (а.с.22). Справа розглянута в порядку ст. 224 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, між ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 23 лютого 2009 року був укладений договір позики грошових коштів у розмірі 19060,00 грн., що підтверджується виданою ОСОБА_2 розпискою від 23 лютого 2009 року (а.с.7).

Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України по договору позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

ОСОБА_2 зобов'язувалась повернути грошові кошти в термін до 31 вересня 2009 року, але не виконала свого зобов'язання, борг відповідач вчасно не погасила. На неодноразові звернення ОСОБА_1 до відповідача про повернення боргу не реагує.

Згідно до вимог ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України відповідач не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений законом термін, одностороння відмова від виконання зобов'язань і одностороння зміна умов договору не допускається.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договором позики у розмірі 19060,00 грн., на підставі ст. 88 ЦПК України судові витрати: державне мито в сумі 30 грн. та 190 грн. 60 коп., та витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. (а.с.1,2,3).

Визначаючи розмір моральної шкоди, завданої позивачеві в результаті тривалого не повертання боргу відповідачкою,  суд виходить з того,  що діями відповідачки дійсно порушені права позивача на кошти,  які йому належать,  що призвело до моральних страждань,  втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя,  крім того, суд враховує тривалість періоду,  протягом якого не повертався борг та розмір заборгованості,  враховуючи необхідність звернення до суду за захистом свого права, з урахуванням характеру, тривалості моральних страждань позивача, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне частково задовольнити даний позов щодо стягнення моральної шкоди та стягнути з відповідачки на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 2000 грн. 00 коп. В іншій частині заявлених вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Таким чином, всього стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає сума у розмірі  21400 грн. 60 коп.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5), ст. 525, 526, 530, 625, 1046, 1049 ЦК України, ст. 10, 11, 209, 212, 214-216, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу за договором позики у розмірі 19060 грн. 00 коп., судові витрати у сумі 340 грн. 60 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 2000 грн. 00 коп., а всього 21400 грн. 60 коп.

В задоволені іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його постановив, за письмовою заявою відповідачів, котра може бути подана протягом десяти днів із дня отримання копії заочного рішення.

Суддя                                                                             О.В. Нізік