Справа № 2а-1037/10 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 серпня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого – судді Нізік О.В.
при секретарі - Толоконніковій О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради про захист конституційних прав, свобод людини і громадянина, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
24 лютого 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради про захист конституційних прав, свобод людини і громадянина, про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії. В позові просив постановити рішення, яким визнати поважною причину пропуску строку звернення до суду; визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійського району у місті Дніпропетровську Ради щодо порушення порядку виплати та зменшення розміру щорічної допомоги на оздоровлення в 2005-2009 роках; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійського району у місті Дніпропетровську Ради провести перерахунок та здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення в 2005-2009 роках згідно ч. 4, 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто виходячи з розміру чотирьох мінімальних заробітних плат, які визначаються на момент виплати.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав на те, що він являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Згідно ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року його віднесено до категорії осіб, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою. У зв’язку з цим та на підставі п. 1 ч. 4, 7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, розмір яких визначається на момент виплати Допомоги. Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради в 2005 році виплатив зазначену допомогу в значно меншому розмірі ніж передбачено п. 1 ч. 4 ст. ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З 2006 року по 2009 рік така Допомога йому не виплачувалась. Позивач також зазначив, що у рішенні Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 року чітко роз’яснено, що «Проаналізувавши зазначені положення Конституції України, Кодексу, практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України не відповідає статям 1, 3 частини другої статті 6, частини другої статті 8, частини другої ст.19, статтям 21,22 пункту 1 частини другої ст. 92, частинам першій, другій, третій ст. 95 Конституції України. У зв’язку з цим, він вимушений звернутися до суду для відновлення своїх порушених прав, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У судове засіданні позивач не з’явився, але надав суду заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив справу розглядати без його участі.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення у Красногвардійському районі в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву про розгляд справи без участі представника відповідача. У своїх запереченнях до позовної заяви зазначили, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Згідно з частиною 2 статті 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальнодоступні потреби, розмір і цільове використання цих видатків. Відповідно до закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено право Кабінету міністрів України у 2007 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Також, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_1 було нараховано і виплачено як учаснику ліквідації І категорії по 90 грн. за 2005, 2006, 2007, 2008 року на особистий рахунок. Згідно п.3, 4 постанови Кабінету Міністрів України № 936 перевірку та обробку для виплати допомоги на оздоровлення проводить управління праці та соціального захисту населення, а сама виплата проводиться Центром по нарахуванню та виплаті вищезазначеної допомоги. Таким чином, Міністерство праці, як головний розпорядник бюджетних коштів, здійснює розподіл бюджетних призначень між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня. Тому вони вважають, що вони не є належними відповідачами по справі, а належним відповідачем слід призначити Міністерство праці та соціальної політики України та Центр по нарахуванню і виплаті допомоги та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій і цільових допомог Дніпропетровської обласної державної адміністрації. Також, вказали, що на підставі ст.ст. 99. 100 КАС України позивачеві в задоволенні позову слід відмовити.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись заявами сторін та запереченнями відповідача проти адміністративного позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню по наступним підставам.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. І ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС щорічна допомога на оздоровлення. яка виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.4). Перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Красногвардійського району м. Дніпропетровська як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, категорія 1, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідачем, з посиланням на фінансові ресурси доходної частини Державного бюджету України, на користь позивача протягом 2005р. нараховувалася та виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення в розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок чорнобильської катастрофи».
Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» установлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі 100 гривень.
Зазначеною постановою встановлено конкретні розміри допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі (всупереч Закону № 796-ХІІ від 28.02.1991 р., яким встановлено розмір щорічної допомоги як величини, кратної до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати).
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію абзацу п'ятого частини 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. положення п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р., редакцію ст. 48 закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено в новій редакції, за змістом якої, звужено коло осіб, що мають право на отримання допомоги на оздоровлення, та встановлено, що така допомога виплачується в порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, пункт 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано таким, що не відповідає Конституції України. Положення законів, визнаних неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.
Зазначені нормативні акти свідчать про те, що розмір мінімальної заробітної плати зростав кожен рік. Зі змісту зазначених вище Законів не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування визначеного в них розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації статті 48 Закону № 796-ХІІ.
Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Кабінет Міністрів України не уповноважений, встановлений Законом України ?ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” зменшувати встановлені останнім розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки у ч. 1 ст. 67 зазначеного закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. У вказаному законі викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 50 Конституції кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права наданого вказаним законом, є безпідставним.
Виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає що при визначенні щорічної допомоги на оздоровлення відповідно ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чинним на момент нарахування щорічної допомоги, органи соціального захисту населення повинні були виходити саме з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом, а не з розмірів визначених Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005 року.
Позивачем було подано адміністративний позов до суду 24.02.2010 року.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна зі сторін.
Оскільки відповідач заперечував проти позову та наполягав на відмові у задоволенні позову у зв’язку з тим, що позивач звернувся до суду в лютому 2010 року, тобто з пропуском річного строку, поважності причин пропуску строку позивач не зазначив, то суд вважає необхідним відмовити в задоволені позову в частині проведення перерахунку за 2005-2008 роки, оскільки ОСОБА_1 не надав суду доказів поважності причин пропуску звернення до суду, тому у задоволенні цієї частини позовних вимог, враховуючи позицію представника відповідача, суд відмовляє з підстав пропуску строку позовної давності.
Крім того, дія абзаців 2 та 3 ч. 4 ст. 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік, згідно із п. 37 ст.77 Закону України № 3235-IV 20.12.2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Вказана норма неконституційною не визнавалась. Також не була визнана неконституційна норма за 2005 рік.
Досліджуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду, передбаченого ст. 99 КАС України, суд виходить з того, що про порушення права на отримання допомоги на оздоровлення у 2007 році в розмірах, передбачених спеціальним законом, позивач дізнався після ухвалення рішення Конституційним Судом України № 6-рп від 09.07.2007 р. Згідно абзацу 2 пункту 6 резолютивної частини зазначеного рішення КСУ, рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у «Віснику Конституційного Суду України». Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р. опубліковано в офіційному періодичному виданні «Вісник Конституційного Суду України» № 4 від 07.11.2007 року.
Таким чином, позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду з даним позовом 24.02.2010 року дотримався річного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, які стосуються періоду з 24 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року.
З метою повного захисту прав позивача, суд доходить висновку про необхідність зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як особі, яка має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, визначеному ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 р., за виключенням сум, що вже ним отримані, в межах річного строку звернення до адміністративного суду, тобто за період з 24 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року, слід керуватися ст. 48 Закону України ?ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії виплачується у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Твердження Управління праці та соціального захисту населення у Красногвардійському районі є неналежним відповідачем не обґрунтовані, так як відповідно до ст. 48 Закону України ?ро статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, зазначено, що саме органи соціального захисту населення здійснюють виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадян за місцем їх проживання. Місцем проживання позивача є Красногвардійський район м. Дніпропетровська. Крім того, відповідач здійснює виплати позивачу і в цьому управлінні знаходиться особова справа позивача як особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що дії Управління праці та соціального захисту населення у Красногвардійському районі щодо відмови позивачу у виплаті допомоги на оздоровлення за період з 24 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є незаконними, тому Управління праці та соціального захисту населення у Красногвардійському районі повинно нарахувати ОСОБА_1 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат за період з 24 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 46, 92 Конституції України, ст. 48 Закону України ?ро статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 ст.ст. 9, 11, 158-163, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення у Красногвардійському районі в нарахуванні ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за період з 24 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як особі, яка має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, визначеному ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. - чотирьох мінімальних заробітних плат, визначених на момент виплати, за період з 24 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року за виключенням сум, що вже ним отримані.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подачі через Красногвардійський районний суд міста Дніпропетровська у 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому проваджені апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.В. Нізік