Судове рішення #11521343

 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

         

Справа № 22-4123/10                                   Головуючий у 1 інстанції:  Кочева  І.В.

                                                                                      Суддя-доповідач:  Глазкова О.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ


       14 жовтня 2010 року                                                                                        м. Запоріжжя


         Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:


          головуючого       Бєлки В.Ю.

          суддів                  Глазкової О.Г.

          Кримської О.М.

          при секретарі       Повєткіній О.М.


 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_3 на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 26 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, виконкому Приморської сільської ради Василівського району Запорізької області, ОСОБА_3, треті особи РКП «Василівське БТІ», приватний нотаріус Запорізького округу Петрушенко Тетяна Іванівна, про визнання не чинним рішення, свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу жилого будинку,

В С Т А Н О В И Л А:

 У жовтні 2009 року  ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом  до ОСОБА_5, виконкому Приморської сільської ради Василівського району Запорізької області, ОСОБА_3, треті особи РКП «Василівське БТІ», приватний нотаріус Запорізького округу Петрушенко Т.І., про визнання не чинним рішення, свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу жилого будинку, в  якому  зазначала,  що у 1965 році її мати - ОСОБА_5, працюючи в колгоспі, отримала для проживання її з дітьми - нею та її братом - ОСОБА_7 вказаний вище жилий будинок. У 1981 році брат позивача знявся з реєстрації за вказаною адресою та виїхав на інше місце проживання. Позивач з 1983 року  по 09.12.1990 року також не мешкала у вказаному будинку, а проживала у м.Токмак. А з 09.12.1990 року  повернулася до матері та була зареєстрована у вказаному будинку, де мешкала та мешкає постійно і на теперішній час. У 2007 році ОСОБА_5 зверталася до суду з позовом про її виселення, у процесі розгляду позову їй стало відомо про наявність рішення Приморської сільської ради Василівського району Запорізької області №38 від 25.05.1995 року «Про визнання права власності», яке було прийнято незаконно, оскільки сільська рада не прийняла вказаний жилий будинок, який належав колгоспу, у свою власність та прийняла вказане рішення з порушенням вимог Закону України «Про приватизацію...». У задоволенні позовної заяви ОСОБА_5 про виселення позивача було відмовлено, але незважаючи на це ОСОБА_5 продала вказаний будинок, не вирішивши питання щодо користування позивачем вказаним жилим будинком. Позивач просила суд визнати рішення виконкому Приморської сільської ради Василівського району Запорізької області №38 від 25.05.1995 року «Про визнання права власності» та свідоцтва про право власності на житловий будинок №3, розташований по пров.Широкому в с.Приморське Василівського району Запорізької області - не чинними; визнати договір купівлі-продажу вказаного жилого будинку укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 - недійсним, покласти на відповідачів судові витрати.

 Рішенням Василівського районного суду  Запорізької області від 26  квітня 2010 року  позов задоволено.  Визнано  незаконним  рішення  виконкому  Приморської сільської ради Василівського району Запорізької області №38 від 25.05.1995 року «Про визнання права власності». Визнано  свідоцтва про право власності на жилий АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 нечинним. Визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаного жилого будинку укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 20 жовтня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького  міського нотаріального  округу Запорізької області Петрушенко Т.І.

        В апеляційній скарзі  ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необгрунтованість рішення суду першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального  права просить  скасувати рішення  суду  першої інстанції  та  ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову  відмовити.

        Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

        Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

        Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

        З матеріалів справи вбачається наступне.

        У 1966 році ОСОБА_5 – матері позивачки, яка на той час проживала та працювала у колгоспі, був наданий для проживання з дітьми жилий АДРЕСА_1 в якому вони проживали та були зареєстровані.

        Після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 знялась з реєстрації та проживала у м.Токмак.

        У 1990 році позивачка повернулася до матері, як член сім”ї вселилася у спірний будинок.

         Відповідно довідки від 24.07.2007 року, виданої Василівським РО УМВС, тобто уповноваженим органом, який здійснює реєстрацію громадян за місцем їх проживання, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, прописана 09.12.1990 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.100).

         На а.с.17 міститься довідка  від 23.07.2008 року, де зазначено, що видана Приморською сільською радою, а також зазначено, що ОСОБА_4 1958 р.н. зареєстрована і проживає згідно записів в господарських книгах за адресою: АДРЕСА_1 з 1996 р. по теперішній час. Довідка належним чином не оформлена. Печатки та штампу не видно, не зрозуміло, ким вона дійсно видана .

         25.05.1995 року рішенням № 38 виконкому Приморської сільради народних депутатів за ОСОБА_5 було визнано право власності на спірний жилий будинок у зв”язку з відсутністю правовстановлюючих документів та на підставі запису у по господарський книзі № 32 (а.с.10).

         На підставі вказаного рішення 12.06.1995 р. ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 (а.с.11).

         Як зазначає позивачка, про вказане рішення та свідоцтво їй стало відомо після того, як її мати – відповідачка ОСОБА_5 у 2007 році звернулася до суду з позовом до неї про усунення перешкод у здійснені права власності.

          Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 22.05.2008 року позов задоволено шляхом виселення ОСОБА_4 із спірного будинку (а.с.21-22).

          Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 22.05.2008 року рішення суду першої інстанції змінено, у задоволені позову ОСОБА_5 про виселення ОСОБА_4 відмовлено (а.с.23-24).

          Незважаючи на рішення апеляційного суду, яке набрало законної сили, ОСОБА_5 по договору куплі-продажу від 20.10.2008 року продала спірний жилий будинок ОСОБА_3 (а.с.27-28, 29).

           Із викладеного вбачається, що були порушені житлові права позивачки, а саме.

           Згідно ст.65-1 ЖК України наймачі жилих приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду мали право за згодою всіх повнолітніх членів сім”ї, які проживають з ними, придбати займані ними приміщення у власність на підставах, передбачених чинним законодавством.

          На 1995 рік це також було передбачено Законом України „Про приватизацію державного житлового фонду”.

          Докази про те, що позивачка подавала заяву про участь у приватизації або про відмову в участі приватизації – відсутні.

          Крім того, на момент ухвалення рішення № 38 від 25.05.1995 р. Приморська сільрада на підставі Закону України „ Про місцеві ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування” не була наділена правом визнання за громадянами право власності на жилий будинок на підставі одного акту обстеження домоволодіння (а.с.101).

          Твердження апелянта про те, що їй на момент куплі-продажу жилого будинку у ОСОБА_5, не було відомо про спір у суді між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спростовуються наданими доказами та її поясненнями, яка не заперечувала, що позивачка проживала та проживає у приміщені кухні, байдуже віднеслася для вирішення питання, на якій підставі вона там проживає.

           Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, а тому підстав для його скасування не вбачається.

           Керуючись ст.ст. 307, 308,  313 -315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

     Апеляційну скаргу   ОСОБА_3 відхилити.

     Рішення Василівського районного суду м. Запоріжжя від 26 квітня 2010 року залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.


         Головуючий  :  


        Судді  :  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація