копія

                 Справа № 2-503/10

Рішення

Іменем України

06 травня 2010 року                                                                                        місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого – судді                         МорозК.В.

                 при секретарі                                    Горбік Т.А.

за участю представника позивача – відповідача Конащук П.П., відповідача – позивача ОСОБА_3, представника відповідача-позивача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором  та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" про визнання недійсним договору, -

встановив:

ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» звернулось до суду з позовом до відповідача і просить стягнути з  ОСОБА_3 на користь позивача в особі Чернігівської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк Аваль” заборгованість за кредитним договором в сумі 17727,37 грн., 177,27 грн. в рахунок відшкодування  сплаченого державного мита та 120 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, мотивуючи вимоги тим, що 13.10.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 був укладений  кредитний договір №  010/2035/82/73197 про надання позичальнику кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» з лімітом кредитування 15000,00 грн., строком на 24 місяці з 13.10.08 року по 12.10.10 року зі сплатою 29,9% річних за користування кредитними коштами.

Відповідно до п. 3.3 кредитного договору позичальник зобов’язаний до 20 числа включно кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за першою датою розрахунку процентних платежів, здійснювати часткове погашення кредиту та процентів, нарахованих за останній повний процентний період. З метою виконання зазначених зобов’язань позичальник має сплатити до зазначеної дати щомісячний обов’язковий платіж в сумі не менше 5 відсотків від залишку заборгованості за кредитом на день, наступний  за датою розрахунку процентних платежів.

Згідно п. 3.10 кредитного договору позичальник доручає кредитору здійснювати погашення грошових зобов’язань за кредитом, процентами, комісіями та іншими платежами шляхом здійснення договірного списання з рахунків позичальника, відкритих в банку.

Згідно п. 8.2 за прострочення виконання грошових зобов’язань за даним договором, кредитор має право стягувати з позичальника штраф за кожен випадок такого порушення або встановлювати підвищену процентну ставку на суму несвоєчасно внесеного обов’язкового внеску на рахунок відповідно до умов тарифного плану.

Станом на 25.11.09 року загальна сума заборгованості ОСОБА_3 перед банком складала 17727,37 грн., з яких: 15000 грн. – заборгованість  за кредитом; 2727,37 грн. – заборгованість за відсотками.

20.01.2010 року відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву про захист прав споживачів, в якій просить  визнати кредитний договір № 010/2035/82/73197 недійсним, покласти судові витрати в розмірі 177,27 грн. держмита та 120,00 грн. за ІТЗ на ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

В судовому засіданні 06.05.2010 року відповідач – позивач надав суду додаток до зустрічного позову, в якому просив визнати договір № 010/2035/82/73197 від 13 жовтня 2008 року недійсним, збільшивши підстави визнання договору недійсним.    

    Представник позивача-відповідача позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк "Аваль" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором просив задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову – відмовити.

    Відповідач-позивач, представник відповідача-позивача просили вимоги до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" про визнання недійсним договору задовольнити, а в задоволенні вимог по первісному позову відмовити, зазначаючи підставою визнання договору недійсним частини 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України.

    Вислухавши осіб, які брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" про визнання недійсним договору задоволенню не підлягають, а позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором  підлягають задоволенню.

    В ході судового засіданні встановлено, що 13 жовтня 2008 року між сторонами був укладений Кредитний договір № 010/2035/82/73197 ( копія а. с. 3-4) відповідно до якого ВАТ "Райффайзен Банк "Аваль", правонаступником якого є ПАТ "Райффайзен Банк "Аваль" відкривав на ім'я  ОСОБА_3 картковий рахунок в гривні, розмір кредитування становить 15000 грн.; підписаний додаток 1 (тарифний план "Платіжний") ( а. с. 4-5), додаток 2 (сукупна вартість користування програмою карткового кредитування "Кредитна карта". Тариф "Платіжний" (приклад)) ( а. с. 5 зворот).

    Згідно розрахунку заборгованості сума заборгованості за Кредитним договором № 010/2035/82/73197 від 13 жовтня 2008 року становить 17727 грн. 37 коп. і складається з 15000 грн. розміру кредиту за кредитним договором, 2727 грн. 37 коп. заборгованості за відсотками ( а. с. 6).

    Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 217 ЦК України, недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Зі змісту Кредитного договору № 010/2035/82/73197 від 13 жовтня 2008 року вбачається, що він є змішаним, відповідачем-позивачем не спростовується факт досягнення істотних умов договору, порушення актів цивільного законодавства на які вказує відповідач-позивач в зустрічній позовній заяві, не вплинули на правовідносини сторін, оскільки будь-яких змін щодо предмету Кредитного договору № 010/2035/82/73197 від 13 жовтня 2008 року позивачем-відповідачем не вносилося.

Відповідачем – позивачем не надані докази, що його волевиявлення було не вільним і не відображало його волі і правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені  ним, оскільки відповідач - позивач в судовому засіданні зазначив, що його метою укладання зазначеного договору було отримання кредиту в сумі 15000 грн. під 29% річних і саме ці умови були погоджені сторонами і підписані уповноваженими особами із зазначенням посад та документів на підставі яких проведено вчинення зазначених дій на початку кредитного договору. Крім того, що сторони досягли згоди щодо умов договору шляхом його підписання, про волевиявлення відповідача-позивача свідчить його дія - отримання суми кредиту з карткового рахунку № НОМЕР_1.

Дії сторін свідчать, що кредитний договір № 010/2035/82/73197 від 13 жовтня 2008 року спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а саме невиконання відповідачем-позивачем умов кредитного договору призвело до застосування штрафних санкцій, визначених умовами договору.

З урахуванням всіх наданих доказів та обставин справи, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним з підстав, зазначених у зустрічному позові, в зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

    Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

    Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідачем-позивачем порушені умови Кредитного договору № 010/2035/82/73197 від 13 жовтня 2008 року, а саме п.п. 3.3, 6.1, 6.2, 6.3..

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 взяв на себе зобов’язання згідно кредитного договору  №  010/2035/82/73197 від 13 жовтня 2008 року і дані зобов’язання не виконав, суд вважає, що вимоги позивача-відповідача обґрунтовані і у відповідності до норм Цивільного Кодексу та умов кредитного договору №  010/2035/82/73197 від 13 жовтня 2008 року з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню сума боргу за кредитним договором – 17727,37 грн.

Позивачем-відповідачем понесені і документально підтверджені судові витрати: 177,27 грн. судового збору та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача-позивача підлягає стягненню на користь позивача 297 грн. 27 коп. судових витрат.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88,  209, 212 - 215, 218 ЦПК України, ст. ст. 203, 207, 215, 217, 526, 530, 533, 549-552, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 628, 638, 1048, 1050, 1054, 1055 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів", Кредитним договором № 010/2035/82/73197 від 13 жовтня 2008 року, суд, -

Вирішив:

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" про визнання недійсним договору – відмовити повністю.

Позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Сягнути з ОСОБА_3 на користь  Публічного акціонерного товариства " Райффайзен Банк "Аваль", в особі Чернігівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль"  заборгованість за кредитним договором № 010/2035/82/73197 від 13 жовтня 2008 року в сумі 17727 ( сімнадцять тисяч сімсот двадцять сім) грн. 37 коп..

Сягнути з ОСОБА_3 на користь  Публічного акціонерного товариства " Райффайзен Банк "Аваль", в особі Чернігівської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк "Аваль"  судові витрати в сумі 297 грн. 27 коп..  

  Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова, шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів, після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя Новозаводського

районного суду міста Чернігова К .В. Мороз