Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 - 6320 / 2010 р. Головуючий у 1інстанції: Мальований В.О.
Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.,
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«25» жовтня 2010 року. м. Запоріжжя.
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Савченко О.В.,
Суддів: Стрелець Л.Г.,
Кочеткової І.В.
При секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від «29» червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до приватного будівельного підприємства «Азовбуд» про стягнення заборгованості з орендної плати, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2010 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до приватного будівельного підприємства «Азовбуд» про стягнення заборгованості з орендної плати.
В позові зазначала, що 26.10.2004 року вона уклала договір оренди № 74 з ПБП "Азовбуд", відповідно до якого вона надала, ПБП "Азовбуд" прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Мар'янівської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області і належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗП № 035555. Крім того, 26.10.2004 року вона уклала договір оренди № 74-1 з ПБП "Азовбуд", відповідно до якого надала, ПБП "Азовбуд" прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Мар'янівської сільської ради Куйбишевського району Запорізької області і належить їй на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЗП № 023682.
Відповідно до додаткової угоди до договорів № 74, 74-1 від 26.10.2004 року, загальна орендна плата за користування земельними ділянками складає 3885 грн.
Оскільки ПБП "Азовбуд" умови договорів оренди не виконує, за 2009 рік орендну плату в розмірі 3885 грн. не сплатив, тому ОСОБА_4 просила суд стягнути з відповідача заборгованість з виплати орендної плати за землю в сумі 3885 грн.
Рішенням Куйбишевського районного суду Запорізької області від «29» червня 2010 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право передавати земельну ділянку в оренду.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, Законом України „Про оренду землі”, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст.2 Закону України „Про оренду землі”).
Згідно зі ст.ст. 12, 14, 19 цього Закону договір оренди землі - це угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату (розмір якої, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду, індексації, передбачаються умовами договору, які не можуть суперечити законам України) передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.
Після досягнення сторонами домовленості з питань орендної плати та інших істотних умов, передбачених ч.2 ст.14 Закону України „Про оренду землі”, підписання договору оренди та його реєстрації він набуває чинності та може бути змінений лише за взаємною згодою сторін, у тому числі і в частині розміру орендної плати (ст.ст. 16,21,25 Закону України „Про оренду землі”).
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 26 жовтня 2004 року було укладено договір оренди земельної ділянки терміном на 5 років, зареєстрований у Марьянівській сільській раді Куйбишевського району Запорізької області.
Відповідно до п.5 договору за користування земельною ділянкою Орендар сплачує Орендодавцю кожного року орендну плату у розмірі 2,0 відсотки від вартості земельної ділянки в грошовій, натуральній та відробітковій формі.
Номенклатурна кількість та вартість продукції, що надається Орендарем Орендодавцю у рахунок орендної плати, зазначається в окремій угоді, яка укладається між Орендодавцем та Орендарем і є додатком до договору оренди землі. Орендна плата вноситься в передбачені договором строки, а саме в грошовій формі – один раз на рік, в натуральній – двічі на рік: 50% з 10 серпня по 01 жовтня, залишок до 20 грудня поточного року.
З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2008 року між Орендарем ПБП „Азовбуд” та Орендодавцем ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 74, № 74-1 від 26 жовтня 2004 року згідно з якою орендна плата за користування земельною ділянкою на 2009 рік в грошовій формі складає 3885 гривен, які Орендар ПБП „Азовбуд” Орендавцю не виплатив до теперішнього часу.
Згідно ч. 1 ст. 24 Закону орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що остання не надала жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог.
Проте з таким висновком суду погодитися не можливо, оскільки він не відповідає матеріалам справи.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового з обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем зобов’язання згідно умов договору та додаткової угоді від 01.01.2008 року не виконані, про, що свідчать неодноразові звернення позивачки до відповідача, на які останній жодним чином не реагує.
Крім того, беручи до уваги той факт, що на час подачі позову до суду відповідач, який у відповідності до п. 5 Договору оренди земельної ділянки зобов’язався сплачувати орендну плату протягом дії Договору не пізніше від серпня до грудня кожного року, мав заборгованість перед позивачкою по сплаті орендної плати за 2009 рік в сумі 3885 грн., колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Відповідачем не надано доказів того, що орендна плата за 2009 рік позивачці була виплачена
За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, є обґрунтованими.
Згідно вимог п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позов задовольнити.
Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Зі справи вбачається, що при зверненні до суду першої інстанції із позовною заявою ОСОБА_4 сплатила судовий збір у сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. (а.с. 1-2), а при поданні апеляційної скарги вона сплатила судовий збір у сумі 25, 50 грн. та витрати на ІТЗ розгляду справи у сумі 120 грн.
Таким чином, загальний розмір понесених витрат на сплату судового збору становить 75 грн. 50 коп., а витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі - 240 грн. Виходячи з того, що позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено , з відповідача на її користь слід стягнути понесені нею судові витрати.
Керуючись ст. ст. 309,314,316 ЦПК України , колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Куйбишевського районного суду Запорізької області від «29» червня 2010 року в цій справі – скасувати, та ухвалити нове рішення наступного змісту:
Позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення орендної плати задовольнити.
Стягнути з приватного будівельного підприємства „Азовбуд” на користь ОСОБА_4 заборгованість по орендній платі за землю у розмірі 3885 гривен (три тисячі вісімсот вісімдесят п’ять гривен) та судові витрати в сумі 75 гривен 50 коп. і витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 240 гривен.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: