Справа № 2а-486/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 квітня 2010 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої - судді Нізік О.В.
при секретарі - Чувашовій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними та зобов’язання виконати певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
11.02.2010 року позивачка звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом до відповідача. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, вона відноситься до категорії «діти війни» і відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У 2007-2008 роках їй таке підвищення до пенсії у передбаченому Законом розмірі не виплачувалося, тому позивачка просила визнати дії управління пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, щодо перерахунку раніше призначеної пенсії з урахуванням надбавки до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії незаконними. Зобов'язати відповідача здійснити з 09.07.2007р. по 31.12.2007 р. перерахунок раніше призначеної їй пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист Дітей війни» з урахуванням підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, застосувавши прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірах з 01 квітня 2007 року - 406грн., з 01 жовтня 2007 року – 411 грн., збільшений на один відсоток, згідно з нормами ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та п.7 ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зі змінами та доповненнями; здійснити з 22 травня 2008 року перерахунок раніше призначеної їй пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист Дітей війни» з урахуванням підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, застосувавши прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; здійснити з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року перерахунок раніше призначеної їй пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист Дітей війни» з урахуванням підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, застосувавши прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; здійснити на її користь виплату заборгованості з 09.07.2007р. по 31.12.2007 р. перерахунок раніше призначеної їй пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист Дітей війни» з урахуванням підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в сумі 742 грн.65 коп.; здійснити на її користь виплату заборгованості з 22.05.2008р. по 31.12.2008 р. по доплаті до її пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист Дітей війни» з урахуванням підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в сумі 772 грн., що відповідає не отриманому нею розмірі 20 відсотків вказаної доплати щомісячно; здійснити на її користь виплату заборгованості з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р. по доплаті до її пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист Дітей війни» з урахуванням підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в сумі 1195,20 грн., що відповідає не отриманому нею розмірі 20 відсотків вказаної доплати щомісячно. Також просила стягнути з відповідача на її користь заборгованості по доплаті до її пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист Дітей війни» з урахуванням підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в сумі 2709,85 грн.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала посилаючись на обставини, викладені в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
У відповідності до статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачка є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-IV від 18 листопада 2004 року, та має статус «дитини війни», що підтверджується відміткою в її пенсійному посвідченні (а. с. 7).
На звернення позивачки до відповідача з заявою з проханням провести перерахунок призначеної пенсії з її щомісячним підвищенням відповідно до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» л истом від 06.08.2009 року № Т-67 Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м.Дніпропетровська відмовилено в задоволенні звернення ОСОБА_1
Відносно вимог по виплатам за 2007 рік, суд виходить з наступного.
Згідно з п. 12 ч.1 ст. 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” призупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Статтею ст.111 Закону України від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення п.12 ст.71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними. Таким чином, дію ст.6 цього закону відновлено. Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно зі ст. 22 Закону України «Про Конституційний суд України» рішення Конституційного Суду України підлягають безумовному виконанню всіма державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування, установами, організаціями, підприємствами, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та громадянами.
Розмір мінімальної пенсії за віком, з якого проводиться розрахунок підвищення до пенсії, не визначено в Законі України «Про соціальний захист дітей війни». Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку підвищення до пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно з ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.
Положення частини третьої ст. 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших підвищень до пенсії, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Так, згідно з ч.1 ст.62 Закону України від 19.12.2006 №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року N 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абз.5 ч.1 цієї статті, збільшені на 1 відсоток.
Крім того, згідно ч.2 ст.85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.91 р. (з наступними змінами та доповненням) виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію позивачу починаючи з 9 липня по 31 грудня 2007 року включно в наступних розмірах:
липень - [(406 грн.+1%) х 30%] :31х 23 дня = 91,27 грн.;
серпень-вересень [(406 грн.+1%) х 30%] х2 міс. = (410,06 х 30%) х 2 = 123,02 х 2=246,04 грн.
жовтень-грудень [(411 грн. + 1%) х 30%] х 3 міс. = 415,11 грн. х 30 % х 3 = 124,53 грн. х 3= 373,59 грн., а всього за 2007 рік необхідно донарахувати 710,90 грн.
Згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Посилання відповідача у своїх письмових запереченнях на те, що при визначенні розміру доплати не можна застосовувати розмір мінімальної пенсії, що встановлений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не може бути прийнято до уваги, тому що цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом. Тобто, при призначенні, перерахунку і виплаті пенсій, наданні соціальних послуг необхідно застосовувати розмір мінімальної пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» про зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік втратила чинність з 09.07.2007 року, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячне підвищення до пенсії позивачу відповідно до чинного законодавства, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.
Управління Пенсійного фонду України Бабушкінського району м. Дніпропетровська будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком та виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року не здійснювало.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає необхідним зобов’язати відповідача здійснити відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та визнати протиправною його бездіяльність щодо не нарахування вказаного підвищення у зазначений період.
Відносно вимог по виплатам за 2008 рік, суд виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.
Підпунктом 2 п.41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: „дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їй соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Відповідно до ч.4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Підстава для підвищення пенсії за період з січня по 22 травня 2008 року були відсутні, оскільки позивачу пенсія виплачувалася у збільшеному розмірі у січні-березні 2008 року на 47 грн., щомісячно (10% від 470 грн. – прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність), а в квітні на 48,10 грн., тому позовні вимоги за цей період не підлягають задоволенню.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано неконституційним положення Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік” № 107-УІ від 28.12.2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІУ в новій редакції. Таким чином, відновлено дію статті 6 Закону України № 2195-ІУ.
Статтею 58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі: з 01 січня – 470 грн., з 01 квітня – 481 грн., з 01 липня – 482 грн., з 01 жовтня – 498 грн.
Таким чином, відповідач повинен був здійснити підвищення пенсії позивачу у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст.6 Закону України №2195-IV, починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно в наступних розмірах:
травень - (481 грн. х 30%) : 31 х 10 = 144,3 : 31 х 10 = 46,55 грн.
червень - (481 грн. х 30%) = 144,3 грн.
липень – вересень (482 грн. х 30%] х 3 мес. = 144,6 х 3=433,80 грн.
жовтень-грудень (498 грн. х 30%) х 3 мес. = 149,40 х 3 = 448,2 грн.
а всього за 2008 рік необхідно було нарахувати та виплатити – 1072,85 грн.
Таким чином, суд вважає, що відповідач, починаючи з 22.05.2008 року, неправомірно застосовує п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, яким встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня – 48,1 грн., з 01 липня – 48,2 грн., з 01 жовтня – 49,8 грн., бо ці положення суперечать Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та Рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 року. Вказані висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного Суду не виконував, що стало причиною для звернення позивача до суду.
З урахування викладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині нарахування за 2008 рік підлягають частковому задоволенню, оскільки управління Пенсійного фонду України повинно було зробити перерахунок пенсії позивачу починаючи з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно, підстави для перерахунку за період з 01 січня по 22 травня 2008 року - були відсутні.
Таким чином, з метою захисту прав позивача, їх відновлення, суд вважає, що за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 9 липня 2007 по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці яка була виплачена у цей період позивачу у меншому розмірі, ніж передбачено зазначеними нормами закону або не виплачена, що є достатнім для задоволення вимог позивача.
Підлягають також задоволенню і вимоги позивача щодо підвищення пенсії за 2009 рік, оскільки вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.
Відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум встановлений на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто цей розмір складає 498,00 грн.
Таким чином, відповідач повинен був підвищити пенсію позивачу відповідно до вимог ст. 6 Закону України № 2195-ІV починаючи з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року в наступних розмірах: січень – вересень (498 грн. х 30%) х 10 міс. = 149,40 х 10 = 1494,00 грн.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачці надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «»про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 жовтня 2009 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з перерахуванням різниці яка була виплачена у цей період позивачу у меншому розмірі ніж передбачено зазначеними нормами закону або виплачено.
Суд вважає, що право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків ( справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).
Також, суд вважає, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом, а саме вказаною постановою КМУ,
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку звернення до суду з позовом про захист порушених прав позивачка посилалася на те, що про факт порушення прав їй стало відомо лише в липні 2009 року від знайомих, про зміни в пенсійному законодавстві. Остаточно вона впевнилася у тому, що її права порушуються після отримання в липні 2009 року від відповідача письмової відповіді, в якій її повідомляли про відсутність підстав для здійснення перерахування та виплати підвищення до пенсії.
Суд вважає необхідним поновити позивачці строк звернення до суду з позовом, оскільки наведені причини пропуску нею процесуального строку можливо визнати поважними і підставою для цього є - похилий вік позивачки, неодноразовість внесення законодавцем змін до ст.6 Закону № 2195-IV від 18.11.2004 р., якими призупинялася дія цієї норми та змінювався розмір підвищення до пенсії, що у своїй сукупності заважало позивачу розумітися в нормах Законів, періоду їх дії, умов та порядку застосування строку позовної давності, а також початку і закінчення процесуальних строків звернення до суду до часу, поки в засобах масової інформації не стали масово обговорюватися питання про порушення прав «дітей війни», неповідомлення Управління пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська позивача про внесення змін в пенсійному законодавстві.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 6-11, 71, 161-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком - протиправною.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 п ідвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням різниці, яка була виплачена йому у цей період.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення та подальшої подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подачі заяви на апеляційне оскарження, чи шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення постанови.
Суддя О. В. Нізік